Vydysh.doc

19

Форма №1 − «Баланс» містить наступні дані: загальні відомості про

підприємство та двохсторонню таблицю. Двохстороння таблиця балансу в

графічному вигляді показує на лівій стороні стан майна підприємства,

що відповідає функціональній ролі його складових, виходячи із ступеня ліквідності й характеру участі господарських коштів у процесі відтворення суспільного продукту. Це актив балансу. Актив розкриває склад майна, як воно діє, чим представлені його складові частини.

Із цього рівняння випливає формула для визначення розміру власного капіталу підприємства. Він визначається шляхом віднімання від загальної суми активів зобов’язань підприємства.

В активі балансу підприємств України майно наведено з урахуванням ступеня ліквідності. Найменш ліквідні статті розміщені на початку, а легко реалізовані активи – наприкінці балансі. Тому у діючій формі балансу групування балансових статей активу дозволяє виділити три розділи:

–необоротні активи;

–оборотні активи;

–витрати майбутніх періодів;

–необоротні активи та групи вибуття.

20

Пасив балансу розкриває втримування власного капіталу й

зобов’язань як довгострокового, так і короткострокового характеру.

Розкладання правої частини балансу на дві складові в зазначеній

послідовності має глибокий економічний зміст. У випадку ліквідації економічного суб’єкта через неплатоспроможність (банкрутство) чинне законодавство в першу чергу передбачає задоволення зобов’язань кредиторів у суворо встановленій черговості. Причому вимоги кредиторів кожної черги підлягають задоволенню тільки після повного погашення зобов’язань перед кредиторами попередньої черги. У той же час,

інвестори на вкладений капітал одержують тільки ту частину, що залишається після платежів по зобов’язаннях [14].

Побудова статей активу впливає на порядок розміщення статей пасиву балансу. Слід дотримуватися правила, за яким статі активу повинні знаходитись напроти пасиву, джерелами утворення яких вони є.

Це правило дозволяє виділити п’ять розділів пасиву балансу:

–власний капітал;

–забезпечення наступних витрат і платежів;

–довгострокові зобов’язання;

–поточні зобов’язання;

–доходи майбутніх періодів.

Форма сучасного балансу побудована за принципом балансу –

нетто, в якому основні засоби і нематеріальні активи відображаються за залишковою вартістю.

Структура та зміст балансу змінюються залежно від форм власності, рівня продуктивних сил і розвитку виробничих відносин суспільства.

Бухгалтерські баланси класифікують за різними ознаками. Класифікація бухгалтерських балансів за ознаками наведена в

21

(Додатку А) [62].

Як уже зазначалося господарські засоби та джерела їх утворення групуються в балансі за економічно однорідними групами – статтями балансу. До кожної статті балансу включаються однакові за економічним змістом засоби підприємства чи джерела їх утворення. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами.

Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (знаходяться в пасиві балансу). Статті активу

характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал,

прибуток, кредити банків, розрахунки з постачальниками тощо.

Статті балансу розподіляються на однойменні та комплексні.

Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення. Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад,

стаття «Виробничі запаси» об’єднує матеріали, паливо, запасні частини,

напівфабрикати тощо.

Кількість статей балансу не регламентується нормативними актами,

але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна не тільки в

цілому, а й згідно з його галузевими особливостями, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна,

раціональним та ефективним використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу та управління діяльністю підприємства. У зв’язку з цим Міністерство фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей балансу.

Статті дають можливість усебічно оцінити діяльність підприємства,

а щоб така оцінка була об’єктивною, треба дотримуватись єдності в

22

оцінці самих статей балансу. Оцінка статей балансу регламентована Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а

також відповідними П(С)БО [59].

Об’єднання статей балансу в економічно однорідні групи не є завершальним процесом їх групування, оскільки їх можна ще згрупувати в межах розділу, тому слід відрізняти три способи групування господарських засобів та джерел їх утворення, які відображаються в різних статтях балансу:

–перший − за функціональною роллю господарських засобів

(актив) та порядком утворення й цільовим призначенням (пасив);

їх утворення.

