2.2 Саморегулювання господарської діяльності

У ринковій економічній системі питання виробництва реалізації виробленої продукції виробники вирішують самостійно. Вільний ринок характеризується трьома найважливішими ознаками:·

Нерегульованим пропозицією (виробника самостійно вирішують, які товари й у якій кількості зробити);

· Нерегульованим попитом (покупець у залежності від наявності у нього грошових коштів самостійно визначає, що і скільки придбати); · Нерегульованої ціною, що врівноважує попит і пропозицію. При наявності всіх цих ознак відбувається ринкова самонастройка, або ринкове регулювання господарської діяльності.

Ринкова економіка - це така економічна система, в якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок. У цій системі розподіл ресурсів і формування пропорцій, що задовольняють суспільні потреби, здійснюється за допомогою ринкових механізмів через рух попиту і пропозиції, через систему цін і прибутків. Ще одним елементом ринкового механізму саморегулювання є конкуренція.

Ринкова ціна, тобто ціна за якої обсяг попиту в точності дорівнює обсягу пропозиції, не може опускатися нижче ціни пропозиції (так як тоді продавець розоритися) і підніматися вище ціни попиту (в цьому випадку покупець не зможе купити запропонований товар). У реальній дійсності вона коливається в проміжку між цими двома величинами, стимулюючи виробників домагатися зниження витрат на виробництво товарів і заохочуючи, таким чином, підвищення продуктивності праці, впровадження нових технічних досягнень і технологій, а також сприяючи перерозподілу ресурсів для виробництва тих товарів, які користуються стійким або підвищеним попитом у споживача. Таким чином, ціна, попит і пропозиція є активними регуляторами ринкового механізму виробництва та обміну товарів. Зазначений принцип передбачає, у свою чергу, мобільність всіх видів ресурсів, включаючи і технологію, і вільні грошові ресурси, і робочу силу, та інформацію. Відповідно рух ресурсів має бути забезпечено такими інститутами ринку, як банки, біржі, розвинена торгова мережа, мережа комунікацій і т.д. Всі вони служать для перерозподілу ресурсів, їх взаємозв'язку в економічному кругообігу і найбільш ефективного застосування. Критерієм ефективного застосування обмежених ресурсів в ринковій економіці служить максимізація прибутку, яка одночасно є і стимулом для всіх підприємців, і регулятором витрат.

2.3 Вільне ціноутворення

Одним з ключових моментів ринкової економіки є вільні ціни, які формуються тільки ринковим механізмом попиту і пропозиції. Тим самим вони пов'язують дві сторони ринку (продавців і покупців) в одну систему, надаючи вплив на кожну з них. Характер ціноутворення відображає умови ринку і у разі державного встановлення цін може виникнути порушення його механізму і позаекономічних диктатура виробництва і споживання. Попит та пропозиція - два основних економічних показника, за якими відбувається регулювання ринкових відносин. З кожним разом процес ринкового узгодження інтересів продавців і покупців призводить до формування обсягів продажів і цін, все більш близьких до рівноважного стану. Рівноважна ціна - це ціна дозволяє продати весь обсяг товарів, який виробники (продавці) згодні за такою ціною запропонувати на продаж. У випадку, якщо ціна вище або нижче рівноважної, виникає ситуація надлишку або дефіциту товару.

Іншими словами, у кожній із ситуації незбалансованості попиту і пропозиції ринок змушує обидві сторони шукати компроміс. І цим компромісом стає те поєднання обсягу виробництва і рівня ціни, при якому будуть найбільшою мірою задоволені і покупці, і виробники. Фактично і ринкові ціни складаються не тільки в результаті вільного торгу між покупцями і продавцями, а під впливом ринкової кон'юнктури в цілому, здійснення певної цінової політики виробників і торговців. Принцип ринкового ціноутворення означає одночасно мінімізацію державного втручання в процес формування цін.