4. Цивілізаційний підхід до аналізу історичного процесу.

В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:

1)багатовимірності аналізу економічних систем;

2)природної еволюційної поступовості історичного процесу;

3)відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи;

4)пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;

5)посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку, визнання світової історії як єдиного планетарного цілого

Сучасні дослідження розвитку суспільства визначають сім цивілізацій:

1. Неолітична — 7—4 тисячоліття до н. е.

2. Східнорабовласницька — 3—1 тисячоліття до н. е.

3. Антична — VII ст. до н. е. — VI ст. н. е.

4. Ранньофеодальна — VII—XIII ст.

5. Передіндустріальна — XIV—XVIII ст.

6. Індустріальна — 60-ті роки XVII ст. — 50-ті роки XX ст.

7. Постіндустріальна — починаючи з 60-х років XX ст.

У доіндустріальному суспільстві переважають сільське господарство і ручна праця.

В індустріальному суспільстві провідну роль відігравало велике механізоване промислове виробництво.

У постіндустріальному суспільстві домінують принципово нові види техніки і технологій, посилюється творчий характер праці, набувають дедалі більшої ваги потреби творчої самореалізації особистості, на перший план висуваються сфера послуг, наука, освіта, інформатика, духовні блага тощо.

Цивілізаційний . Не тільки економічні моменти , але й соціально -культурні виміри суспільства , духовне ставлення . Нереривность еволюційного розвитку. Якщо в 1) - є зумовленість , спрямованість , то в 2 ) - многоварінтності історії. У разі формаційного людина виявляється не при справах , перестає бути дійсним суб'єктом історії , він міцно прив'язується до якоїсь об'єктивності як до сукупності явищ і процесів , законів їх розвитку , існуючих « незалежно від волі і свідомості людей». Свобода людини обмежується рамками економічної необхідності .

5. Формаційний підхід до аналізу історичного процесу.

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства — соціально-економічну формацію. Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим:

— первіснообщинний;

— рабовласницький;

— феодальний;

— капіталістичний;

— комуністичний.

Формаційний : Маркс , Енгельс . Історія - об'єктивний , природний історичний процес зміни формацій . Функціонування і час існування формацій залежить від розвитку матеріального виробництва . Маркс не стверджував глобальності такого характеру , це зробили його послідовники . Незадоволеність формальним розумінням історичного процесу , через те , що у формації економічні відносини визначають всі інші (розуміння в дусі економічного матеріалізму ) .