- •Т е о р е т и ч н і
- •Вінниця внту 2004
- •II методи розрахунку електростатичного
- •III електричне поле постійних струмів
- •В с т у п
- •Віднімання двох векторів іможна звести до операції суми
- •Iелектростатичне поле
- •1.1 Закон Кулона
- •Скалярний добуток
- •Врахувавши попереднє, отримуємо
- •Різниця потенціалів між точками івизначається
- •Звідси визначаються проекції напруженості поля по осях координат
- •1.13 Теорема єдиності розв’язку
- •Контрольні питання
- •II методи розрахунку електростатичного поля
- •2.2 Застосування співвідношень, які пов’язані з законом Кулона
- •2.3 Застосування теореми Гаусса Приклад 2.5
- •Приклад 2.6
- •Приклад 2.7
- •Приклад 2.8
- •Приклад 2.9
- •Приклад 2.10
- •Приклад 2.11
- •Приклад 2.12
- •Приклад 2.13
- •Приклад 2.14
- •2.5 Розподіл потенціалів і зарядів в системі заряджених тіл
- •Приклад 2.17
- •2.6 Застосування рівнянь Пуассона і Лапласа
- •III електричне поле постійних струмів в провідному середовищі
- •3.3 Напруженість сторонніх сил. Електрорушійна сила
- •3.4 Закони Кірхгофа в диференціальній формі
- •3.5 Диференціальна форма закону Джоуля-Лєнца
- •3.6 Електричне поле в провідному середовищі
- •3.7 Аналогія між електричним полем в провідному середовищі
- •Таблиця
- •3.8 Приклади розрахунку електричних полів
- •Контрольні питання
- •Література
- •Навчальне видання
Віднімання двох векторів іможна звести до операції суми
.
Розрізнюють два види перемноження векторів і- скалярне і векторне.
Рисунок В.1
Рисунок В.2
Результатом скалярного добутку є скалярна величина і цю дію подають у вигляді
, (В.2)
де - кут між векторамиі.
Скалярний добуток двох однойменних одиничних векторів
, (В.3)
тому що кут між цими векторами дорівнює нулю.
Скалярний добуток двох різнойменних одиничних векторів
, (В.4)
завдяки тому що кут між векторами дорівнює 900.
Визначимо скалярний добуток між векторами через їхні проекції в прямокутній системі координат
.
Врахувавши (В.3) і (В.4), отримаємо
. (В.5)
Із цього співвідношення видно, що має місце рівність
. (В.6)
Векторним добутком двох векторів іназивають новий вектор , направлений перпендикулярно площині, в якій розміщені векториі,і чисельно рівний
.
Дану операцію записують у вигляді:
. (В.6)
Позитивний напрямок вектора визначають за правилом правоходового гвинта (рис.В.3).
Якщо обертати гвинт в площині векторівівід першого вектора () до другого () по дузі, меншій ніж 1800, то поступальний рух гвинта вказує напрямок вектора . З цього правила видно, що
. (В.7)
Векторний добуток можна записати через про-
Рисунок В.3 екції векторів. В прямокутній системі координат
.
Зручно даний вираз записати також у вигляді визначника
. (В.8)
Запишемо ще два добутки:
, (В.9)
. (В.10)
Якщо вектори є неперервними функціями координат, то над ними можна проводити операції диференціювання. У векторному аналізі розрізнюють три види диференціальних операцій.
Векторна просторова похідна () від скалярної функціїB(x,y,z). Якщо похідна взята в напрямку найбільшого зростання функції, то вона називається градієнтом скалярної функції
. (В.11)
В прямокутній системі координат
, (В.12)
в циліндричній
, (В.13)
в сферичній
. (В.14)
Для позначення операції просторового диференціювання часто використовують символ (читається «набла»), який називають диференціальним оператором або оператором Гамільтона, і формально його розглядають як умовний вектор
. (В.15)
Вираз градієнта (В.11) можна розглядати як добуток вектора на скалярну величинуВ
.
Скалярна просторова похідна А від векторної функції називаєтьсядивергенцією векторної функції
. (В.16)
Застосувавши символ , можна записати (В.16) у вигляді скалярного добутку двох векторів
. (В.16)
Для прямокутної системи координат
, (В.17)
для циліндричної
, (В.18)
для сферичної
. (В.19)
Векторна просторова похідна від векторної функціїназиваєтьсяротором функції
. (В.20)
В різних системах координат цю похідну зручно записувати у вигляді визначника.
В прямокутній системі координат
, (В.21)
в циліндричній
, (В.22)
в сферичній
. (В.23)
Вираз (В.20) можна записати як векторний добуток векторів і
. (В.24)
Згадаємо ще декілька співвідношень
, (В.25)
. (В.26)
Теорема Остроградського-Гаусса
. (В.27)
Інтеграл від вектора по замкненій поверхні дорівнює інтегралу від дивергенції даного вектора по об’єму , що обмежений поверхнею.
Теорема Стокса
. (В.28)
Інтеграл від вектора вздовж замкненого контуру l дорівнює інтегралу від ротора вектора по поверхні, що обмежена контуромl.