2.1.Газовий конфлікт. Причини та наслідки.

Європа знову може позбутись значної частини газу. Тільки цього разу не через Україну, а з провини Білорусі. "Газпром" і "Белтрансгаз" уже не перший тиждень сперечаються з приводу того, хто кому заборгував.Відносини між Білоруссю і Росією вкрай напружені.

20 червня "Газпром" ввів обмеження на постачання газу до Білорусі на 15% з подальшим поетапним збільшенням цього обсягу до 85%. Такий результат невдалих переговорів між Мінськом і Москвою. Раніше російський газовий монополіст висунув білоруській стороні вимогу - сплатити борг у 192 мільйони доларів за газ, наданий у першому півріччі 2010 року.

Цей борг виник через те, що "Белтрансгаз" платить за енергоресурс за старою, торішньою ціною 150 доларів за тисячу кубометрів. У той час, як, відповідно до контрактів, ціна за тисячу кубометрів газу в першому кварталі 2010 року становить169 доларів, а в другому - 184 долари. У результаті - утворився багатомільйонний борг. Проте білоруська сторона заявила, що це "Газпром" винен їй.

"За транзит на сьогоднішній день, за нашими підрахунками, "Газпром" заборгував трохи більше 200 мільйонів доларів", - сказав 18 червня заступник міністра енергетики Республіки Білорусь Едуард Товпинець. Білоруський президент зі свого боку теж зазначив, що його країна РФ "нічого не винна".Білорусь пригрозила обмежити постачання газу до Європи.

Газові конфлікти або війни між Білоруссю і Росією виникають з помітною періодічністью.Нинішнє протистояння – п'яте по рахунку за майже двадцятирічний період стосунків двох незалежних країн. Його особливістю є найнижчий поріг заборгованості, який став критичним для «Газпрому» і подвиг його на репресивні дії - близько 190 млн. доларів.

«Завтра твоєї країни» оглядає попередні газові війни Білорусі і Росії. Якщо в «першій газовій» 1996 років Білорусь повинна була «Газпрому» близько 1 млрд. доларів, то в 2000 році борг складав понад 200 млн. доларів, в 2007 – 450 млн. доларів. Зараз «Газпром» вимагає повернути до 21 червня 192 млн. доларів.

Перша газова війна 199-1996 рр.

Перша газова війна доводиться на 1995- 1996 років. Практично два роки (1994 і 1995) білоруси справно не платили за газ, що поступав з Росії. І у результаті до 1996 року об'єм заборгованості Білорусі за «блакитне паливо» наблизився до суми в 1 млрд. доларів.«Військові дії» в цей період велися досить мляво. «Газпром» періодично вимагав гроші, Мінськ розробляв і підписував документи і програми, які повинні були привести до скорочення заборгованості.

Так, передбачалося, що в рахунок боргів за газ білоруські будівельники побудують житлові будинки в Калініградськой області і інших регіонах Росії, а також на своїй території для газівників, які пропрацювали в умовах Крайньої Півночі понад 10 років. У 1994 році уряд Кебіча пропонував передати в рахунок погашення боргів за газ активи деяких білоруських підприємств, включаючи «Белтрансгаз».

У 1995 році вже при Лукашенко «Газпрому» знов були обіцяні білоруські магістральні трубопроводи. Але у результаті сторони не змогли прийти до компромісу за їх оцінкою.

Цей конфлікт був погашений в 1996 році підписанням знаменитого нульового варіанту, в результаті якого Білорусь списала свої грошові претензії до Росії за неоплачену вартість вивозу і обслуговування ядерних ракет, оренду військових баз і чорнобильську програму.

Пробачило було близько 1 млрд. доларів. Тоді ж сторони домовилися, що оплата газу до кращих (грошових) часів, переважно вироблятиметься товарами білоруського виробництва.

Це і відбувалося протягом 1997-2001 років. У 2001 році, наприклад, грошова складова в розрахунках склала всього 19,9%. У 2002 році вона виросла до 47%, а в 2003 році до 74,1%.

Друга газова війна 1999-2000 рр.

Перехід по наполегливих проханнях російської сторони з панчох і шкарпетка до наценочним бартерним коефіцієнтом на долари ознаменувався зростанням заборгованості і новим конфліктом в 2000 році. В принципі претензії на необов'язковість Мінська по оплаті «Газпром» висловлював ще з 1998 року, Періодично навіть вводилися обмеження на постачання газу.

