Лекція №2. Тема 3. Релігійні системи стародавнього світу

Питання лекції:

1. Міфологія як специфічна форма сприйняття світу.

2. Релігія Стародавнього Єгипту.

3. Релігія Стародавньої Греції.

1. Релігії стародавнього світу спираються на міф як головну форму релігійного досвіду. Слово “міф” грецького походження і буквально означає переказ, сказання. Міфологія є сукупністю сказань про Богів і героїв і, в той же час, системою сприйняття й пояснення світу. Розглядаючи різні міфи, ми помітимо в них такі спільні поняття, як творення, Потоп, фальшиві боги, напівбоги, безсмертна душа і культ сонця.

Історично однією з перших у міфах розглядається проблема пояснення людиною зв’язку з оточуючим природним світом , як правило, з тваринами, рослинами, природними явищами та об’єктами – сонцем, місяцем, зірками. Наприклад. давні індійці уявляли сонце у вигляді воїна, який роз’їжджає на золотій колісниці, а його зворотний шлях із заходу на схід невидимий, тому що захований нічною пітьмою. Подібна версія представлена в образі давньоєгипетського бога Ра і у давньогрецькому міфі про бога Геліоса та його сина Фаетона. За уявленнями індійців річка – богиня Ганга - тече у трьох світах, а її небесна форма – це Чумацький шлях.

Центральну групу міфів складають міфи про походження світу (космогонічні) та людини (антропологічні).

Давні міфологічні уявлення пояснюють ідею творення та розвитку з точки зору креаціонізму або ж еволюціонізму. Ідея креаціонізму виходить із того, що світ створений якою-небудь надприродною сутністю – Богом творцем, деміургом, великим чаклуном. За еволюційними міфами світ поступово розвивається з якогось первісного стану: хаосу та безладдя, певного стану речовини, пітьми, яйця тощо. Надалі початковий стан світу доповнюється теогонічними сюжетами – міфами про походження та життя богів.

До космологічних міфів належать й есхатологічні мотиви, які намагаються зазирнути у майбутнє, не зовсім приємне – бо у ньому з’являється ідея кінця світу з передбаченням негативних наслідків численних катастроф.

Практика безпосередньої господарської діяльності зумовила появу міфів про походження культурних благ: добування вогню, винахід землеробства, ремесел.

Міфологічний світогляд не обійшов і соціальну проблематику, яка пояснює витоки певних звичаїв та обрядів, упорядкування шлюбних відносин. У більшості міфів здобутки культурного поступу людства звичайно приписуються героїчним особам, які мають безпосередній зв’язок з богами.

У міфології розвинутих аграрних народів істотне місце займають календарні міфи, які символічно відтворюють природні цикли та їх вплив на життя та господарську діяльність людей. Найбільш розповсюдженим є аграрний міф про Бога, що вмирає та воскресає відповідно до певних пір року й послідовності проведення певних сільськогосподарських робіт. Це міфи про Осіріса (Єгипет), Адоніса (Фінікія), Діоніса (Греція).

Таким чином, у землеробських культах відбивалася залежність людини від природних явищ при проведенні сільськогосподарських робіт.