- •Циліндричного з'єднання
- •2. Визначення елементів з'єднання, що складається
- •Таблиця 2.1
- •3. Розрахунок і вибір посадок із зазором
- •4. Розрахунок і вибір посадок з натягом
- •5. Розрахунок і вибір посадок підшипників кочення
- •6. Визначення основних елементів шпонкового
- •8) Виконати ескізи деталей шпонкового з'єднання з позначенням полів допусків і граничних відхилень
- •7. Визначенння основних елементів шліцьового
- •8. Складання і розрахунок розмірного ланцюга
2. Визначення елементів з'єднання, що складається
МЕТОДОМ ГРУПОВОЇ ВЗАЄМОЗАМІННОСТІ
2.1. По умовному позначенню посадки визначають граничні відхилення отвору і вала [2].
2.2. Визначають граничні розміри деталей за формулами (1.1-1.4).
2.3. Визначають допуски отвору і вала за формулами (1.5, 1.6).
2.4. Визначають групові допуски отвору і вала
(2.1)
(2.2)
де ТD гр., Тd гр. – групові допуски отвору і вала, мкм;
ТD, Тd - допуски отвору і вала, мкм;
n – кількість груп сортування.
2.5. Визначають граничні зазори або натяги в залежності від групи посадки за формулами (1.7 – 1.10).
2.6. Виконують схему розташування полів допусків з’єднання, деталі якого розбиті на розмірні групи, кількість яких задана.
2.7. Визначають групові граничні зазори або натяги в залежності від групи посадки при з’єднанні деталей по групам сортування.
Sгр max = Dгр max -dгр min; (2.3)
Sгр min = Dгр min -dгр max; (2.4)
Nгр max = dгр max - Dгр min; (2.5)
Nгр min = dгр min - Dгр max, (2.6)
де Sгр max, Sгр min – найбільший і найменший групові граничні зазори, мм;
Nгр max, Nгр min – найбільший і найменший групові граничні натяги, мм;
Dгр max, Dгр min - найбільший і найменший групові граничні розміри отвору, мм;
dгр max, dгр min - найбільший і найменший групові граничні розміри вала, мм.
2.8. Розробляють карту сортування деталей з’єднання, де вказуються граничні розміри отвору і вала для кожної розмірної групи.
Приклад. Визначити основні елементи гладкого циліндричного з’єднання, що складається методом групової взаємозамінності.
Посадка у системі вала Ø100 G8/h8,
кількість груп сортування n = 3.
1). Визначити граничні відхилення отвору і вала
ЕS = +66 мкм; ЕІ = +12 мкм;
еs = 0; еі = - 54 мкм.
2). Визначити граничні розміри деталей
Dmax = Dn + ES = 100+0,066 = 10,066 мм
Dmin = Dn + EI = 100+0,012 = 100,012 мм;
dmax = dn + es = 100 + 0= 100 мм;
dmin = dn + ei = 100 + (-0,054) = 99,946 мм.
3). Визначити допуски отвору і вала
TD = Dmax - Dmin = 100,066 – 100,012 = 0,054 мм;
Td = dmax – dmin =100–99,946 = 0,054 мм.
4). Визначити групові допуски отвору і вала
;
.
5). Визначити граничні зазори
Smax = Dmax – dmin =100,066– 99,946 = 0,12 мм;
Smin = Dmin – dmax = 100,012 –100 = 0,012 мм.
6). Виконати схему розташування полів допусків з’єднання, деталі якого розбиті на три розмірні групи (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Схема розташування полів допусків з’єднання Ø100 G8/h8,
деталі якого розбиті на три розмірні групи
7). Визначити групові граничні зазори
S1 max = D1 max -d1 min = 100,03 – 99,946 = 0,084 мм;
S1 min = D1 min -d1 max = 100,012 – 99,964 = 0,048 мм;
S2 max = D2 max -d2 min =100,048 – 99,964 = 0,084 мм;
S2 min = D2 min -d2 max = 100,03 – 99,982 = 0,048 мм;
S3 max = D3 max -d3 min = 100,066 – 99,982 = 0,084 мм;
S3 min = D3 min -d3 max = 100,048 – 100 = 0,048 мм.
8). Розробити карту сортування деталей з’єднання Ø100 G8/h8 на три роз-мірні групи (табл. 2.1).