Excel10УКР

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Навчально-науковий інститут економіки та управління

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ для виконання лабораторних робіт з використанням табличного

процесора Excel студентами денної та заочної форм навчання напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

Миколаїв

2013

2

УДК 657:004(075) ББК 65.052.21

І-74

Друкується за рішенням науково-методичної комісії обліково-фінансового факультету Миколаївського національного аграрного університету, протокол № 5 від 28 січня 2013 року.

В. В. Лопушанська – старший викладач кафедри інформаційних систем і тех-

© Миколаївський національний аграрний університет, 2013

4

ВСТУП

Програма Excel є складовою частиною пакету Microsoft Office і відноситься до табличних процесорів. Табличний процесор – категорія програмного забезпечення, призначеного для роботи з електронними таблицями. Інструментарій електронних таблиць включає могутні математичні функції, що дозволяють вести складні статистичні, фінансові та інші розрахунки, вирішувати широкий клас оптимізаційних задач, а також проводити графічну інтерпретацію різної інформації. У перекладі з англійського Excel [ik’sel, ek’sel] – перевершувати, перевищувати, бути вище, сильніше, значніше, наприклад, to excel one’s father – перевершити свого батька, not to be excelled — бути неперевершеним.

Поява електронних таблиць історично співпадає з початком розповсюдження персональних комп’ютерів. Перша програма для роботи з електронними таблицями — табличний процесор, була створена у 1979 році, призначалася для комп’ютерів типу Apple II і називалася VisiCalc. Програма миттєво отримала статус «Killer application» (програма – «вбивця»), оскільки відразу ж почала витісняти з ринку інші програми, що полегшували різні обчислення. У 1982 році з’являється знаменитий табличний процесор Lotus 1–2–3, призначений для IBM РС. Lotus об’єднував в собі обчислювальні можливості електронних таблиць, ділову графіку і функції реляційної СУБД. Популярність табличних процесорів росла дуже швидко. З’являлися нові програмні продукти цього класу: Multiplan, Quattro Pro, SuperCalc та інші. Одним з найпопулярніших табличних процесорів сьогодні є MS Excel. Перша версія програми для операційної системи Windows була випущена в листопаді 1987 року.

УМиколаївському національному аграрному університеті студентами економічного профілю базові можливості Excel вивчаються на I–II курсах, ці знання використовуються і заглиблюються при вивченні багатьох інших дисциплін. Excel широко використовується при написанні дипломних робіт. Не буде перебільшенням сказати, що табличний процесор Excel

єосновним інструментом фахівців економічного профілю.

1.СТРУКТУРА ФАЙЛІВ EXCEL

Ууніверситеті в даний час використовується MS Office 2010, відповідно, MS Excel 2010. Для отримання інформації про версію програми ви-

конайте Файл => Справка => О программе Microsoft Excel (рис. 1.1):

6

Файли мають розширення *.xlsx, за умовчанням називаються книгами (або books), тому що розбиті на аркуші. Аркуші можна додавати, перейменовувати, видаляти, переставляти місцями. Кількість аркушів в книзі обмежена тільки об’ємом доступної оперативної пам’яті (за умовчанням 3 аркуші).

На аркуші первісно введена декартова система координат, тобто він розбитий на клітинки. Рядки пронумеровані, а стовпцям поставлено у відповідність букви латинського алфавіту. Кожна клітинка має свою адресу, спочатку указують літери стовпця, а потім номер рядка, наприклад С15,

AZ34. Кількість рядків – 1048576 = 220 , кількість стовпців – 16384= 214 (у Excel 2003 розмір аркуша був всього 65536 на 256 ). Для того, щоб заглянути на край аркуша, натисніть, відповідно, CTRL+↓ або CTRL+→. Таким чином, самий правий стовпець має літери XFD. У Excel реалізований варіант адресації, коли стовпці теж нумеруються, така адресація використовується при написанні програм на вбудованій мові Visual Basic for

Applications (Файл => Параметри => Формули => Стиль ссылок

R1C1).

