58. Форми і функції кредиту

Кредит – сукупність економічних відносин, що складаються з приводу мобілізації і використання тимчасово вільних коштів як позичкового фонду. Принципи кредитування:

а) цільовий характер кредиту; б) терміновість; в) поверненість; г) забезпечення кредиту матеріальними цінностями; д) платність кредиту(за користуванням кредитом треба сплачувати позичковий процент).

Ставка позичкового процента обчислюється за формулою:

S=( ∑ чистого доходу від викор позики за рік*100%)/∑ позики

Форми кредиту:

1) банківський; 2) комерційний; 3) споживчий; 4) державний; 5) іпотечний; 6) міжнародний.

Кредит виконує такі основні функції: 1) перерозподільчу; 2) заміщення грошей в обігу; 3) стимулювальну; 4) контрольну. Ці функції кредиту тісно зв'язані між собою, визначаючи в своїй сукупності певну економічну роль кредитних відносин

59. Кредитна система та її структура

Кредитна система представляє собою сукупність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини. Вона забезпечує акумуляцію грошових заощаджень і доходів по різним каналам та передачу їх у вигляді позик підприємствам, державі, населенню.

Кредитна система складається із декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції по акумуляції і розподілу грошових коштів.

Сучасна кредитна система включає три основні групи (має 3-х ярусну структуру):

-центральний банк; -банківські інститути; -небанківські кредитно-фінансові установи.

В групу банківських інститутів входять:

-комерційні банки; -інвестиційні банки; -ощадні банки; -іпотечні банки та інші.

До небанківських кредитно-фінансових установ відносяться:

-страхові компанії; -пенсійні фонди; -інвестиційні компанії; -позико-ощадні асоціації; -фінансові компанії; -ломбарди;

-кредитні спілки; -благодійні фонди.

Роль окремих ланок в кредитній системі неоднакова. Її головною ланкою є банківські інститути ( які традиційно займають перше місце по розмірах своїх ресурсів), серед яких роль лідера відводиться комерційним банкам, які здійснюють кредитування переважно промисловості і торгівлі. Наприклад, в США на комерційні банки приходиться біля 40% активів кредитно-фінансових установ країн. Діяльність комерційних банків доповнюють операції спеціалізованих банківських інститутів, які переважно здійснюють кредитування на пільгових умовах низько прибуткових та ризикованих галузей (сільського господарства, житлового будівництва, малого бізнесу, а також зовнішньої торгівлі).

60. Види доходів в ринковій економіці

Розгляд даного питання варто почати із загальної характеристики ринкового доходу, потім перейти до визначення їхніх видів, далі зупинитися на структурі доходів і взаємозв'язку між споживаною й зберігати частью, що, доходів, завершивши виклад аналізом ролі доходів у ринковій економіці. Доход - це соціальна оцінка результатів діяльності економічного суб'єкта. З погляду джерел одержання, доходи діляться на «ринкові» й «неринкові».Головні характеристики ринкового доходу: 1) грошова форма; 2) сума, регулярно й законно вступник у розпорядження суб'єкта; 3) доход одержує суб'єкт у результаті ринкової діяльності, тобто величина доходу визначається попитом та пропозицією на даний вид діяльності. До ринкових доходів ставляться: зарплата працівників у ринковому й державному секторі економіки; прибуток великих і дрібних фірм; рента земельних власників, відсотки, дивіденди й т.д.Неринкові види доходів характеризуються своєю невідповідністю ринковим характеристикам або за формою — заробітна плата в «товарному», а не грошовому вираженні, або по змісту: трансферні платежі — доход, одержуваний поза залежністю від попиту та пропозиції на відповідний вид діяльності (грошові посібники й пенсії малозабезпеченим громадянам, інвалідам, пенсіонерам, безробітним, гарантованою державою мінімальна заробітна плата).З погляду законності джерел надходження доходів, доходи діляться на легальні й кримінальні («тіньові»).К «тіньовим» ставляться доходи, одержувані або в законному бізнесі (у результаті відхилення від податків), або в незаконному (рекет, шахрайство, контрабанда й т.д.). З погляду впливу рівня цін на величину доходів розрізняють номінальний і реальний доход. Номінальний дохід — сума грошей, що надходить у розпорядження одержувача. Реальний дохід — та кількість товарів і послуг, яку можна придбати на дану кількість номінального доходу. При незмінному номінальному доході реальний доход може як знизитися (при росту цін), так і зрости (при падінні цін).Особистий доход ділиться на три частини: на оплату податків, на поточне споживання й на особисті заощадження. Доход, що залишився після сплати податків, називається чистим особистим доходом. Величина що зберігає й споживаної частини чистого доходу виступає своєрідним «барометром» розвитку економіки. Так, в умовах галопуючої інфляції чистий доход може повністю споживається, при високому ж рівні відсотка росте зберігає частина, що, доходу, а при стабільному розвитку економіки й зниженні рівня податків - зростають обидві частини чистого доходу. Отже, величина кожної частини чистого доходу залежить від макроекономічних процесів: рівня податкового тягаря; рівня банківського відсотка; рівня інфляції.