18.Розвиток сільського господарства.

Після скасування кріпосного права сільське господарство України, як і всієї країни, йшло капіталістичним шляхом. Але розвиток капіталізму взагалі, в сільському господарстві зокрема, гальмувався численними залишками кріпосництва, головними з яких були царське самодержавство і дворянське землеволодіння.

Реформа 1861 p., проведена кріпосниками, зберегла в руках поміщиків величезні площі земель і прирекла селян на малоземелля і безземелля, а отже, і на напівкріпосницьку кабалу. Саме поміщицьке землеволодіння, кріпосницькі латифундії були найвизначнішим втіленням і найміцнішою опорою залишків кріпосництва в Росії.

Залишками кріпосництва, які давали можливість поміщикам ставити в залежність від себе селян, були нерозмежованість землекористування, сервітути (особливо на Правобережжі) — спільне користування селянами й поміщиками лісами, луками, вигонами, водопоями, пасовищами та іншими угіддями.

Кріпосницькі пережитки зберігалися і в податковій системі. І після реформи 1861 р. селяни залишалися нижчим податним станом і змушені були платити багато податків.

Поєднання відробіткової і капіталістичної систем.

Як і в цілому по країні, в сільському господарстві України після реформи 1861 р. тісно поєднувалися, перепліталися дві системи господарювання — відробіткова, яка була прямим і безпосереднім пережитком панщини і яка поступово відмирала, і капіталістична, що розвивалася.

Відробіткова система полягала в тому, що селяни, одержавши внаслідок реформи 1861 р, наділи, недостатні для прохарчування своїх сімей, змушені були орендувати в поміщиків землі і за це відробляти на їхніх землях своїм інвентарем і худобою.

При капіталістичній системі поміщик своє господарство ґрунтував на праці вільнонайманих робітників (річних, строкових, поденних та ін.), які обробляли землю інвентарем власника. Тут більш широко застосовувалися сільськогосподарські машини, досягнення агрокультури і т. п., що давало вищу продуктивність праці і вищі врожаї.

Відробіткова система гальмувала розвиток сільськогосподарського виробництва.

У різних місцевостях розвиток капіталізму в сільському господарстві відбувався неоднаково. В Україні після реформи 1861 р. площа орних земель зросла. Посилювався суспільний поділ праці між окремими районами, розвивалась їх господарська спеціалізація. Це, в свою чергу, спричинювало більш інтенсивний між окремими спеціалізованими районами обмін, зміцнення між ними економічних зв'язків і вело до розширення внутрішнього ринку.

Для України був передусім характерним широкий розвиток зернового господарства. Особливо великою була частка України у вирощуванні головних експортних культур — пшениці і ячменю. Найшвидше капіталістичне зернове виробництво розвивалося в південних степових районах України.

В Україні в південних степових губерніях уже незабаром після реформи 1861 р. в сільському господарстві переважаючою стала капіталістична система. Поміщики, маючи величезні площі земель, організовували виробництво в своїх маєтках на вільнонайманій праці і застосуванні машин. По-капіталістичному розвивалися й господарства багатьох заможних селян. В Україні вирощувалося багато картоплі, яка була основним харчовим продуктом бідноти і важливою сировиною для виробництва спирту, горілки, крохмалю. Швидко зростали посіви цукрових буряків, особливо на Правобережжі і в Харківській та Чернігівській губерніях Лівобережжя. На півдні, у Степовій Україні, поряд з зерновими провідною технічною культурою був льон-кучерявець, насіння якого у великій кількості вивозилося за кордон. Культивувалося також торгове городництво і садівництво, особливо біля великих міст і промислових селищ.

Розвиток капіталізму привів до значних змін у тваринництві. Внаслідок розорювання земель і розширення посівів на Україні менше стало випасів, толок, вигонів, вищими стали орендні ціни за них.

Розвиток капіталізму зумовлював поширення вільнонайманої праці. Зростання в поміщицьких та заможних селянських господарствах попиту на робочі руки і розклад селянства привели до швидкого формування великої армії сільськогосподарського пролетаріату.Капіталістичний розвиток сільського господарства супроводжувався дедалі більшим застосуванням удосконалених знарядь праці й машин та нових прийомів агротехніки. Найінтенсивніше це відбувалося на півдні України. Два шляхи розвитку капіталізму в сільському господарстві.

Отже, в цілому в пореформений період сільське господарство всієї Росії, в тому числі й України, йшло капіталістичним шляхом. Темпи й характер дальшого розвитку капіталізму залежали від того, яким способом будуть ліквідовані залишки кріпосництва і, отже, за яким типом йтиме далі буржуазний розвиток. «В першому (прусський) випад і кабали, при виділенні невеликої меншості «гросбауерів» («великих селян»). У другому випадку (американський) поміщицького господарства нема або воно розбивається революцією, яка конфіскує і роздробляє феодальні маєтки. Селянин переважає в такому випадку, стаючи виключним агентом землеробства і еволюціонуючи в капіталістичного фермера. В першому випадку основним змістом еволюції є переростання кріпосництва в кабалу і в капіталістичну експлуатацію на землях феодалів-поміщиків. У другому випадку основний фон — переростання патріархального селянина в буржуазного фермера».