2.4 Конкуренція

Ринки, засновані на конкуренції, стали найбільш вдалим з відомих людству способів розподілу обмежених ресурсів та створених за їх допомогою благ. Конкуренція - це економічне суперництво за право отримання більшої частки певного виду обмежених ресурсів. Фірма, що виходить зі своїм товаром на ринок, найчастіше стикається з конкуренцією з боку інших фірм, які також прагнуть продати свої товари. Всі ці фірми змушені змагатися між собою з-за обмеженості ресурсів (перш за все грошових коштів), якими покупці мають у своєму розпорядженні для купівлі товарів на даному ринку.

Суперництво, однак, може розгортатися по-різному. І кожна фірма повинна враховувати тип конкуренції, з яким вона зіткнеться на ринку для вироблення на цій основі соєю комерційної політики. Разом з тим тип конкуренції має чимале значення і для покупців, прямо зачіпаючи їх інтереси. Зазвичай виділяють наступні типи конкуренції (типи конкурентних ринків):

1.Ринок досконалої конкуренції;

2.Ринок монополістичної конкуренції;

3.Олігопольна ринок;

4.Ринок монополії.

Досконала конкуренція характеризується великим числом фірм у галузі з однаковими товарами. При цьому можливість фірми впливати на ціни своїх товарів відсутня повністю. При монополістичній конкуренції також існує велика кількість фірм, проте для задоволення однієї й тієї ж потреби вони пропонують розрізняються між собою товари. Також кожна фірма має деяку можливість впливати на ціну, за якою вона продає свої товари. Для олігополії характерно виробництво однакових або схожих товарів невеликим числом великих фірм, які й конкурують між собою. При цьому кожна фірма може робити істотний вплив на ціни. На ринку монополії Щоб покупця складаються найгірші умови, так як звичайна комерційна стратегія монополіста - нав'язування покупцям завищених рівнів цін. Можливості покупців і продавців рівні тільки на ринку чистої (досконалої) конкуренції. На всіх інших типах ринку вплив продавців виявляється більше впливу покупців, досягаючи максимуму при чистій монополії. У більшості розвинених країн світу держава веде боротьбу з проявами монополізму на ринку. Серцевиною антимонопольного регулювання є обмеження влади фірм-монополістів у нав'язуванні покупцям своїх рівнів цін і захист конкуренції.

У підсумку в конкурентній боротьбі перемагає той, хто зміг підвищити продуктивність праці, розширити виробництво, зробити товари більш високої якості. Іншими словами, перемагає той, хто знижує витрати, а також покращує споживчі властивості товарів.

2.5 Рівноправність ринкових суб'єктів з різними формами власності

Слід зазначити, що в ринку реалізується і принцип загальності. Він зумовлює комплексність ринкового господарства, де не повинно бути структур, що не користуються товарно-грошовими відносинами, які є найбільш важливими атрибутами ринку в економіці. Визначальним принципом ринкової економіки є також рівноправність ринкових суб'єктів з різними формами власності. Цей принцип свідчить: економічні права кожного з даних суб'єктів, включаючи можливості здійснення економічної діяльності, обмеження, податки, пільги, санкції, повинні бути адекватні для всіх суб'єктів. У тому сенсі, що вони не залежать від форми власності, існуючої на даному підприємстві. Природно, рівноправність або, краще говорити, адекватність прав підприємств з різними формами власності не слід сприймати як абсолютну рівність, однаковість, нерозрізненість. Різні форми власності, самі собою, мимоволі створюють різні виробничі, економічні можливості. До того ж нераціонально мати однакові правила, скажімо, оподаткування для підприємств з великим та малим колективами і приватників. Мова йде про інше: щоб не створювати "особливих" умов спеціального режиму сприяння за ознакою форми власності, ставлячи у вигідне положення одну з них і в невигідне іншу. По суті це передумова чесної конкуренції різних форм власності.

Друга, не менш важлива сторона принципу, що декларується укладена в наданні всім формам власності права на існування, права бути представленими в економіці. Тут мається на увазі перш за все усунення геноциду по відношенню до приватної, сімейної, групової власності на засоби виробництва, так властивого в недалекому минулому радянській економіці.