2. Дайте повну характеристику збудника ящура (культурально-морфологічні властивості, стійкість).

Збудник хвороби — дрібний вірус(діаметром10 – 30 нм) з родиниPicornaviridae, який має сферичну форму. Складається з ікосаедрального капсиду, одноланцюгової РНК та4 структурних білків. Існує7 типів вірусу ящуру— А, О, С, SAT-1, SAT-2, SAT-3 таАзія-1, кожний з яких має по кілька серологічних варіантів і різниться за антигенними та імунологічними властивостями. Після перехворювання тварини набувають імунітету тільки до гомологічного вірусу, що не виключає можливості повторного інфікування новим типом збудника ящуру. У лабораторних умовах вірус ящуру підтримують на морських свинках і білих мишах-сисунахта в первинних культурах клітин нирок телят чи поросят або перещеплюваній лініїВНК-21 і СПЕВ. Вірус ящуру надзвичайно стійкий до впливу фізичних факторів та хімічних речовин. Не руйнується75 %-мрозчином спирту(на відміну від ентеровірусів), ефіром, хлороформом, чотирихлористим вуглецем, толуолом, лізолом, фенолом у концентраціях, які інакти- вують інші віруси. Хлорне вапно, крезол, сулема руйнують вірус ящуру лише через кілька годин. У стінках афт вірус може зберіга- тися на пасовищах до наступного сезону, влітку вірус активний у стоячих водоймах6 – 12 діб, у сіні— 30 діб, восени і взимку— 185 – 200 діб. У стічних водах залишається життєздатним на холоді впро- довж130 діб, улітку та восени— 20 – 49 діб, у гноївці— до40 діб, у мерзлому гної— впродовж5 міс. На шерстному покриві худоби збе- рігається до50 діб, одязі людей— до100 діб, у приміщеннях— до70 діб. Взимку на стеблах рослин залишається вірулентним95 – 100 діб, на поверхні землі— 146 – 163 доби. У засолених та копчених продуктах вірус зберігається до50 діб, у заморожених продуктах— до28 діб, м’ясі— до8 міс, у лімфовузлах, жирі, внутрішніх органах та кістковому мозку— до194 діб, у маслі при5 °С— до45 діб, у свіжому молоці при37 °С— 12 год, охолодженому і збереженому при+4 °С— 15 діб, сухому молоці— до2 років, у засолених шкурах при15 °С— до42 діб. Вірус руйнується при37 °С через12 год, при70 °С— 30 хв, у молоці при65 °С— через30 хв, при70 °С— 15 хв, при80 – 100 °С— за кілька секунд. При біотермічному знезара- женні гною вірус гине на глибині30 – 40 см через6 діб, у більш по- верхневих шарах— через10 – 15 діб. Вірус миттєво руйнується у кислому середовищі(рН= 6 і нижче), інактивується впродовж3 діб молочною кислотою під час дозрівання м’яса та зниження рН до5,3. Під дією сонячного випромінювання на пасовищі вірус гине влітку— через1 – 14 діб, восени— через8 – 20 діб.Активно діючими дезінфекційними засобами, що впродовж10 – 30 хв знешкоджують вірус ящуру, є гарячий2 %-йрозчин їдкого натру або калі, 2 %-йрозчин формальдегіду, 20 %-йрозчин свіжо- гашеного вапна.

Варіант 7

1.Закономірності розвитку та інтенсивність прояву епізоотичного процесу.

Залежно від зазначених умов довкілля, біологічних властивостей збудника та інтенсивності поширення інфекційних захворювань розрізняють форми прояву епізоотичного процесу у вигляді спорадичних випадків, ензоотії, епізоотії і панзоотії. Спорадичні випадки – такий прояв епізоотичного процесу, під час якого хвороба уражає поодиноких тварин або не велику кількість їх, але такі захворювання не мають спільного джерела інфекції. (Правець, злоякісна катаральна гарячка.) Ензоотія - такий прояв епізоотичного процесу, під час якого інфекційне захворювання охоплює не велику кількість тварин на обмеженій території де є постійні джерела збудників інфекції або його живі переносники, є можливість для виникнення і повторення спалаху хвороби, саме в даній місцевості. (Вірусний гастроентерит свиней). Епізоотія - прояв епізоотичного процесу, під час якого інфекція за певний відрізок часу уражає велику кількість тварин, що населяють значну територію або акваторію. (Чума, контагіозна плевропневмонія ВРХ.) Панзоотія – інфекція уражає тварин на території кількох країн, материків. (Ящур, Нью- Касла) Закономірність виникнення епізоотій – необхідна наявність і взаємообумовлений зв'язок чотирьох факторів: джерела збудника інфекції, сприйнятливих тварин, механізму передачі збудника хвороби від хворих тварин здоровим, певних умов зовнішнього середовища, необхідних для виникнення епізоотичного процесу. Перебіг епізоотій:1.Перед епізоотична стадія – характеризується поступовим чи швидким наростанням у вогнищі інфекційних захворювань тварин, що призводить до нагромадження патогенних мікробів у зовнішньому середовищі і створює умови для дальшого розвитку епізоотій. 2.Стадія розвитку епізоотій – характеризується значним зростанням кількості хворих тварин і нагромадженням збудника у зовнішньому середовищі. 3.Стадія максимального піднесення епізоотій – найвища захворюваність тварин. 4.Стадія згасання епізоотій – зменшшення кількості хворих тварин з типовими ознаками хвороби, але збільшується кількість тварин з хронічним, атиповим та безсимптомним перебігом інфекції. 5.Післяепізоотична стадія – характеризується значним зменшенням рівня захворюваності тварин.