Історія психології

1. Предмет, завдання та методологічні основи історії психології

2. Розвиток психології у стародавньому світі

3. Розвиток психології в епоху Середньовіччя

4. Психологічна думка епохи Відродження

5. Психологічні вчення XVII ст.

6. Провідні ідеї психології XVIII ст.

7. Філософські та природничо-наукові передумови виділення психології у самостійну науку (початок та середина ХІХ ст.). Програми побудови психології як самостійної науки.

8. Експериментальний період становлення психології як самостійної науки

9. Розвиток психології як самостійної науки наприкінці XIX - на початку XX ст. (галузі, напрями, школи).

10. Історія розвитку біхевіоризму

11. Історія розвитку гештальтпсихології

12. Історія розвитку когнітивної психології та її сутність

13. Історія розвитку психодинамічної психології

14. Історія розвитку екзистенціальної та гуманістичної психології

15. Історичні етапи розвитку радянської та української психології

1. Предмет, завдання та методологічні основи історії психології

Психологічна наука не перебуває у завершеному стані, а постійно розвивається.

Психологія - це одна з найдавніших наук і одночасно одна з наймолодших: «Психологія як наука має тривалу передісторію й коротку історію» (Г.Еббінгауз). Тривалий час психологія розвивалась у межах філософії. Значний вплив на психологію здійснило також природознавство.

Історія психології досліджує не саму психологічну реальність, а уявлення про неї, що складалися на різних етапах історичного розвитку.

Об'єкт історії психології - уявлення про психічну реальність на різних етапах історичного розвитку.

Предмет історії психології - закономірності процесу становлення психологічного знання.

Історія психології вивчає закономірності формування і розвитку поглядів на психіку на основі аналізу різних підходів до розуміння її природи, функцій та генезису.

Історія психології дозволяє зрозуміти логіку становлення психології, причини зміни її предмету, методів, провідну проблематику.

Логіка розвитку психологічної науки - зміна предмету і методів психології, розвиток основних принципів і категорій психології.

Категорії психології відтворюють різні сторони психологічної реальності. Це постійні компоненти психології, але їх зміст змінюється у процесі історичного розвитку. Категорії, що були основою психологічної науки протягом майже всієї її історії:

- мотив;

- образ;

- дія;

- особистість;

- спілкування;

- переживання.

У різні періоди розвитку психології й у різних школах ці категорії мали неоднакове значення, однак завжди так чи інакше були присутні у психологічних концепціях.

Великий вплив на розвиток психології здійснив перехід до вирішення ключових проблем психології:

1. психофізіологічна проблема - проблема зв'язку організму, тіла із психікою, душею й ін.

2. психогностична проблема – проблема психології пізнання;

3. психосоціальна проблема – проблема відношення психіки людини до її соціальних детермінант;

4. психопраксична проблема – проблема про формування психіки у процесі реальної практичної діяльності та проблема залежності цієї діяльності від її психічних регуляторів.

Принципи історії психології (принципи історико-психологічного аналізу)

1. Принцип історизму - треба не забувати історичного зв’язку, дивитися на кожне питання з точки зору того, як певне явище виникло в історії, які головні етапи у своєму розвитку це явище проходило, і з точки зору цього розвитку дивитися, чим воно стало тепер.

1.1. Порушення принципу історизму - презентизм і антикваризм.

1.1.1. Презентизм - виявлення накопичених позитивних результатів з відкиданням помилок на цьому шляху. Науковому тексту минулого дається інтерпретація й пояснення, оцінка у термінах сучасного наукового знання.

1.2.1 Антикваризм - реконструкція минулого бачення світу у всій його своєрідності й неповторності. Минуле знання не зводиться до сучасного. Ми ніби намагаємося поглянути на світ очима вченого тої чи іншої епохи. Антикваризм розглядає минулу історію безвідносно до завдань сучасності.

2. Принцип єдності логічного та історичного - історик психології має не просто описати той чи інший етап знання, що історично розвивається, але представити його теоретично й, значить, виявити у ньому щось постійне.

У досліджуваному явищі необхідно виявити загальну закономірність.

3. Принцип детермінізму. Йому належить ключова роль у становленні наукової картини психічного життя.

У будь-якого психічного явища є якась причина. На різних етапах історії психології ці явища пояснювалися різними причинами. При цьому вчені зверталися до даних інших наук - механіки, біології, соціології.

За М.Г.Ярошевським, в історії психології представлені такі типи детермінізму:

- передмеханічний,

- механічний,

- біодетермінізм,

- психодетермінізм,

- соціодетермінізм.

