Зміст

1. Вступ________________________________________________________2 с.

2. Соціальна екологія, її суть, особливості___________________________3 с.

3. Предмет соціальної екології_____________________________________6 с.

4. Основні закони соціальної екології_______________________________7 с.

5. Методи соціальної екології______________________________________9 с.

6. Закони соціальної екології_______________________________________10 с.

7. Соціоекосистема як об’єкт дослідження соціоекології________________14 с.

Використана література________________________________________16 с.

1. Вступ

Проблематичність взаємовідносин суспільства і природи пояснюється, по-перше, різким зростанням так званого антропного впливу суспільства на навколишнє природне середовище (тобто господарської діяльності людини) і, по-друге, споживчим відношенням з боку людини до природного середовища.

В 60-х роках XX століття виникла глобальна екологічна криза. Глибоке розуміння екологічної кризи, всіх її негативних наслідків для існування людини стало усвідомлюватися порівняно нещодавно. Це зв'язано не тільки з усвідомленням реальної загрози життю людей, але й з процесами поновлення, характерними для сучасності - критичного аналізу минулого та сучасності. В сучасних умовах суспільство більше поінформоване про екологічну ситуацію в світі й в окремо узятій країні.

Екологічна свідомість жителів України здійснила величезний стрибок у розвитку. Безумовно, тут має відбиток наслідки аварії планетарного масштабу на Чорнобильській атомній електростанції (1986 p.). Але справа не тільки в аварії. Задовго до аварії в ряді міст і регіонів України внаслідок непродуманої господарської діяльності створилося середовище, непридатне для проживання людини. Забрудненість навколишнього середовища в містах Запоріжжя, Маріуполь, Дніпропетровськ та інших досягла такого рівня, збереження якого неминуче приведе до фізичного та інтелектуального виродження місцевого населення. Тому не випадково парламент України проголосив всю територію України зоною екологічного лиха. В складних умовах екологічні проблеми стали предметом дослідження не тільки природничих, але й гуманітарних наук. Виникають і діють рухи захисту навколишнього середовища. Появились галузі знання, що спеціалізуються на всебічному вивченні екологічних проблем, - екологія навколишнього середовища, екологія біосфери, екологія атмосфери та ін. Виникла відносно самостійна галузь знань - соціальна екологія.

2. Соціальна екологія, її суть, особливості

Слово соціальної екологія вперше ввів в науковий обіг німецький біолог Ернст Геккель. У книзі «Природна історія походження» Ернст Геккель словом екологія назвав один з напрямків зоології, що вивчав відносини між всіма видами живих істот та їх навколишнього природного середовища. Саме ж слово екологія грец. oikos - оселя та logos - вчення - розділ біології, що вивчає взаємовідносини тварин або рослин з навколишнім середовищем. Концепції соціальної екології - теорії, що вивчають закономірності та форми взаємодії суспільства зі середовищем проживання, різноманітність зв'язків соціальних змін з змінами в життєвозабезпечую-чих матеріальних передумовах соціальних процесів. Соціальна екологія - це рух за якість середовища проживання. Соціально-екологічні концепції багатозв'язані з соціал-дарвінізмом, еволюціонізмом, інструменталізмом, натуралізмом. В умовах переходу від екстенсивного до інтенсивного природокористування в середині XIX століття сформувалися чотири основні соціально-реформістські орієнтації в рішенні проблеми взаємодії суспільства з природним середовищем: консерватизм, охоронна концепція, екологізм і економізм.

Екологія, що виникла в межах розвитку біології - самостійна галузь наукових знань. В її основі лежать ідеї Чарльза Дарвіна про еволюцію живих систем, зокрема, думка про те, що в живому світі безупинно іде боротьба за існування. Відомо, вчення про боротьбу за існування Чарльз Дарвін обґрунтував тим, що між живими істотами мас місце не тільки безліч стосунків різного типу, але й стосунки з навколишнім природним середовищем. Екологія досліджує саме такі типі стосунків. З моменту виникнення поняття екологія зазнало певної еволюції. В сучасних умовах можна зустріти неоднозначне розуміння терміну екологія та предмету екології як науки.

