- •1.Реформа 1861 р.
- •3.Наслідки реформи
- •4.Значення реформ 60—70-х років
- •5.Земська реформа
- •6.Міська реформа 1870 р.
- •8.Судова реформа
- •9.Фінансова, цензурна реформа.
- •10. Загальна характеристика модернізацій них процесів.
- •11.Буржуазія і пролетаріат
- •12.Інтелегенція
- •13.Розвиток промислового виробництва (машинобудування, обробна галузь).
- •14.Розшарування селянства.
- •15.Демографічні зміни
- •17.Залізничне будівництво і розвиток водяного транспорту.
- •18.Розвиток сільського господарства.
- •19.Контрреформи Олександра ііі кін XIX ст.
- •21.Становлення української нації
- •22. Харчова промисловість
- •23. Петербурзький гурток українофілів. «Основа»
- •24.Тарас Шевченко
- •25.Українофільство
- •26.Громади у 70-80 рр
- •29.Умови розвитку унр
- •30.Валуєвський циркуляр
- •31.Народницький рух у 60—80-ті роки
- •32.Виникнення українських політичних партій в Наддніпрянській Україні наприкінці XIX - на початку XX ст.
- •33.Братство "тарасівців".
- •34.Україньска загальна організація
- •35.Промисловий розвиток західноукраїнських земель
- •37.Міста й торгівля на зіхідноукра.Землях.
- •38.Становище робітників на з,у,
- •39.Початок трудової еміграції українців
- •40.Москвофіли і народовці, радикали
- •41.Українська національні партії
17.Залізничне будівництво і розвиток водяного транспорту.
Капіталістичний розвиток економіки, розширення торгівлі й внутрішнього ринку, а також стратегічні інтереси при неосяжних просторах країни зумовлювали гостру потребу в створенні нового, механізованого транспорту, який забезпечив би постійний зв'язок між різними районами, швидкі й регулярні перевезення великих мас вантажів і людей. Дореформений гужовий транспорт не відповідав вимогам нового часу.
Це спричинило в Росії, в тому числі й в Україні, залізничне будівництво, яке особливо інтенсивно велося наприкінці 60-х — на початку 70-х і в другій половині 90-х років.
Спочатку, в середині 60-х років, залізнична колія на Україні будувалася казною або на державні кошти підрядчиками. В другій половині 60-х і в 70-х роках царський уряд передавав спорудження залізниць акціонерним капіталістичним товариствам на умовах концесій при гарантії високого рівня прибутків. З 80-х років знову розгорнулося казенне будівництво залізниць, причому казна поступово викупала залізниці з приватних рук, і вони ставали державними.
Спочатку залізничне будівництво велося в інтересах поміщиків і мало забезпечити передусім експорт товарного хліба та інших сільськогосподарських продуктів. Через це залізничні лінії спрямовувалися до чорноморсько-азовських і балтійських портів.
В Україні першою стала до ладу в 1865 р. залізниця, яка зв'язала м. Балту з Одесою. У 1870 р. введено в експлуатацію Києво-Балтську (Одеську) залізницю, що пройшла через Козя-тин — Жмеринку — Бірзулу і сполучила Київ з Одесою. У 1870 р. було завершено будівництво Курсько-Київської залізниці, внаслідок чого Київ і вся Північна Україна дістали пряме сполучення з центральними промисловими районами і Москвою.
У 1869 р. була збудована Курсько–Харково–Азовська залізня. Велике значення мала відкрита в 1874 р. Лібаво-Роменська залізниця, що з'єднала хлібну Полтавщину з Балтійським морем.
У другій половині 70-х — першій половині 80-х років інтенсивно будувалися залізничні лінії, які забезпечували сприятливі умови для розвитку кам'яновугільної, залізорудної та металургійної промисловості і виходу їх продукції на всеросійський ринок. У 1877—1878 pp. було введено в дію Донецьку кам'яновугільну залізницю, яка з'єднала різні вугільні райони Донбасу один з одним і з вузловими пунктами інших залізниць. Отже, до середини 80-х років в Україні було завершено будівництво головних залізничних магістралей, які пройшли через усі основні її економічні райони і з'єднали їх з Центральною Росією, з портами Чорного, Азовського і Балтійського морів, з залізницями Західної Європи.
Одночасно з залізничним будівництвом розвивався й водяний річковий та морський транспорт. Розширювалося пароплавство на Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі, Сожі, Сіверському Дінці та інших річках. До портів Чорного і Азовського морів. у 90-х роках було приписано 280 пароплавів. На пароплавства цих морів припадало 51 % усього тоннажу парового флоту Росії. Зростав вантажооборот.
Прокладання залізниць і розвиток річкового тамарського флоту мали величезне прогресивне значення. Залізниці й водяні шляхи об'єднували в єдине ціле господарство різних місцевостей, втягували в ринковий обіг і ставили в умови товарного виробництва найвіддаленіші райони, збільшували рухомість населення, сприяли спеціалізації сільського господарства, розвиткові капіталістичної промисловості й міст. Завдяки залізницям дуже розширився внутрішній, всеросійський ринок, складовою частиною якого була й Україна.