У клітинку може бути записаний текст, числа і формули. Самостійно з’ясуйте, як відображається текст в клітинці, якщо він у відведену ширину не вміщається. Ширину стовпців можна легко змінити мишкою, але буває набагато зручнішим робити це автоматично виділивши деяку кількість рядків в одному або декількох стовпцях і виконавши команду Глав-

ная=> Формат => Автободбор ширини столбца. Часто виникає необхід-

ність в заголовках таблиць текст розташувати в декілька рядків в одній клітинці. Для цього необхідно виконати Главная=> Формат => Формат ячеек => Выравнивание і активізувати прапорець «Переносить по словам».

Визначення. Формула - це вираз в клітинці, що починається із знаку дорівнює. У формулах можуть використовуватися числа, арифметичні операції (+, – *, /, ^ – піднесення до ступеня), адреси і імена клітинок, стандартні функції.

8

приводить до кращого сприйняття, оскільки в стовпцях числа вирівнюються по розрядах. Після завершення введення формули і натиснення клавіші Enter в клітинці буде відображений результат обчислення. Формулу можна бачити в рядку формул або при подвійному кліці по клітинці. Excel дозволяє відображати в клітинці задану кількість розрядів після коми, при цьому проводиться необхідне округлення. Обчислення в Excel завжди проводяться з подвійною точністю (приблизно 16 знаків після коми). Для зміни кількості знаків, що відо-

бражаються після коми, найпростіше скористатися значками – збільшити (зменшити) розрядність на головній панелі інструментів.

Звичайно, можна ці дві прості формули ввести для решти культур, але якби об’єм таблиці був великим і формули складнішими, то це була б досить утомлива робота. Excel дозволяє копіювати формули, при цьому адреси клітинок у формулі зміщуються на величину перенесення формули. Це дуже зручно при розрахунках в таблицях з однотипними даними та формулами. На відміну від текстового процесора Word, формулу в одній або декількох клітинках однією вставкою можна розповсюдити на будь-яку прямокутну область. Скопійована область виділяється рухомою пунктирною межею. У багатьох випадках при копіюванні формул зручно користуватися графічним методом протягнення. Для цього необхідно виділити групу клітинок і в правому нижньому кутку прямокутника, якій виділено, зафіксувати лівою клавішею миші момент, коли курсор миші перетвориться з товстого білого знаку плюс в чорний маленький. Залишається протягнути в потрібному напрямі. Для отримання сумарної площі досить

встати на потрібну клітинку і кликнути по значку на головній панелі інструментів. Excel покаже, які клітинки він збирається підсумовувати, якщо вгадано правильно, досить натиснути клавішу Enter, якщо ні – можна змінити область підсумовування мишкою. Якщо перед вставкою формули підсумовування виділити декілька клітинок, то формула суми вставиться відразу, але при цьому область підсумовування не буде показана. Її завжди можна побачити, якщо встати на рядок формул або увійти до режиму редагування формули в самій клітинці.

Також легко побудувати необхідну діаграму. Краще всього відразу виділити необхідні дані, в нашому випадку, назви культур і їх обчислені значення собівартості валового збору (для виділення декількох не суміжних областей

утримуємо клавішу Ctrl) і викликати діалог побудови гістограм і графіків на панелі інструментів Вставка. У меню, що з’явилося, вибрати потрібний тип діаграми (теж саме можна зробити швидше, якщо одразу на панелі інструментів

клікнути на значок ): (рис. 2.2):

9

Рис. 2.2. Вибір типа діаграм

Після натиснення кнопки OK наша діаграма з’являється на аркуші майже в готовому вигляді. При активації діаграми кликом мишки з’являється меню для вдосконалення (рис. 2.3):

Рис. 2.3. Меню для вдосконалення діаграми

Вибір всіх або частини даних діаграми можна також здійснити з діалогу Выбрать данные з розділу Конструктор або з контекстного меню діаграми

(рис. 2.4):

10

Рис. 2.4. Вибір даних

Скористаємося цим вікном для прив’язки назви діаграми до заголовка останнього стовпця. Активізуємо напис Ряд 1 і натиснемо кнопку Изменить в лівій частині вікна. Після появи вікна Изменение ряда кликнемо по потрібному заголовку (рис 2.5):

Рис. 2.5. Прив’язка назви діаграми до заголовка

Тепер для появи назви на діаграмі досить виконати Макет => Название диаграммы (рис. 2.6):