34. Номінальна і реальна заробітна плата. Взаємозв'язок продуктивносты працы ы рывня заробытної плати.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в кількості товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову (номінальну) заробітну плату. Динаміка реальної заробітної плати залежить від зміни номінальної заробітної плати та зміни цін на товари та послуги. Індекс руху реальної заробітної плати визначається як відношення індексу грошової (номінальної) заробітної плати до індексу цін. Продуктивність праці характеризує ефективність затрат праці та визначається кількістю продукції, випущеної за одиницю часу або часом, необхідним для виготовлення продукції. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну)або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги). Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності тих чи інших підприємств або їхніх підрозділів, від мети розрахунків та базується на методичних особливостях.Відповідно вимірюється продуктивність праці двома показниками: прямим – кількістю продукції, випущеною за одинцю часу (виробіток), або оберненим – кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції (трудомісткість). З питань встановлення взаємозв’язку зростання заробітної плати і продуктивності праці немає єдиної точки зору. Дехто вважає, що кількісна різниця цих показників регулюється тільки системою оплати праці робочих. Найважливіше те, що показник витрат заробітної плати на одну гривню реалізованої продукції може бути розраховано тільки за умов попереднього визначення приросту заробітної плати на кожен відсоток підвищення продуктивності праці з урахуванням дії певних факторів.

35. Собівартість продукції, її структура і шляхи зниження

У процесі господарської і фінансової діяльності власники авансованого капіталу здійснюють виробництво з метою отримання прибутку, величина якого залежить від величини витрат виробництва.Суспільні витрати утворюють вартість товару. Структурними елементами вартості виробленого на основі найманої праці товару є вартість спожитого постійного капіталу , вартість необхідного та додаткового продукту, які набувають форму відповідно змінного капіталу та додаткової вартості . Звідси Вартість товару показує, що дійсними (повними) витратами цього виробництва для суспільства є витрати праці. Однак те, у що обходиться виробництво товару для суспільства, не тотожне тому, чого коштує його виробництво підприємцю-капіталісту. Залежно від функціонального призначення собівартість у господарській практиці поділяється на: розрахункову, фактичну, виробничу і комерційну. Розрахункова собівартість відображає затрати, що очікуються у періоді, на який розробляється виробнича програма. Фактична собівартість відображає дійсний рівень затрат, що склався за підсумковий період. Виробнича собівартість складається із затрат на виготовлення товару і затрат на оплату праці управлінського та допоміжного персоналу, утримання офісів тощо. Комерційна собівартість включає виробничу собівартість і затрати, пов'язані з реалізацією. Перелічені види собівартості на різних підприємствах, які виготовляють однотипний товар, неоднакові. У цьому зв'язку виділяють собівартість індивідуальну та суспільну. Індивідуальна собівартість характеризує витрати на виготовлення продукції, що склались у кожного конкретного товаровиробника. Суспільна собівартість - це узагальнена середньозважена індивідуальна собівартість для певного виробу на різних підприємствах, яка визнана споживачами. На основі суспільної собівартості встановлюють ціни на товари однієї галузі. Наприклад, якщо собівартість індивідуальна дорівнюватиме собівартості суспільній, то підприємство матиме прибуток, а якщо менше, то отримає додатковий прибуток. Основні шляхи зниження собівартості:

- підвищення продуктивності праці на основі механізації і автоматизації виробництва;

- застосування прогресивних технологій;

- спеціалізація і кооперація виробництва;

- удосконалення структури і управління виробництвом;

- раціональне розміщення виробництва;

- підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

- зниження витрат на сировину, матеріали, паливо та електроенергію.