Рівненській Інститут Слов‘янознавства
Київського Славістичного Університету
Курсова робота
З дисципліни:Актуальні проблеми зовнішньої політики країн регіону
На тему: «Російсько-білоруські політичні та економічні конфлікти:причини та наслідки.»
Виконала:
Студентка V курсу
Групи ММК-121
Завершинська Юлія
Рівне 2012
Зміст
Розділ 1: «Співробітництво Росії і Білорусії»
Історичні аспекти та предпосилки формування союзу між Росією і Білорусією.
Основні галузі співробітництва та перспективи розвитку союзу.
Розділ 2: «Російсько-білоруське протистояння»
2.1 Газовий конфлікт. Причини та наслідки.
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Вступ
Актуальність дослідження. Не дивлячись на розрив багатьох економічних зв'язків, після розвалу Радянського Союзу,стосунки між державами залишаються основними джерелами взаємодії на міжнародній арені. Відносини між Росією та Республікою Білорусь активно розвивалися ще до утворення СНД.
У грудні 1990 року вперше в історії двосторонніх відносин між Росією і Білорусією був підписаний політичний договір з терміном дії десять років. Між Росією і Білорусією створена поважна правова база відносин, яка дозволяє динамічно розвиватись усіх сферах співробітництва. При цьому російсько-білоруські відносини характеризується не тільки високим рівнем розвитку, але й мають стратегічний характер.
Об’єктом дослідження є міжнародні відносини країн пострадянського простору,а саме Росії і Республіки Білорусь їх політичні та економічні конфлікти.
Предметом дослідження є російсько-білоруські конфлікти,їх причини та наслідки.
Метою дослідження є аналіз російсько-білоруських політичних та економічних конфліктів. Відповідно до поставленої мети визначенні наступні завдання:
- визначити особливості дипломатичних відносин між Росією та Республікою Білорусь та створення союзу;
- охарактеризувати основні галузі співробітництва;
- проаналізувати основні чинники конфліктів та їх наслідки для обох держав;
- розглянути діючи конфлікти між Росією та Білорусією;
Хронологічні рамки. Робота охоплює період від розпаду СРСР до здобуття незалежності Росії і Республіки Білорусь, а саме починаючи з 1990 до 2012 рр.
Практичне значення роботи. Роботу можна використовувати під час практичних та лекційних занять, зокрема з предметів: «актуальні проблеми зовнішньої політики країн регіону», «Міжнародні відносини та зовнішня політика» та ін.
Структура дослідження. Робота складається із двох розділів, вступу та списку використаних джерел та літератури. У першому розділі розглядаються становлення відносин та утворення союзу між Росією і Республікою Білорусь. У другому розділі – російсько-білоруські економічні і політичні конфлікти,а саме іх причини та наслідки для обох держав.
Розділ 1: «Співробітництво Росії і Білорусії»
1.1Історичні аспекти формування союзу між Росією і Білорусією.
Історія учить: держави легко розпадаються, але дуже важко відновлюються. XX століття дало цьому багато прикладів - розпалися Югославія, Чехословакія, Радянський Союз. Зворотних прикладів, прикладів збирання, практично немає. З другого боку XX вік - це століття інтеграції. Найяскравішим прикладом є Європейський союз. Цей приклад цікавий перш за все тим, що, окрім чисто економічної інтеграції, удалося створити елементи інтеграції політичної.
В Європи є свій уряд - Європейська Комісія, що розпоряджається багатомільярдним бюджетом, Європарламент, що має право приймати загальнообов'язкові для країн Європейського союзу закони, є Європейський суд з досить широкою компетенцією. Що стосується інтеграції економічної, те введення євро - єдиної європейської валюти - найяскравіший результат, ознака її глибини.
Радянський Союз розпався швидко. Надії на СНД як на заміну СРСР не виправдалися. Співдружність не замінила Союз. Держави, що входять в нього, останні роки ведуть самостійну, часто неузгоджену один з одним і з Росією політику, заглиблюється процес дезинтеграції їх економік. Грузія заявляє про свій намір увійти до НАТО, Україна балансує між Сполученими Штатами Америки, Європейським союзом і Росією. Існують спроби знайти моделі безпеки без Росії в рамках СНД.
Парадокс ситуації, що передувала утворенню союзу полягав в тому, що саме президенти Росії і Білорусії виявилися в своєму прагненні до інтеграції однодумцями, хоча спочатку були на протилежних позиціях
Для Єльцина союз Росії і Білорусії - це була спроба хоч щось відновити з втраченого, хоч якось виправдатися перед історією за розпад СРСР. Для Лукашенко - це шанс увійти до історії, в російську політику. Крім того, для Лукашенко - це був шанс одним ударом вирішити багато проблем економіки Білорусії, яка сильно залежала від російської. Так, різні мотиви двох абсолютно різних людей з різною історією і долею перетнулися в одній крапці, спонукаючи кожного з них прагнути до підписання договору про створення союзу.
