Висновки

З моменту підписання Договору «Про створення Союзної держави» пройшов не один рік. Спостерігаючи за досить успішним розвитком співробітництва, деякі країни також висловлюють бажання приєднатися до союзу. В даний час необхідно підкреслити, що при будь-яких шляхах розвитку ситуації навколо залучення до Союзної держави самих екзотичних "коаліціонерів", сам цей союз для Росії і Білорусії вкрай важливий. Сьогодні фактично лише Білорусія "заважає" замикання геополітичної Балтійсько-Чорноморської дуги, перетворюється не тільки в "санітарний кордон" між Росією і Заходом, а й у реальний плацдарм для всіх форм експансії на російську територію. Якщо таке станеться замикання, мова піде вже про поділ території самої Росії з тих чи інших стратегічним схемами. [10]

Крім того, Білорусія виключно важлива для Росії як і єдиний по суті (за відсутності Україна і Прибалтики) вихід в Європу для транспортно-комунікаційних маршрутів (залізничні й автомобільні дороги, газопроводи і нафтопроводи, ЛЕП і т.д.). Догляд Білорусії із зони "російської союзності" буде означати різке нарощування рівня геополітичної та геоекономічної ізоляції нашої країни.

Нарешті, Білорусія і Росія, хоча б у силу успадкованої структури своїх господарських комплексів, є один для одного поки незамінними виробничо-технологічними партнерами і взаємодоповнюючими ринками, позбутися яких для кожної з республік буде вкрай болісно. [13]

Але й у Білорусії в доступному для огляду майбутньому інших серйозних союзників, крім Росії, немає і швидше за все не з'явиться. Таким чином, в сьогоднішній ситуації наростання економічної слабкості і політичної ізоляції, дійсне зміцнення і поглиблення союзних відносин Росії і Білорусі практично безальтернативно.

В даний час Республіка Білорусь і Російська Федерація послідовно просуваються по шляху інтеграції. Двосторонні відносини носять позитивний і динамічний характер. Зусилля керівництва двох країн спрямовані на вироблення оптимальної моделі подальшого співробітництва Білорусі та Росії в рамках Союзної держави. [17]

З точки зору Заходу, політика довгострокового об'єднання Росії і Білорусі - справа вільного вибору обох держав, остільки, оскільки воно відповідає прийнятим в ОБСЄ стандартам «вільного і чесного» волевиявлення. В ідеальному випадку така політика призвела б до позитивних результатів, якщо б вплив Росії на внутрішню політику Білорусії сприяло поверненню до демократії, плюралізму, свободи преси і призвело до пожвавлення структурної реформи та приватизації, до підвищення компетентності. Але, незважаючи на це, співробітництво двох країн приносить досить відчутні результати. [16]

Сьогодні наші сусіди, які стільки часу демонстрували неабияку лояльність один до одного, знаходяться на один крок до справжнього політичного протистояння, яке матиме невідомо які за масштабом наслідки. Останньою крапкою в цьому процесі для «оформлення» кінцевої точки кипіння стала заборона ввозу білоруського молока на територію Росії, що остаточно підтвердила, що все що відбувається останнім часом між країнами має яскраво виражене політичне забарвлення.

Якщо б мене ще кілька місяців тому спитали, яку країну я бачу найбільш привітною для Росії в Східній Європі, я б не замислюючись відповів - Білорусь. І взаємовідносини цих держав протягом останніх 18 років тільки підтвердять мої слова: це і найдешевший газ, і спільна політична позиція, і двосторонні економічні проекти, і амбіційні плани на майбутнє. До речі , нагадаю, що ці плани зайшли так далеко, що поговорювали про створення спільної грошової системи і навіть спільної держави. Це дійсно були відносини, які діяли на певних засадах «розрахунку». По принципу «я вам, а ви нам», що влаштовувало обидві сторони: Росія отримувала свій політичний вплив та контроль газового транзиту, а Білорусь – дешевий газ та політично – економічні гарантії. Все просто.

Але в один момент багато чого змінилась і початком для цього стала світова економічна криза, яка значним чином вдарила по обох країнах і, як наслідок, по їх взаємовідносинах. Ще з жовтня минулого року Мінськ активно отримував від Москви кредити в розмірах на загальну суму близько 2 млрд. доларів. Але останній транш кредиту Білорусь так і не отримала. Москва вирішила, що власна економіка більше потребує цих грошей, ніж Білорусь, оскільки ВВП Росії впав майже на 10%. А що ж робити Білорусі, яка звичайно не очікувала на такий поворот подій. Звикнувши бачити в обличчі РФ постійного та безвідмовного партнера, Лукашенко сприйняв таке відношення як справжню образу. Враховуючи те, що ситуація патова Лукашенко повинен був швидко реагувати, для того щоб не вдарити в багнюку обличчям.

Cаме в цей момент оперативно втручається Європа, яка тимчасово, а потім і остаточно скасовує санкції щодо Білорусії, в обмін на амністію з боку останньої для політв’язнів. Слідом за цією подією не змусив на себе чекати і візит Лукашенка в Європу, де його доволі тепло прийняли, а Білорусь приєднали до угоди про Східне партнерство. Все це говорить про ье, зо Європа вирішила перехватити ініціативу та продемонструвати готовність до співпраці з Мінськом, що може вилитися у економічні гарантії з боку ЄС та подальшої конфронтації Білорусії з РФ.

Не менш важливим стала і відмова Білорусі визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії, на яку та сподівалася Росія. Цікавими виступають і заяви Лукашенка, який останнім часом дуже радикально висловлюється в бік свої сусідів. « В нас курс на національну державу». – заявив президент Білорусі і охарактеризував діяльність Росії як замах на суверенітет його країни.

Звісно Росія довго не чекала і розпочала справжню економічну «війну» з сусідами, значно обмеживши постачання білоруських товарів на російський ринок. Поки що кульмінацією цього питання став мораторій на ввезення молочної продукції з Білорусі.

Що ж можна сказати, ситуація надзвичайно складна і аж ніяк не йде на користь обом країнам в економічному плані, але особливо важливим виявилося те, що Білорусь продемонструвала свою політичну незалежність і з значним напором реагує на кожну заяву російського керівництва. Та тріщина, яку дали російсько – білоруські відносини, може поставити хрест на всій планах РФ, щодо розширення рубльової зони, створення єдиного економічного простору та і взагалі геополітично втратити Білорусь. Білорусі, на мою думку буде надзвичайно важка адаптуватися до нових умов без російської підтримки, а внутрішня ситуація в країні може просто вибухнути, бо більшість населення може не сприйняти такий крутий зворот в політиці держави. Саме тому славетна білоруська стабільність під загрозою.

Таким чином цей конфлікт є збитковим для обох сторін, але чи готові обидві держави поступитися . Зачеплений російський імперіалізм та білоруська гідність можуть довго тримати ситуацію в «підвішеному» стані, але, на мою думку лідерам цих країн варто значно подумати про стратегічність цих відносин та правильно розставити пріоритети, а то можна і потрапити в ситуацію, коли вже не буде і задля чого ризикувати.