2. Походження та характерні риси первісних форм релігії.

Первісні культи стають першою формою духовного єднання людської спільноти архаїчної епохи. Узагальнюючи наявні знання про оточуючий світ, первісні релігійні уявлення розвивають розумові здатності людини до критичного мислення, умоглядного передбачення. Але свідомість давньої людини ставила значно більше питань, ніж була можливість відповісти на них, виходячи із наявного рівня розумової діяльності. Елементи раціонального мислення були іще незначними і тому поруч з ними інтелект давньої людини створював фантастичні пояснення різноманітних сторін оточуючого світу. Розвиваючись, людська свідомість створює складні релігійні уявлення у формі первісних культів: анімізму, тотемізму, фетишизму та магії.

У цих культах об’єктами поклоніння стають:

- виведення із реального буття духовної сфери, яка існує у вигляді душі й духів, які перебувають в усіх предметах та явищах світу – анімізм ( від лат. anima – душа). Сни, видіння та безжиттєвість трупів змушували первісних людей доходити висновку, що в їхньому тілі живе душа. Оскільки їм часто снилися померлі близькі люди, то вони припускали, що що душа продовжує жити після смерті, і, покинувши тіло, оселяється в деревах, скелях, у річках тощо. Виникають уявлення про безсмертя душі й про можливість існування її окремо від тіла. Анімізм поширюється узагалі на природний світ і кожне явище та предмет наділяється душею.

- явища природи, тварини та рослини, з якими людина відчуває духовну й родинну спорідненість – тотемізм ( мовою індіанців оджибве тотем означає ’’його рід’’). Споріднена громада має з тотемом найтісніші ритуальні зв’язки або навіть ототожнюється. (Вважається, що усі тварини колись були людьми). Розвинені форми тотемізму існували у північноамериканських індіанців за часів європейської колонізації Америки. Яскраві приклади тотемізму наводить у своїх творах письменник Ф.Купер, коли наділяє персонажів тотемними назвами: Магуа – “хитра лисиця”, Чінгачгук – “Великий змій” та ін.

- предмети матеріального світу, тобто речі , які наділяються надприродними властивостями допомагати людині та захищати її – фетишизм ( з португ. fetichisme – амулет). Фетишизм – це віра у надприродні властивості неодухотворених предметів, в те, що вони можуть якось-то допомагати людині. Таким фетишем може бути певний культовий предмет – клик хижака, рідкісний камінь, а з часом і спеціально вироблений культовий предмет, практику застосування яких у подальшому розробляють більшість релігійних систем світу.

- уявлення про можливість людини особливим чином здійснювати надприродний вплив на об’єкти оточуючого світу, у тому числі і на людину, за допомогою магії ( з грец. – чаклунство). Наслідуючи природні явища, людина намагалася керувати своїм життям і довкіллям. Не знаючи справжніх причин багатьох щоденних явищ, люди в ранніх суспільствах вірили, що завдяки повторюванню певних магічних слів чи заклинань або виконанню деяких ритуалів можна досягнути бажаних результатів. Наприклад, вони вважали, що може викликати дощ, коли покропить землю водою під громоподібний барабанний бій, або завдасть шкоди своєму ворогові, якщо встромлюватиме гострі предмети в його зображення. Через це в практику ввійшли ритуали, заклинання й магічні предмети. У магії чітко видно, як природне набуває властивостей надприродного. Навіть у XVI – XVII століттях в Європі та Англії люди вдавалися до різних магічних прийомів: проколювали шпильками зліплену з воску фігурку особи; спалювали клаптик паперу, на якому було записано її ім.’я; закопували шматок її одягу або робили щось інше з її волоссям. З давніх часів одним з різновидів магії стало ворожіння. Ним уславились вавилоняни, які були фахівцямив мистецтві ясновидіння, провіщали майбутнє по кишках забитої худоби, по дзюрчанню джерел і формах рослин, а також по виблискуванню дорогоцінного каміння. Можливості магічного впливу начебто мали “володарі духів” – шамани.

- шаманізм ( евенкійською мовою “шаман”- несамовитий) - це віра в особливо могутні можливості стародавніх професійних служителів культу у процесі несамовитого танцю – так званого камлання – забезпечити успіх у полюванні, лікуванні хвороб тощо. “Той, хто знає” – таке значення слова шаман в індоєвропейських мовах. До методики магічного трансу шаманів перш за все відноситься психічний стан, який дає можливість ясновидства, своєрідної мандрівки до глибин підсвідомості. Шаман сприймає реальність як певне ціле, коли основна частина людей бачить тільки частковості. Взагалі шаманізм являє собою суміш реальних знань та умінь, фантазії, ілюзіоністського та гіпнотичного мистецтва.

- культ предків передбачає зв’язок з душами померлих родичів.