2.6 Принцип договірних відносин

Ринковій економіці притаманний принцип договірних, контрактних відносин. Це означає перехід від управління по вертикалі до управління по горизонталі, тобто на основі угоди між рівноправними економічними суб'єктами. Значне послаблення розпорядництва з боку вищестоящих організацій в економіці ринкового типу, економічна свобода господарюючих суб'єктів настійно потребують приведення в дію механізмів саморегуляції, роль яких особливо важлива на рівні підприємств, установ. Переваги договорів між економічними суб'єктами як інструменту управління господарськими зв'язками в тому, що він підвищує економічну самостійність підприємств, сприяє переходу від примусовості до добровільності відносин, підвищує надійність функціонування економіки. Принцип договірних відносин дуже універсальний. Він діє у взаємних поставках і в закупівлях і в зобов'язаннях, як форма регулювання трудових відносин можуть виступати і трудові контракти між наймачами і працівниками.

2.7 Самофінансування

Будь-яка господарська одиниця, знаходячи економічну самостійність, розплачується за неї необхідністю покривати всі фінансові витрати на своє існування та розвиток із власної кишені. Тому господарська одиниця, самостійний економічний суб'єкт, що представляє юридична особа і має власний рахунок в банку, зобов'язаний здійснювати фінансів самозабезпечення, т. є самофінансування.

У ринковій економіці принцип самофінансування не дотримується як абсолютний, зустрічаються відхилення і відступу від нього, але в цілому він дотримується жорстко і послідовно.

Сприятлива для економіки країни в цілому сторона принципу самофінансування полягає в тому, що він привчає до вміння жити на власні кошти, породжує гостре почуття економічної відповідальності у зв'язку із загрозою фінансового банкрутства. Звідси самофінансування збуджує підприємливість, навчає вмінню добувати гроші, впорядковує облік і контроль за фінансами.

2.8 Економічна відповідальність

Ринкова економіка спирається на економічні способи збудження відповідальності використовуючи принцип відшкодування збитків особами та організаціями, які в ньому винні. Компенсація шкоди має забезпечуватися правовими економічними гарантіями. При цьому на перше місце ставиться дотримання договірних умов, порушення яких обов'язково карається реальними штрафами і санкціями.

В умовах ринкової економіки господарюючий суб'єкт відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном або грошовими активами. Внаслідок цього відповідальність має явно відчутними формами. Є й друга, не менш важлива сторона економічної відповідальності. Суб'єкт, що порушує свої зобов'язання, втрачає довіру і позбавляється статусу повноцінного, надійного партнера. Йому загрожує виключення з ділового світу, не голосний або навіть голосний бойкот з боку суміжників. Якщо економічне стягнення за порушення правил і зобов'язань не буде здійснено в судовому порядку, то суд економічного громадської думки неминучий. Ця міра відповідальності виявляється анітрохи не меншою, ніж по суду. У ринковій економіці відповідальність породжується й стає дієвою та силу реальності і конкретності форм і відносин власності. При знеособленої власності подає рівень відповідальності за неї. Наявність явно означеного власника міняє справу. Ніщо не збуджує відповідальність як боязнь втратити своє.