50. Центри зайнятості і їх функції

Регулювання ринку праці у країні здійснює служба зайнятості (СЗ), покликана сприяти найму, підготовки та перепідготовки кадрів, надавати допомогу безробітним. Основними принципами в роботі служби зайнятості є: децентралізація; гнучкість і мобільність; демократизм; раціональне поєднання в управлінні вертикальних і горизонтальних зв'язків. Перед службою зайнятості поставлені наступні завдання:

облік вільних місць і громадян, які потребують працевлаштування;

інформування про можливості працевлаштування;

сприяння громадянам у виборі підходящої роботи і роботодавцям у підборі необхідних працівників;

збереження і організація нових робочих місць шляхом прямого інвестування та кредитування;

організація громадських робіт;

організація професійного навчання і професійного консультування незайнятих громадян;

оплата навчання, включаючи утримання (оренду) приміщень та виплату стипендій;

реєстрація безробітних;

виплата допомоги по безробіттю та інших видів матеріальної допомоги;

оформлення дострокового виходу на пенсію;

розробка програм зайнятості;

заходи щодо соціального захисту різних груп населення.

Державна система служби зайнятості має три рівня підпорядкованості:

I рівень - федеральна служба зайнятості;

II рівень - регіональні організації служби зайнятості;

III рівень - місцеві організації служби зайнятості, у тому числі міські, районні організації, їх філії, бюро, центри і т. д.

Для вирішення перерахованих вище завдань кожен рівень системи служби зайнятості виконує як загальні, так і приватні, властиві тільки йому функції. Загальними функціями служб зайнятості всіх рівнів є:

анализ и прогнозирование спроса и предложения на рабочую силу;

оказание помощи в выборе работы;

организация подготовки и переподготовки кадров. Для федеральной службы частными являются функции:

разработка целевых программ занятости, в том числе межрегиональных и региональных;

поиск и разработка механизма финансирования этих программ;

определение основных направлений профессионального обучения;

создание правовой и нормативной базы функционирования;

координация работы региональных и местных служб занятости.

51. Необхідність державного регулювання ринкової економіки і його методи

державне регулювання - це комплекс заходів держави, спрямованих на скерування поведінки товаровиробника в напрямі, необхідному для досягнення поставлених органами державної влади цілей. Мета державного втручання полягає в забезпеченні прибутковості капіталу, запобіганні соціальному вибуху, який може статися внаслідок безробіття, падіння рівня життя, інфляції та інших явищ. держава повинна взяти на себе відповідальність не лише за стан виробництва, формування сукупного попиту, але и за ситуацію у сфері зайнятості, використання трудових ресурсів, регулювання доходів населення. Об´єктивними причинами необхідності державного регулювання в умовах сьогодення є:

наявність монополізму в багатьох галузях народного господарства та відсутність досконалої конкуренції;

недосконалість цінового механізму для певної групи товарів, який робить їх виробництво неефективним;

повільна адаптація до сучасних умов господарювання окремих ринків - робочої сили, капіталів, інтелектуального продукту тощо;

забезпечення стабільності і гармонійності суспільства;

сприяння збереженню та відтворенню природного, культурного, національно-історичного середовища існування народів;

розв´язання питань міжнародної політики і співпраці.

необхідність державного регулювання економіки зумовлена неспроможністю ринкового саморегулювання розв'язати низку кардинальних проблем розвитку економічної системи.