Глави Росії і Білорусії розуміли, що об'єднання - довгий процес. Роки вирушають на інтеграцію законодавств, створення єдиного бюджету і єдиної валюти. Перед ними стояв приклад європейської інтеграції. Європа створювала і вводила єдину валюту близько 10 років. Країни доводили свої бюджети до певного рівня дефіциту, економіки до певного рівня інфляції, щоб можна було об'єднуватися на рівних умовах. Також на довгі роки може затягнутися побудова політичної, законодавчої і економічної систем союзу. І лише після цього можна буде перейти до глибшої інтеграції - скорочення повноважень органів влади Росії і Білорусії, поступової передачі їх союзному президентові, уряду і парламенту.
Але щоб цей процес почався, треба було зробити перший крок. Договір повинен був стати стартом важкого марафону. І якщо учасники виявляться професіоналами, готовими пройті довгу дорогу з мінімальними помилками і втратами, результат задовольнить всіх - і тих, хто критикував союз, і тих, хто приймав його беззастережно, а головне - простих громадян Росії і Білорусії. [3]
Участь в процесах регіональної інтеграції є одним з ключових способів самоідентифікації країни на сучасному світі. Вибір напряму інтеграції означає не лише визначення чіткої геополітичної стратегії, але і економічній моделі розвитку.
У сучасних умовах безпека кожної країни безпосередньо залежить від її інтегрованості в систему світового господарства. Наростання взаємозалежності держав у всіх сферах суспільного життя сприяє тому, що як зовнішньоекономічні чинники, так і внутрішньогосподарські аспекти грають значну роль.
З кожним роком в світі набирають звороти глобальні інтеграційні процеси. Здатність країни брати участь в них, поза сумнівом, стає не лише ключовим показником ефективності її зовнішньоекономічної діяльності, але і визначальним зовнішнім чинником забезпечення національної економічної безпеки.
Росія і інші пострадянські країни доки не завжди в змозі ефективний захистити свої інтереси при підключенні до світових інтеграційних процесів, перш за все із-за внутрішньої економічної слабкості і розрізненості між собою. Їх стратегічним орієнтиром повинна служити інтеграція в міро хазяйські стосунки так, щоб зайняти економічно вигідне положення в глобальній економічній системі. [11]
Проблеми в білоруській економіці, що почалися до утворення союзу, продовжувалися і приймали драматичні форми. Сам президент говорив, що економіка знаходиться в «вільному падінні» Глибока економічна депресія, що відкинула країну на 116 місце по рівню платоспроможності, — далі за Казахстан, Україну і Узбекистан, — мали об'єктивні і суб'єктивні причини. Об'єктивні полягали, перш за все, в повній залежності від іноземних (тобто російських) постачань енергії, ціни на яких Москва (з деякими послабленнями для Мінська) підняла до світового рівня, і які Білорусія була не в змозі оплачувати.
Крім того, Білорусія мала спеціалізацію «радянського складального цеху» і вкрай була включена в систему розподілу праці між республіками СРСР. Як наслідок, після встановлення митних кордонів між країнами СНД білоруський експорт до Росії різко скоротився з більш ніж 80% в 1991 р. до 53% в 1996 р., і ув'язнений пізніше митний союз з Росією швидше сприяв експорту з Росії до Білорусії, ніж навпаки. Таким чином, Білорусія до кінця 1996 р. мала дефіцит зовнішньоторговельного балансу в $1.4 млрд., з них лише в торгівлі з Росією — $624 млн. В той же час із-за низької конкурентоспроможності білоруської продукції можлива була лише обмежена переорієнтація на західні ринки.
Розуміючи значущість економічних реформ для створення благополучного майбутнього своїх народів, Росія і Білорусія порахували доцільним і необхідним відновлення втрачених міждержавних господарських зв'язків на новій - ринковою - основі, щоб спільно в рамках Союзної держави забезпечити захищеність своїх громадян в економічній сфері. [14]
Під економічною безпекою Союзної держави розуміється стан захищеності життєво важливих інтересів російсько-білоруського інтеграційного союзу від внутрішніх і зовнішніх погроз, яке забезпечується національними і союзними інститутами влади шляхом налагодження ефективнішого функціонування і розвитку народногосподарських комплексів в рамках єдиного економічного простору.
Стан економіки з точки зору її життєздатності характеризується комплексом показників, найважливішими з яких є: оцінка ресурсного потенціалу і можливості його ефективного використання; відповідність капіталу і праці необхідному рівню; конкурентоспроможність економіки; цілісність території і економічного простору; здатність протистояння зовнішнім і внутрішнім погрозам для забезпечення соціальної стабільності.
При побудові Союзної держави забезпечення економічної безпеки стає важливим напрямом економічної політики. У ній фокусується вся складність процесів, які відбуваються в союзних країнах в ході внутрішніх реформ і економічної трансформації на переході від однієї суспільно-політичної системи до іншої. Вона, по суті, стає неодмінною умовою стійкого розвитку, щоб забезпечити захищеність громадянина і суспільства в Союзній державі.
Необхідність створення такої держави полягає в тому, що від союзних країн на сучасному етапі потрібне об'єднання їх потенціалів для вирішення поставлених економічних завдань. Відвернення сил і засобів на нейтралізацію існуючих погроз утрудняє досягнення стратегічної мети і за певних умов може зробити досягнення мети неможливим.
Зміцнення економічної безпеки Союзної держави підкоряється завданню створення таких внутрішніх і зовнішніх умов, при яких забезпечувалося б благополуччя і стійкий поступальний розвиток особи, суспільства і економіки як в Росії, так і в Білорусії. [21]