- •1. Вступ
- •2.2 Матеріал деталі та його властивості
- •2.3 Кількісна характеристика технологічності.
- •3. Визначення типу ремонтного виробництва
- •4. Технічне обґрунтування способу нанесення покриття.
- •5. Вибір та технічне обґрунтування газотермічним методів та матеріалів для відновлення деталі.
- •6. Визначення кількості переходів та операцій відновлення поверхонь.
- •9. Розробити технологічний процес напилювання вказаної поверхні деталі.
- •10. Вибір та обґрунтування обладнання та джерел живлення.
- •11. Розрахунок та призначення режимів попередньої механічної обробки та після нанесення покриття.
5. Вибір та технічне обґрунтування газотермічним методів та матеріалів для відновлення деталі.
Газотермі́чне напи́лення — отримання покриття із нагрітих та прискорених частинок напилюваного матеріалу із застосуванням високотемпературного газового струменя, в результаті зіткнення яких з основою або напиленим матеріалом відбувається їх з'єднання за рахунок зварювання, адгезії та механічного зчеплення.
Під загальною назвою «газотермічне напилювання» (ГТН) об'єднують такі методи: газополуменеве напилювання — газотермічне напилювання, під час якого використовується струмінь продуктів згорання суміші газів, які спалюються за допомогою пальника;
Рисунок 5.1 Схема пальника для газополуменевого напилювання.
1 – газополуменеве сопло;
2– обтискний потік повітря;
3 – покриття;
4 – напилюваний виріб;
Газотермі́чне напи́лення — одержання покриття із нагрітих та прискорених частинок напилюваного матеріалу із застосуванням високотемпературного газового струменя, в результаті зіткнення яких з основою або напиленим матеріалом відбувається їх з'єднання за рахунок зварювання, адгезії та механічного зчеплення. Узагальнену схему газотермічного методу нанесення покриття можна побачити на рисунку 4.1.
Рисунок 4.1 – Узагальнена схема газотермічного нанесення покриття:
1 – генератор напилюваних частинок;
2 – двохфазна струмина;
3 – покриття;
4 – напилюваний виріб;
5 – подача напилюваного виробу;
6 – подача розпалюваного виробу.
Розпалюваний матеріал у вигляді порошку, дроту (шнурів) або стрижнів подають у зону нагрівання. Нагрівання розпалюваних частинок сполучають з розпалюваним газом. Основне його призначення полягає в розпиленні і прискорені частинок в осьовому напрямку.
Детонаці́йне напи́лювання — газотермічне напилювання, під час якого використовується струмінь продуктів детонації[1].
Детонаційне напилювання — це технологія нанесення покриттів, у якій для розігрівання і розгону порошкоподібного матеріалу використовується енергія вибуху газової суміші. Порошковий матеріал внаслідок взаємодії з продуктами детонації набуває значної теплової та кінетичної енергій. В результаті детонаційного напилювання отримується детонаційне покриття плазмове напилювання — газотермічне напилювання, під час якого використовується струмінь електронів, іонів та нейтральних атомів газу, з якого утворюється плазма, різновидами якого можна вважати:
плазмово-дугове напилювання — плазмове напилювання, під час якого плазмовий струмінь створюється за допомогою електричної дуги;
надзвукове плазмове напилювання — плазмово-дугове напилювання, під час якого плазмовий струмінь витікає з надзвуковою швидкістю;
Рисунок 4.5 – Схема детонаційного нанесення покриття:
І – горючий газ
ІІ – окиснюваний газ
ІІІ – технологічний газ
– діаметр і довжина стовбура відповідно.
Рисунок 5.4 Схема розпилювача для плазмового напилювання.
1 – вхід плазмового утворюючого газу;
2 – система охолодження;
3 – дріт для напилення;
4 – в вод порошку у плазму ;
5 – плазмова дуга;
напилювання з оплавленням — метод газотермічного напилювання, що дозволяє отримати щільні зносостійкі корозійностійкі покриття з високою адгезією;
Рисунок 5.5 Схема розпилювача для напилювання з оплавленням.
А– плазмотрон для напилювання
Б – плазмотрон для опилювання
1 – джерело живлення;
2 – асцелятор;
3 – живильник;
4 – корпус плазмотрону;
5 – вхід подачі охолоджувальної рідини;
6 – вихід охолоджувальної рідини;
7 – штуцер для подачі порошку;
8 – деталь;
електродугове напилювання — газотермічне напилювання, під час якого нагрівання та плавлення напилюваного металу у вигляді дроту, стрижня або стрічки здійснюється електричною дугою, а диспергування струменем стисненого газу, звичайно повітря;
Рисунок 5.6 Схема розпилювача для електродугового напилювання.
1 – напрямні для подачі дроту;
2 – електродний дріт;
3 – подача стисненого повітря;
активована електродугова металізація — метод електродугового напилювання, що базується на плавленні дротів електричною дугою і розпилюванні розплавленого металу високошвидкісним струменем продуктів згорання пропано-повітряної суміші.
Рисунок 5.7 Схема розпилювача для активованої електродугової металізації.
Зазвичай ГТН застосовують для створення на поверхні деталей та обладнання функціональних покриттів — зносостійких, корозійно-стійких, антифрикційних,протизадирних, теплостійких,термобар'єрних, електроізоляційних, електропровідних тощо. Матеріалами для напилення служать порошки, шнури і дроти з металів, металокераміки і кераміки.
Деякі з методів газотермічного напилення є альтернативою методам гальванічної, хіміко-термічної обробки металів, плакування, інші — методам фарбування чи нанесенням полімерних покриттів. Поширеним застосуванням ГТН є ремонт і відновлення деталей та обладнання. За допомогою напилення можна відновити від десятків мікрон до декількох міліметрів за товщиною на поверхні металу.
Особливостями технології є:
можливість нанесення покриттів з різних матеріалів (практично будь-який плавкий матеріал, що можна подати у вигляді порошку або дроту);
відсутність перемішування матеріалу основи і матеріалу покриття;
незначне (не більше 150 °С) нагрівання поверхні при нанесенні покриття;
можливість нанесення декількох шарів, кожен з яких несе свою функцію.