Проте головною причиною напруженості все ж був не газовий борг (шляхом адміністративних заходів він до 2001-го -- року президентських виборів, був скорочений з 200 до 77 млн. доларів), а продаж «Белтрансгаза» «Газпрому». Інтеграція білоруських трубопроводів в російську систему була зафіксована союзним договором в грудні 1999 року, але Мінськ не виконав цю умову.

Втім, на тлі зростання напруженості в газових стосунках Росії і України Москва не стала створювати собі другий фронт і наполягати на приватизації «Белтрансгаза». Тим паче, що по заборгованості, що склалася на той період, в 77 млн. доларів було підписано трилітню угоду про її реструктуризацію.

Третя газова війна 2003-2004 рр.

Третя газова війна починається фактично з 2002 року – в її основі лежить боротьба за «Белтрансгаз». Білорусь, отримавши цього року газ за внутрішньоросійським тарифом, пообіцяла приватизацію «Белтрансгаза» на користь «Газпрому», але загальмувала процес.

В кінці 2002 року «Газпром» тимчасово припиняє постачання, щоб змусити Мінськ прискоритися. У 2003 році конфлікт продовжується. Лукашенко висуває додаткові умови приватизації «Белтрансгаза» і вимагає замість 1 млрд. заплатити 5 млрд. доларів. Росіяни у відповідь попередили, що з 1 січня 2004 року ціна для Білорусі перестане бути внутрішньоросійською і виросте з 30 до 46,68 доларів за 1 тис. куб. метрів.Тоді Білорусь підняла ціни на транзит, але у результаті все одно виявлялася по року в програші на 125 млн. доларів.

Мінськ відмовився підписувати новий контракт на 2004 рік і вперше з 1991 року залишився без нього. «Газпром», підозрюючи білорусів у виїмці газу з транзитних газопроводів, демонстративно в лютому 2004 року на один день припинив подачу газу. Потім транзит поновилася, але для внутрішнього вжитку білоруська сторона до літа купувала газ у незалежних постачальників.

Четверта газова війна 2006-2007 рр.

Її підтекст дуже схожий на нинішню ситуацію. З початку 2007 року «Газпром» підвищив ціну для Білорусі майже до 100 доларів за 1 тис. куб. метрів. Але білоруси продовжували все перше півріччя платити за «власним тарифом», до літа накопивши боргів на 450 млн. доларів.

У результаті "Газпром" офіційно оголосила про те, що з 3 серпня скорочує постачання газу до Білорусі на 45% у зв'язку з тим, що "Белтрансгаз" не погасив борг за раніше поставлений газ. Конфлікт не вийшов тривалим.Маючи значні ресурс від експорту нафтопродуктів і калійних добрив Мінськ практично без опору погасив борг.

П’ята газова війна з 2012 року по сьогоднішній день.

Зараз, коли експорт нафтопродуктів значно скоротився і калійні добрива приносять не такі валютні вступи, як раніше, знайти 192 млн. доларів може бути складніше, ніж 450 млн. в 2007 році.

Основні причини газового конфлікту.

Задекларовані причини конфлікту — економічні. Російська кампанія «Газпром» вважає, що Білорусь має газовий борг у розмірі 200 мільйонів доларів і письмово попередила білоруську владу про скорочення обсягів постачання газу з 21 червня на 15% з поступовим доведенням скорочення до 85%, якщо Мінськ не сплатить газовий борг у розмірі 200 мільйонів доларів. Це сталося після відповідної заяви президента Росії Дмитра Мєдведєва.

Ціна на газ для білоруських споживачів на момент конфлкту становить 169 доларів за тисячу кубометрів. Хоча це фактично удвічі менше, ніж ціна російського газу для України, білоруський уряд ініціював переговори про скорочення ціни газу до 150 доларів і в одноосібному порядку платив Росії саме цю суму. Це і спричинило виникнення боргу Білорусі в 200 мільйонів доларів. Але за повідомленнями ряду агенцій Росія на момент початку конфлікту заборгувала Білорусі суму близьку до 200 мільйонів доларів за транзит газу.

Приховані політичні причини конфлікту, як стверджують аналітики — це хід Кремля у відповідь на фактичне неприєднання Білорусі до Митного союзу з 1 липня 2010 року.

Дивлячись на розгортання суперечок між Росією і Білорусією на основі газового конфлікту,можна зробити висновки. Шо газовий конфлікт це тільки остання капля в усіх інших конфліктах між цими державами.