2. Дайте повну характеристику збудника лептоспірозу (культурально-морфологічні властивості, стійкість).

Збудник хвороби — патогенні лептоспіри, які за антигенними властивостями розподілені на 23 серологічні групи, що включають 202 серовари. У великої рогатої худоби захворювання найчастіше спричинюють L. haebdomadis, pomona, icterohaemorrhagiae, grippoty- phosa, mitis (tarassovi); у свиней — L. pomona, mitis; у дрібної рогатої худоби — L., mitis, pomona, haebdomadis; у коней — L. pomona, gri- ppotyphosa, mitis; у собак — L. canicola. У морфологічному та культу- ральному відношенні лептоспіри різних серотипів ідентичні й у «тем- ному полі» мікроскопа мають вигляд ніжних, тонких, сріблясто-білих спіралеподібних паличок та ниток з потовщеннями на кінцях, роз- міром (4…15) × (0,2…0,4) мкм, з активним різноманітним рухом. Куль- тивують лептоспіри за температури 26 – 28 °С, рН = 7,2 – 7,4 на елек- тивних рідких середовищах Уленгута, Терських, Любашенка, Фер- ворт — Вольфа, до складу яких входить 5 – 10 % кролячої або бара- нячої сироватки. Культури ростуть повільно, впродовж 7 – 10 діб, іноді довше. Типову ідентифікацію лептоспір здійснюють за допомогою спе- цифічних сироваток за реакцією мікроаглютинації (РМА). До експе- риментального зараження чутливі золотисті ховрахи, морські свинки 3 – 4-тижневого віку, 8 – 10-денні кроленята, а також цуценята. Леп- тоспіри є типовими гідробіонтами, тому у воді річок та озер зберіга- ються до 200 діб, у стічних водах — до 10 діб, у вологому ґрунті з ней- тральною і слабколужною реакцією — до 43 – 279 діб. Дуже чутливі до висушування — у сухому ґрунті втрачають здатність рухатися че- рез 30 хв, гинуть через 2 – 12 год. Під дією сонячного випромінюван- ня лептоспіри інактивуються через 2 год, при нагріванні до 56 °С — 30 хв, до 76 – 96 °С — миттєво. Добре витримують низькі температу- ри, в замороженому стані зберігаються до 30 діб. У сечі сільськогосподарських тварин і гризунів зберігаються 4 – 7 год, у молоці — 8 – 24 год, у замороженій спермі — 1 – 3 роки, гноївці — 24 год.

Варіант 5

1. Динаміка прояву інфекційної хвороби.

Особливістю перебігу інфекційних хвороб є також стадійність, що проявляється послідовною зміною інкубаційного (прихованого), продромального (передклінічного) і клінічного періодів з благополучним (одужання) або летальним (смерть) наслідком. Період від моменту проникнення мікроба до появи перших симптомів хвороби або змін, виявлених при латентних інфекціях за допомогою спеціальних діагностичних досліджень, називають інкубаційним. При різних інфекційних хворобах інкубаційний період неоднаковий і коливається від декількох годин та днів до кількох тижнів, місяців і років (сказ). Стосовно збудників, які розповсюджуються за допомогою векторів, існує визначення зовнішній інкубаційний період, що означає час, протягом якого заражений вектор (як живий, так і неживий) набуває здатності передавати збудника сприйнятливому організму. Тривалість інкубаційного періоду специфічна для типового перебігу хвороби і є її важливою систематичною характеристикою (гострі, хронічні інфекції тощо). Слід також розрізняти поняття заразливий період – проміжок часу в перебігу заразної хвороби, коли збудник може розповсюджуватись безпосередньо або опосередковано від хворої тварини до сприйнятливого організму, включаючи членистоногих переносників. Тривалість і характер заразливого періоду, також специфічні.Після інкубаційного періоду настає продромальний (передклінічний, період провісників), який триває від кількох годин до 1 -2 днів. Він характеризується розвитком неспецифічних клінічних ознак: гарячки, анорексії, слабкості і пригнічення. Потім настає період повного розвитку клінічної хвороби, коли проявляються основні, типові для даної інфекції, клінічні ознаки. При всій їх специфічності клінічний прояв навіть однієї і тієї ж хвороби досить різнобічний. Тривалість цього періоду також може значно варіювати. Якщо хворі тварини одужують, то період повного розвитку основних клінічних ознак змінюється періодом одужання (реконвалесценції). При одужанні організм, як правило, звільняється від мікроба-збудника, а в деяких випадках збудник може протягом деякого часу (іноді досить тривалого) зберігатись в організмі. Такий стан називають мікробоносійством реконвалесцентами (тварини які одужують). Його слід відрізняти від мікробоносійства здоровими тваринами як самостійної форми інфекції.

За несприятливих наслідків інфекційної хвороби загибель тварини може

• наставати дуже швидко (брадзот овець, сибірка) або через тривалий

• період часу внаслідок поступового ослаблення і виснаження організму. Залежно від характеру і тривалості клінічного прояву розрізняють надгос 1 ірий, гострий, підгосгрий та хронічний перебіг інфекційної хвороби.

Надгострий перебіг триває кілька годин, а типові клінічні ознаки це встигають повністю розвинутись через загибель тварини. Для гос- \ трого перебігу, який триває від одного до кількох днів, характерний розвиток типових клінічних ознак. Підгострий перебіг більш тривалий (до 2-3 тижнів), клінічні ознаки також типові, але виражені менш чітко. Коли збудник не має високої вірулентності або організм є високорезистентним, хвороба проявляється ледь помітно і затягується на тижні, місяці і навіть роки. Такий перебіг хвороби називають хронічним. Є ряд інфекційних захворювань, що перебігають хронічно (туберкульоз, бруцельоз, інфекційний атрофічний риніт свиней тощо).. Окрім перебігу виділяють форму прояву інфекційної хвороби, яка відображає або загальний характер інфекційного процесу, або його переважну локалізацію. Є типова, атипова, абортивна, стерта. Якщо інфекційний процес швидко закінчується одужанням гвариии, перебіг хвороби називають доброякісним. При пониженій природній резистентності і підвищеній вірулентності збудника хвороба нерідко набуває злоякісного перебігу, високою летальністю (ящур у телят і поросят, ньюкаслська хвороба у курей). У деяких випадках присутність патогенних мікробів в організмі і варини не супроводжується появою клінічних ознак, хоча спеціальними лабораторними дослідженнями вдається визначити обидві фази інфекційного процесу, у тому числі інфекційно-патологічні зміни і чахисні імунологічні реакції, властиві даній хворобі. Таку форму хвороби називають безсимптомною (латентною, прихованою, інапарантною). Ось чому поняття “безсимптомна або латентна форма хвороби” нерівнозначне поняттю “мікробоносійство" та “імунізуюча субінфекція ”, які є самостійними формами інфекції .