- •Меремінський м.
- •1.2 Теорії прийняття рішень
- •1.3 Підходи до прийняття рішень
- •1.4 Технологія (алгоритм)розробки рішень
- •Модуль 2 Методи прийняття рішень
- •2.1 Повністю визначені задачі прийняття рішень.
- •2.2 Багатокритеріальні задачі прийняття рішень.
- •2.3 Прийняття рішень на мові бінарних відношень.
- •2.4 Задачі прийняття рішень, що містять невизначеність.
- •21 Найкоротшій конспект лекцій
Меремінський м.
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО РОЗРОБКИ РІШЕНЬ
(Найкоротшій конспект лекцій)/
Рівне 2011
МОДУЛЬ 1
Теоретичні основи розробки рішень
1.1 Загальні відомості
Рішення – це вибір одного (як правило найкращого) з можливого набору наявних варіантів.
Під найкращим рішенням розуміється те, якому, з тих чи інших міркувань, віддається перевага перед іншими.
Суб‘єктивність системи переваг людини не може забезпечити гарантію прийняття об‘єктивно найкращого рішення.
При вирішенні нестереотипних проблем неможливо покладатися лише на досвід, інтуїцію та здоровий глузд.
Науковий (системний) підхід є адекватним інструментом для дослідження та розв’язання складних проблем.
Навчити менеджера приймати ефективні рішення неможливо. Можна лише озброїти його окремими правилами прийняття рішень.
Прийняття успішних рішень – це сплав науки, майстерності та досвіду.
Наслідки рішень є об’єктивною реальністю, а їх оцінка є суб‘єктивною.
Прийняття рішень є суттю професії менеджера.
Рішення поділяються на особисті та ділові.
Особисті рішення спрямовані на досягнення особистих цілей.
Ділові рішення поділяються на експертні та управлінські.
Управлінські рішення спрямовані на досягнення цілей організації й займають центральне місце в управлінському циклі
Безпосередньою ознакою управлінського рішення є спрямованість на організацію колективної праці.
Рішення існують для тих, хто їх приймає – для інших це лише завдання (І.Кант)
Імпульсом управлінського рішення є необхідність ліквідації чи зменшення актуальності проблеми.
У широкому розумінні – рішення означає вибір альтернативи, у вузькому розумінні - результат конкретного вибору
Необхідна умова прийняття рішень - наявність мети;
Будь-яке рішення не застраховано від невдачі.
Якість керування визначається якістю рішень.
Прийняття ефективних рішень базується на чотирьох складових – науці, техніці, майстерності й емпіриці.
1.2 Теорії прийняття рішень
Теорія прийняття рішень являє собою систему знань про розробку, прийняття та реалізацію рішень, закономірності та принципи, організаційні норми, методи та технології їх обґрунтування.
Головна задача прийняття рішень – дослідження того, яким чином людина або група людей приймає рішення, а також розробка спеціальних методів та алгоритмів прийняття рішень.
Методологія прийняття рішень – це система керівних наукових принципів, що визначає логіку процесу прийняття рішень.
Науковою методологією розробки рішень є системний підхід.
Системний аналіз – це дисципліна, що займається проблемами прийняття рішень в умовах, коли вибір остаточного рішення не є очевидним та потребує аналізу складної інформації різної природи
Технологія прийняття рішень – варіант алгоритму, послідовності дій (етапів, процедур, операцій), що використовується для розробки та вибору рішення.
Методи прийняття рішень – способи та прийоми виконання операцій, необхідних в процесі розробки рішень.
Теорія прийняття рішень вирішує дві взаємопов’язані задачі:
розробка методів прийняття рішень, які допомагають обґрунтовувати вибір альтернативи з декількох можливих;
дослідження того як людина, або група людей приймають рішення.
Теорія прийняття рішень поділяється на дві частини – нормативну та психологічну теорії рішень.
Нормативна (прескриптивна) теорія прийняття рішень – це система методів та моделей, спрямованих на вибір найкращих дій (альтернатив), виходячи із заданих критеріїв та ситуації.
Оскільки нормативна теорія прийняття оптимальних рішень оперує модельним, формалізованим описом реальних явищ, отримане рішення не обов‘язково буде рішенням реальної задачі.
Те, що людина знає яке рішення найкраще – ще не означає, що вона прийме саме це рішення.
Психологічна (дескриптивна) теорія прийняття рішень – вивчає та намагається пояснити і передбачити поведінку людини в процесі прийняття рішень.
Концепція «обмеженої раціональності» Г.Саймона констатує, що у більшості реальних ситуацій людина обмежується задовольняючими рішеннями, які поступаються оптимальним, але є цілком прийнятними.
Теорія прийняття рішень пропонує засоби аналізу проблем та пошуку шляхів виходу з них, але не дає остаточних, а тим більше однозначно «правильних» відповідей. Її використання дозволяє порівнювати сильні та слабкі сторони різних варіантів вибору, але сам вибір врешті-решт лишається за людиною.
Людина – це найсильніша та одночасно найслабша ланка у ланцюгу процесу прийняття рішень.