10.2. Страхування продукції рослинництва

Рослинництво найбільше з усіх галузей сільськогосподарського виробництва піддається впливу несприятливих природнокліматичних умов, які прийнято поділяти на дві групи:

♦ постійні, тобто звичайні для даної місцевості фактори - короткий вегетаційний період, середньорічні коливання температури повітря, низька якість ґрунту та ін.;

♦ незвичайні, випадкові відхилення від нормальних умов розвитку рослин: ранні заморозки, град, посуха, повінь, довготривала відсутність опадів.

Дія першої групи факторів нейтралізується за допомогою фінансування необхідних витрат на вирощування швидкозріючих сортів зернових та інших культур, здійснення витрат на покращання якості ґрунтів, впливу на ціну через механізм надбавок та інших методів. Щодо другої групи, то тут неабияку роль відіграє система грошових фондів, яка створюється безпосередньо страховими компаніями. Тому для

реалізації завдання щодо поширення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності було прийнято ряд законодавчих актів, які передбачають здійснення такого виду страхування в обов'язковій формі.

Системи гарантійного захисту сільськогосподарських підприємств від природно-кліматичних умов діють у багатьох країнах і функціонують кілька десятків років. Варто зауважити, що в більшості розвинутих країн держава у страхуванні врожаю сільськогосподарських культур відіграє неабияку роль. У страхових компаніях з участю держави концентруються значні фінансові кошти, що дає змогу охопити страхове поле і не залишити без уваги серйозні страхові ризики. Так, у США в 1938 р. була організована Федеральна корпорація страхування урожаю (ФКСУ) Департаменту сільського господарства, яка діє понині. Із федерального бюджету через ФКСУ страховикам перераховується за фермерів 60% страхових платежів. ФКСУ забезпечує додаткове страхове покриття фермерам, які беруть участь у Федеральній програмі страхування врожаю. Тут система страхування сільськогосподарських культур за участю держави має такі форми: субсидування страхових платежів; покриття адміністративних витрат, які несе приватний страховий сектор; надання послуг перестрахування.

Канада має власну програму страхування (СІ), субсидовані заощадження для фермерів (N1SA), програму забезпечення доходів (AIDA), яка забезпечує рівень доходів фермерам не нижче 70% від попереднього рівня за останні три роки. Потрібно зазначити, що канадська Agriculture Financial Services Corporation та американська Federal Crop Insurance Corporation досить жорстко контролюють організацію перестрахувального захисту і перестраховують понад 40% ризиків агропромислового комплексу за кордоном.

В Іспанії щорічно по страхуванню врожаю зернових, плодових та інших культур складається урядовий план, який вміщує список видів сільськогосподарських культур, тварин і риб, які підлягають страхуванню. В плані є розділ бюджетного фінансування страхування, який складається із агропромислового і фінансово-страхового аспектів. В агропромисловій частині розкриваються умови страхування, зокрема встановлені періоди страхування тієї чи іншої культури. Представлений комплекс необхідних сільськогосподарських робіт, враховуючи технологію вирощування врожаю.

Іспанія та Португалія мають так звані системи «державного та приватного партнерства», де роль держави полягає у наданні субсидій із страхових платежів та перестрахування. Приватні компанії є інтегрованими в дану систему і займаються адмініструванням програм та покривають частину ризиків, яка не покривається державою.

Країни-члени Європейського Союзу мають свої особливі програми страхування сільськогосподарських товаровиробників, які різняться за ступенем участі держави у процесі страхування. В Італії, Франції, Австрії та Німеччині переважають приватні системи страхування.

Під час настання страхового випадку при страхуванні врожаю досить складною є проблема визначення збитку, завданого господарству. Тому прийнято порівнювати фактичний урожай поточного року з середнім урожаєм, яке господарство отримало за попередні п'ять років. У деяких випадках (розорювання нових земельних площ, зрошення нових земель) можливий розрахунок збитку на основі прогнозного врожаю, який господарство могло б отримати при відсутності страхового випадку (за нормальних погодних умов).

Страхувальниками сільськогосподарських культур можуть виступати всі юридичні та фізичні особи, що використовують земельні угіддя.

Об'єктами страхування в рослинництві є всі види сільськогосподарських культур: зернові, зернобобові, технічні, овочеві, кормові, баштанні, урожай садів, виноградників, теплиць, тощо.