Екологія - наука, що вивчає відношення живих істот до їх середовища, їх взаємовідносини у середовищі, а також вплив середовища на живі істоти. Екологія вивчає та узагальнює принципи спільного проживання живих систем у будь-якій сфері живого.

Світ живої матерії різноманітний і його можна поділити: на рослинний, тваринний та світ людини. Відповідно, в сучасній екології розрізняють екологію рослин, екологію тварин і екологію людини. Кожна з них вивчає відносини людини, відносини тварин та рослин з навколишнім середовищем. З трьох видів екології наймолодшою є екологія людини, що вивчає відносини людини з її природним середовищем у взаємозв'язках, у взаємовідносинах, у взаємодії. В соціології виділяються основні теми екології людини: населення, середовище, технологія та організація виробництва й саме життя. Екологію людини можна визначити як напрямок, що вивчає місце людини в екосистемі, взаємний вилив людини та екосистеми й результат впливу. Під екосистемою розуміється функціональне єднання, що складається з взаємодії організмів та всіх складових природного середовища. Саме поняття екосистема в екології визначилося не з моменту її появи. Первісно в екології описувалися окремі види та їх взаємовідносини й взаємодії, різноманітні форми симбіозів, відносини з іншими видами і підвидами тощо. В середині 30-х років вперше поняття екосистема вжив Артур Джордж Тонслі. Екологісти запропонували тоді три соціальиоекологічпі ідеї, що зберігають значення для соціальної екології й па сучасному етапі: ідеї екосистемного холізму, морального співтовариства і біотичний функціоналізм. Починаючи з 70-х років поняття екосистема виконує важливі гносеологічні функції в екологічних знаннях, виступає, по суті, своєрідною клітинкою, початком розгортання всієї логічної послідовної і обґрунтованої системи екологічних знань.

Сучасна екологія оперує певними, притаманними тільки їй категоріями. До найважливіших екологічних категорій належать, насамперед, поняття середовище. В соціальній екології даються різноманітні тлум; чепня поняття середовища. Так, в книзі «Суспільство та природне середовище» визначається середовище як сукупність виливів, що модифікують і визначають розвиток життя. В інших джерелах під середовищем розуміється агрегат існуючих речей, умов і впливів. Природне середовище - система природних факторів: земля, вода, сонце, повітря, рослинний і тваринний світ. Штучне середовище - все те, що створене людиною в процесі її предметної діяльності. Між природним та штучним середовищем існує тісний взаємозв'язок, який виявляється в тому, що предметна трудова діяльність людини неможлива без предмету праці, якими виступають різноманітні природні форми.

Природно, екологія як наука має свій предмет, специфічні категорії, закони функціонування екологічної предметності. Екологічні проблеми в основі мають суспільно-економічиий характер, тісно зв'язані з предметною діяльністю людини, особливостями розвитку суспільства. Зрозуміло, що в межах тільки екології не можна теоретично вирішити актуальні питання захисту природного середовища. Необхідна система теоретичних знань, що адекватно відображає специфічний характер взаємодії між суспільством і природою, в якому в знятому вигляді присутні природний і соціумний моменти (тобто суспільний). Така система знання якраз і представлена в соціальній екології.

Становлення соціальної екології як системи наукового знання почалося після Першої світової війни під впливом ідей біоекології та соціології урбанізації . Та такий процес активізується в 60-х роках XX століття, коли зримо виявилися осередки екологічної кризи. Потужний імпульс розвитку соціальної екології надав Всесвітній конгрес соціологів у Варні (1966 p.), що створив дослідний комітет Всесвітнього об'єднання соціологів з проблем соціальної екології. В сучасних умовах соціальна екологія має багато прихильників, наукових шкіл, напрямків і покликана внести вклад у реалізацію проблеми захисту і охо рони навколишнього середовища.