2. Дайте повну характеристику збудника ботулізму (культурально-морфологічні властивості, стійкість).

Збудник хвороби — Clostridium botulinum — велика (2,5…10) × × (0,3…0,8) мкм, малорухлива, анаеробна безкапсульна паличка із заокругленими кінцями, що фарбується за Грамом позитивно. В старих культурах виявляється у вигляді довгих ниток і різних по- ліморфних форм. Утворює овальні спори, які містяться по краях ба- цили, що надає їй характерного вигляду тенісної ракетки. Спори мають високу стійкість, витримують кип’ятіння упродовж 6 год. Руйнуються при 105 °С лише через 2 год, при 120 °С — через 10 хв, під дією 10 %-го розчину хлоридної (соляної) кислоти — через 1 год, 5 %-го розчину формаліну — через 24 год. Значний інактиву- вальний ефект дає гамма- і ультрафіолетове опромінення. Для культивування Cl. botulinum використовують живильні сере- довища для анаеробів. Ріст бацили на середовищі Кітт — Тароцці супроводжується помутнінням, газоутворенням з характерним запа- хом згірклого масла, випаданням осаду. В чашках Петрі з глюкозо- кров’яним агаром Цейсслера через 1 – 2 доби утворюються маленькі прозорі колонії-росинки з рівними або порізаними краями, гладень- кою чи зернистою поверхнею, оточені зоною гемолізу. Основною біо- логічною властивістю збудника ботулізму є здатність в умовах анае- робіозу, підвищеної вологості та нейтральної або слабколужної реак- ції утворювати на живильних середовищах, харчових продуктах та кормах надзвичайно сильні токсини. Оптимальною температурою для утворення токсину є 25 – 38 °С. Максимум токсиноутворення спо- стерігається на 5 – 9-ту добу. Залежно від антигенних особливостей токсину розрізняють 7 типів збудника ботулізму — A, B, C, D, E, F, V. Культурально-морфологічні властивості усіх типів, а також їх патофі- зіологічний вплив на організм тварин майже однакові. Відмінність полягає лише в чутливості різних видів тварин до різних типів ток- синів. Захворювання у коней найчастіше спричинюється токсинами типу В і D, рідко — типу А і С; у великої рогатої худоби та овець — С і D; норок і птиці — типу С. Серед експериментальних тварин до ботулінічного токсину найчутливішіми є білі миші та морські свинки. Токсини ботулінусу стійкі проти дії соляної ки-ти, шлункового соку та ферментів травлення. Ботулінічні токсини нейтралізуються лише типовими антисироватками, руйнуються кип’ятінням у рідких середовищах — через 15 – 20 хв, у щільних субстратах (м’ясо, риба) — не менш ніж через 2 год, а також у сильнолужному середовищі (рН > 8,5). Зерновий фураж, що містить токсин ботулінусу, знешкоджується 1 % розчином їдкого натру лише через 3 – 6 год. Спори ботулінусу при 100 °С руйнуються лише через 5 год. Бацили ботулі- нусу не розмножуються в кормах при кислій реакції (рН = 3,0 – 4,0), а також при концентрації кухонної солі понад10%.

4. ВАРІАНТ

1. Інфекція та форми її прояву.

 Інфекція - всі види взаємодії макро- і мікроорганізмів у певних умовах зовнішнього та соціального середовищ, незалежно від того, розвивається явна або прихована хвороба, чи тільки мікробоносійство. Аналогічний процес, викликаний найпростішими, називається інвазією. Форми прояву інфекції: Деякі бактерії після проникнення в організм локалізуються в певній тканині або органі. Така інфекція називається місцевою (вогнищевою). Якщо ж збудник проникає в кров і поширюється по всьому організму, інфекція називається загальною. Розрізняють декілька форм загальної інфекції за характером і локалізацією збудника:. 1.Бактеріємія - перебування бактерій у крові. Мікроби розмножуються в певних вогнищах і тільки періодично потрапляють у кров, але не розмножуються в ній (наприклад, при черевному тифі, бруцельозі). При вірусних захворюваннях такий стан називається вірусемією.   2. Септицемія (сепсис) - збудник постійно протягом тривалого часу знаходиться в крові й розмножується в ній, що супроводжується запаленням, руйнуванням клітин у певних органах (при чумі, сибірці, гнійних інфекціях та ін.). 3. Септикопіємія - септичний процес, при якому в різних органах і тканинах утворюються гнійні вогнища.  4. Токсинемія - перебування токсинів у крові. Збудник може знаходитись у будь-якому вогнищі, продукує екзотоксин, який проникає в кров і зумовлює певні клінічні симптоми хвороби (наприклад, при дифтерії, правці, ботулізмі, газовій гангрені).  Якщо захворювання викликане одним збудником, вживають термін моноінфекція, якщо двома і більше - змішана або поліінфекція. Часом після припинення симптомів, властивих для даної хвороби, настає їх повторення. Це називають рецидивом (при малярії, поворотному тифі та ін.). Нове зараження при цьому не виникає. Повторення симптомів викликається тими збудниками, які ще залишилися в організмі. Розрізняють ще такі поняття, як реінфекція і суперінфекція. Реінфекція - повторне зараження тим самим збудником після повного видужання (при гонореї, сифілісі).Суперінфекція - повторне зараження тим же збудником ще до ліквідації первинної інфекції. Необхідно ще окремо виділити поняття вторинна інфекція - коли до першої, основної інфекції, що вже розвинулася, приєднується нова, викликана іншим збудником. Є гострі, хронічні, повільні, прінні, контагіозні, трансмісивні, природно-вогнищеві, грунтові, харчові інфекції.