Страховим ризиком вважається недобір, або повна загибель врожаю внаслідок стихійного лиха або іншого незвичайного явища. Разом із втратами від загибелі чи пошкодження врожаю відшкодовуються також витрати, пов'язані з пересівом чи підсівом культур після стихійного лиха. Страховими випадками є град, засуха, вимерзання, повінь, пожежа, злива, буря, заморозок, сель. Крім того, до страхових подій відносять ще вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. При традиційній схемі страхування врожаю, коли збиток визначається як його недорід, всі несприятливі природні явища можуть виступати як страхові обставини, що можуть реалізовувати ризик недороду, але можуть і не приводити до нього. Страховим випадком повинен вважатися саме недорід. Питання зводиться до того, щоб визначити граничне значення недороду при проведенні актуарних розрахунків. Кожен страховик повинен зібрати ту ретроспективну статистику щодо недобору урожаю, яка характерна для даного регіону. Крім цього, при розрахунку страхових тарифів потрібно застосовувати франшизу, яка дає змогу значно скоротити рівні страхових платежів і зрівноважити попит та пропозицію на страхову послугу. При проведенні актуарних розрахунків і дослідженні характеру страхового ризику потрібно орієнтуватися як на статистику стихійних лих і несприятливих погодних умов, так і на статистику коливання врожайності сільськогосподарських культур, які страхуються, за регіонами, де будуть проводитись операції зі страхування врожаю.

У страховому договорі може бути передбачене відшкодування збитків, що сталися внаслідок вітрової та водної ерозії, обвалів, загнивання насіння, пошкодження врожаю птахами, загибелі врожаю в закритому грунті, причиною яких є припинення подачі електроенергії, зумовлені природними стихіями, пожежами, технічними чи технологічними аваріями.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну врожайність (у розрахунку на один гектар) за останні п'ять років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бути вищою за 70% вартості врожаю (50% - у разі обов'язкового страхування врожаю). Решта вартості продукції у випадку її знищення при настанні страхових обставин покривається за рахунок ресурсів господарства. Страхова сума залежить від технології вирощування тієї чи іншої культури.

Страхові премії обчислюються по кожній культурі шляхом множення вартості врожаю зі всієї площі посіву на тарифну ставку (таблиці 7.1, 7.2). Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менше як 25% річної суми зі страхування сільськогосподарських культур. Страхові тарифи мають відповідати агроклімати-чним зонам України.

Договір страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального строку посіву (посадки) для даного регіону, а за багаторічними насадженнями -до припинення вегетації. На страхування сільськогосподарських культур, які вирощуються у захищеному грунті, договір має бути укладений до початку виробничого циклу (посіву, висадки). Якщо після укладення договору страхувальник змінює розмір посівної площі у сторону її збільшення, то йому надається право укласти додатковий договір.

Для всіх сільськогосподарських культур страхування врожаю починається з дня їх посіву (висадки) і припиняється в день закінчення збирання врожаю.

Не вважається страховим випадком недобір врожаю тоді, коли мали місце звичайні для даного району природно-кліматичні обставини. Коли ж після певного стихійного лиха (наприклад, пізніх заморозків) посіви можуть дати урожай у межах середнього за попередні роки, то страховий випадок відсутній.

При пошкодженні або загибелі врожаю сільськогосподарських культур розмір збитку визначають, виходячи з вартості кількісних втрат врожаю основної продукції застрахованої культури або групи культур. Збиток обчислюють, множачи різницю між вартістю фактично одержаного врожаю даного року і середньою врожайністю за попередніх п'ять років з одного гектара на всю площу посіву.

Якщо на всій площі, де загинула чи пошкоджена культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), то збиток визначається з урахуванням вартості фактично одержаного валового врожаю основної культури (за цінами, про які досягнуто домовленості при укладанні договору страхування) і фактичної вартості урожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації цієї продукції. При пересіві чи підсіві пошкоджених рослин розмір збитку визначають з врахуванням пов'язаних з цим додаткових витрат і вартості врожаю знову посіяних рослин.

Відшкодовується збиток, який виражається в меншій кількості отриманої продукції порівняно з середнім врожаєм з 1 га за п'ять останніх років. Розмір збитку обчислюється за купівельною (договірною, реалізаційною, ринковою) ціною, що зафіксована в договорі страхування.

При настанні страхового випадку страхувальник у письмовій формі протягом визначеного договором строку повідомляє про це страховику, вказуючи загиблих чи пошкоджених сільськогосподарських культур, дату і вид стихійного лиха, його тривалість, інтенсивність, характер пошкодження кожної культури, фазу розвитку рослин на момент нанесення шкоди, розмір площі пошкодження, а також площу культур, намічену для пересіву. В свою чергу страховик перевіряє достовірність цих даних за матеріалами метеорологічної служби, встановлює причини й обставини страхового випадку.

Варто зазначити, що у більшості країн, в яких створювалися національні системи страхування врожаю сільгоспкультур виникла проблема відсутності на першому етапі надійних статистичних даних для розрахунку тарифних ставок, зокрема: валових показників видів культур, урожайності, даних про грунти, клімат, градобиття, про випадання опадів, середні температури, наявність агрохімії, тощо.