Завдання історії психології (за М.Г.Ярошевським):

1. дослідити закономірності розвитку знань про психіку;

2. розкрити взаємозв'язок психології з іншими науками, від яких залежать її досягнення;

3. з'ясувати залежність зародження й сприймання знань від соціокультурного контексту, від ідеологічних впливів на наукову творчість, тобто від запитів суспільства (тому що наука покликана відповідати на ці запити);

4. дослідити роль особистості, її індивідуального шляху в становленні самої науки.

Методи історії психології:

1. теоретична реконструкція - опис і критичний аналіз наукових систем минулого;

2. вивчення наукових шкіл - дає розуміння механізму розвитку науки;

3. вивчення архівних матеріалів - пошук, коментування, забезпечення виносками, примітками й т.п.

4. метод інтерв'ювання - бесіда за заздалегідь складеним дослідником переліком запитань з метою вивчення творчих механізмів процесу породження наукового знання, розвитку наукових інтересів і ін.

5. біографічний та автобіографічний методи дозволяють виявити можливі причини й умови формування наукових поглядів вченого.

6. аналіз наукових посилань - встановлення частоти цитування наукових праць.

Періодизація історії психології

Можна розглядати історію психології як процес становлення її предмету.

Предмет психології історично змінювався таким чином:

1) психологія як наука про душу (Стародавній світ, Середні Віки, початок епохи Відродження);

2) психологія як наука про свідомість (кінець епохи Відродження, Новий час, Просвітництво, XIX ст., XX ст.).

3) психологія як наука про поведінку (кінець XIX ст., XX ст.).

4) психологія як наука про особистість (XX ст.).

Два великих періоди історії психології:

1) перший, коли психологічні знання розвивалися в надрах філософії, а також інших наук, насамперед природознавства;

2) другий — коли психологія розвивалася як самостійна наука.

Вони неспівмірні за часом: перший період (VI в. до н.е. - середина XIX в.) охоплює близько 2,5 тисячі років, другий - трохи більше сторіччя (середина XIX в.- теперішній час).

Відмінності між сучасною психологією та її коріннями - це питання її методів. Новій науці треба було розвивати більш точні й об'єктивні методи дослідження. Коли дослідники переконалися в надійності таких методів, психологія стала відділятися від своїх філософських коренів.

Найчастіше появу самостійної психологічної науки пов'язують зі школою В.Вундта, тобто з початком розвитку експериментальної психології.

Залежно від розвитку предмету і методу психології (від того, що і як вивчала психологія) можна виокремити основні етапи розвитку психології (за Т.Д.Марцинковською).

Етап і його часові межі	Предмет психології		Методи дослідження психіки
1. Донауковий, до VII-VI ст. до н.е.	Душа		Немає
2. Філософський, VII-VI ст. до н. е. - кінець XVIII - початок XIX ст.	Антична психологія	Душа	Спеціальних методів немає, використовуються методи інших наук
	Психологія Середньовіччя	Душа	Поява власне психологічного методу - інтроспекції
	Психологія Відродження і Нового часу	Свідомість	Інтроспекція і частково логіка - методи індукції, дедукції, аналізу тощо.
3. Асоціаністична психологія, кінець XVIII - середина XIX ст.	Свідомість		Інтроспекція, логіка, початок використання методів природничих наук, зокрема методу спроб і помилок
4. Експериментальна психологія, середина XIX - початок XX ст.	Елементи психіки, яка ототожнюється головним чином із свідомістю, їхні зв'язки і закони		- експериментальний метод; - інтроспекція; - аналіз результатів творчої діяльності; - поява перших тестів.
5. Методологічна криза і поділ психології на окремі школи, 30-ті роки XX ст.	Поява кількох предметів психології (елементи психіки, функції психіки, глибинні структури психіки, поведінка, вищі психічні функції та ін.)		Поява нових психологічних методів (психоаналіз і проективні методи, метод формування зв'язку між стимулом і реакцією, інструментальний метод та ін.)
6. Подальший розвиток психологічних шкіл. 60-ті роки XX ст.	Поява нових напрямів, для яких предмет психології пов'язується із внутрішньою сутністю особистості (гуманістична, екзистенціальна психологія), пізнавальними процесами, розвитком інтелекту й етапів переробки інформації (генетична та когнітивна психологія)		Поява опитувальників, нових експериментальних методів вивчення інтелекту, у тому числі й штучного інтелекту.
7. Сучасна психологія, 60-ті роки - кінець XX ст.	Розвиток предмета психології в рамках окремих психологічних шкіл. Тенденція до інтеграції та діалогу між школами.		Удосконалювання методів експериментального дослідження психіки, розвиток якісних методів.