28. Основні напрямки соціально-політичного розвитку західної цивілізації в др. Пол. 19 ст.

• Відбулися структурні зміни в економіці: якщо раніше її основою було сільське господарство, то тепер передове положення зайняла промисловість

• Прискорилися темпи економічного розвитку, проте були неоднакові на різних частинах Європи

• Колоніальний та економічний розподіл світу, війна за колонії, колоніальне становлення передових держав світу

• Промислова революція заклала підвалини формування індустріального суспільства. Остаточно сформувався світовий ринок

• Становлення Великої Британії, як передової держави світу. Вона за собою закріпила положення: банкіру світу, володарки морів, майстерні світу, колоніальної держави

• Сформувалися нові напрямки суспільно політичної думки: лібералізм, консерватизм, соціалізм, анархізм

• Цей період став ледь не кульмінацією створення нових національних держав: Німецька імперія, Італійське королівство, Австро-Угорщина

29. Основні ідеологічні концепції індустріального суспільства.

• Лібералізм – філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу.

Метою лібералізму є максимальне послаблення («пом'якшення») різних форм державного і суспільного примусу щодо особи (контролю особи тощо), обстоює шлях мирного, реформаторського здійснення соціальних перетворень.

Лібералізм почав формуватися наприкінці XVII століття, його джерелом була філософія та соціально-політична думка епохи Просвітництва головним чином стосовно того, що кожна людина наділена певними правами та ідей гуманізму; розквіт «класичного» лібералізму припав на 1-шу половину XIX століття.

Ідеологічно лібералізм протистоїть, з одного боку, консерватизму та етатизмові (в питаннях про роль держави та щодо допустимої швидкості змін у політиці), а з іншого боку соціалізму, комунізму, колективізмові тощо (в питаннях приватної власності перш за все, а також питаннях соціальної підтримки з боку держави).

Основні принципи:

• індивідуальні права (на життя, особисту свободу і власність);

• рівні права і загальна рівність перед законом;

• вільну ринкову економіку;

• уряд, що обирається на чесних виборах;

• прозорість державної влади;

• функція державної влади зводиться до мінімуму, необхідного для забезпечення цих принципів;

• відкрите суспільство, засноване на плюралізмі та демократичному управлінні державою;

• Анархізм – суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення всякої державної влади шляхом стихійного бунту мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів.

Мета анархізму — створення вільної організації суспільства з інститутами громадського самоуправління, яке обходиться без влади людини над людиною.

Анархізм є антидержавною ідеологією,котра пропагує бездержавність.

Анархізм — ідея про те, що суспільство може і повинно бути організоване без державницького примусу. Крім того конкретні анархісти можуть мати додаткові критерії того, що включає в себе анархізм, і вони часто не згодні один з одним відносно цих критеріїв.

• Консерватизм – визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до існуючих та установлених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей рівності людей, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально повільного розвитку. Ідеологічно консерватизм протистоїть як лібералізму, так і соціалізму.

Вперше термін «консерватизм» вжив у 1891 році французький політик Франсуа-Рене де Шатобріан. У західній політиці консерватизмом часто називають школу мислення, започатковану Едмундом Берком, Бональдом та подібними мислителями.

• Соціалізм – соціально-економічні ідеї, «вчення» та ідеології, чиїм основним гаслом є «соціальна справедливість»; політичні рухи, різноманітні утворення та партії, що в Новітній час відносять до «лівого» політичного спектру.

Ідея соціалізму виникла як відповідь на проблеми раннього періоду промислового капіталізму в країнах Європи (в першу чергу, Франції, Німеччини та Великобританії). Подолання недоліків капіталізму соціалісти вбачали в:

• заміні приватної власності на засоби виробництва суспільною власністю,

• скасуванні оплачуваної праці та створенні безкласового суспільства,

В такому суспільстві мало б здійснюватись «соціальне» начало людини, взаємна турбота про добробут іншого а не задоволення власних бажань, співпраця для досягнення спільних цілей, а не змагання за особисте та доброчинність замість жадоби.

Існує багато видів соціалізму, які трансформувались під розвиток і події тієї чи іншої країни. Це і Марксизм, і Марксизм-Ленінізм, і Сталінізм, і Маоїзм, демократичний соціалізм.

Перший Інтернаціонал - перше міжнародне об'єднання пролетаріату, засноване 28 вересня 1864 р. в Лондоні. Його створення та діяльність нерозривно пов'язана з Карлом Марксом та Фрідріхом Енґельсом, котрі піддали різкій критиці реформістські погляди — прудонізм, лассаліанство, бакунізм. Перший Інтернаціонал зіграв визначну роль в розповсюдженні ідей марксизму, у поєднанні наукового соціалізму з робітничим рухом, в організації робітничих партій в деяких країнах. Діяльність Першого Інтернаціоналу припинилась після розколу в 1876 р.