Групування статей балансу за першим способом відбувається для отримання даних про обсяг ресурсів підприємства в цілому з

Відтак для визначення обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, закріплених за сферами виробництва, обігу і невиробничою сферою, за першою ознакою групуються статті: основні засоби; виробничі запаси; незавершене виробництво; готова продукція; товари; кошти, цінні папери; дебіторська заборгованість покупців за відвантажену продукцію,

23

утворення господарських засобів за першим способом групування

об’єднують статті: джерела власних коштів (основної діяльності та

неоплачений капітал, забезпечення наступних витрат і платежів; джерела

позикових коштів – довгострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти та кредити банків, розрахунки з постачальниками, векселі

видані, розрахунки з оплати праці, розрахунки з бюджетом, розрахунки зі страхування, розрахунки з іншими кредиторами, інші короткострокові пасиви – пасив балансу [14].

З метою поліпшення використання даних балансу в управлінні,

оборотні засоби беруться з кожної сфери діяльності підприємства –

виробництва, обігу, невиробничої сфери. Це дає змогу на підставі

показників складу й обсягу основних засобів уявити загальний стан матеріально-технічної бази господарства. Нормальні показники оборотних

засобів – це необхідна передумова нормального фінансового стану

підприємства, який безпосередньо залежить від структури, обсягу й стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, коштів, розрахунків та інших активів.

Кінцеві результати виробничої та фінансово-господарської

діяльності підприємства значною мірою залежать від того, наскільки

24

контролю за цільовим використанням господарських засобів та їх

джерел. У цих випадках об’єкти контролю здебільшого збігаються з назвами статей балансу, за винятком комплексних статей, які розподіляються на складові частини.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу завжди повинні бути рівними між собою. Це обов’язкова умова правильності його складання.

У цьому виявляється балансове рівняння. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображено у вартісній оцінці одні й ті ж господарські засоби, тільки згуртовані за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, у пасиві - за джерелами їх формування. Кожна група господарських засобів,

розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, відображене в пасиві балансу. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його складанні.

Отже, баланс – це фіксування на певну дату (як правило, 1-ше число місяця) активів і пасивів, які складаються з окремих статей, а

також рівність активів і пасивів у грошовій оцінці [6].

1.2 Методика складання балансу підприємства

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства у тисячах гривень без десяткових знаків. У випадках,

25

господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством (юридичною особою)

на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства)

регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу підприємства і відповідних форм фінансової звітності юридичної особи [6].

Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Витрати на придбання та створення активу, які, не можуть бути відображені в балансі, включаються до витрат звітного періоду у Звіті про фінансові результати.

Зобов’язання відображаються у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Власний капітал відображається у балансу одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.

Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» розкриває методику складання кожної статті балансу, тому, на нашу думку, доцільно розкрити особливості складання кожної статті балансу.

У статті «Нематеріальні активи» відображається вартість об’єктів,

26

які віднесені до складу нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума накопиченої амортизації. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої

активів, що здійснюються підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.

цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів,

отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У даній статті наводиться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів (у дужках)

та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою)

вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу. «Довгострокові біологічні активи» відображають вартість

довгострокових біологічних активів, облік яких ведеться за Положенням

(Стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи». У цій статті наводяться справедлива (первісна, переоцінена) вартість, сума накопиченої амортизації (у дужках) і залишкова вартість довгострокових біологічних активів. До підсумку балансу включається справедлива вартість, а також залишкова вартість, яка дорівнює різниці між первісною (переоціненою)

вартістю і сумою накопичено амортизації.

«Довгострокові фінансові інвестиції» відображають фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь – який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями

27

(стандартами) обліковуються методом участі в капіталі.

Устатті «Довгострокова дебіторська заборгованість» показується заборгованість фізичних і юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

«Відстрочені податкові активи» відображають суму податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Устатті «Інші необоротні активи» наводяться суми необоротних

активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Необоротні активи», крім гудвілу, який наводиться у рядку 065.

первісною вартістю, а також рослинництва в оцінці за справедливою вартістю, облік яких ведеться за Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи».

У статті «Незавершене виробництво» показують витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), а також вартість напівфабрикатів власного виробництва і валову заборгованість замовників за будівельними контрактами.

«Готова продукція» відображає запаси на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання та укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками й відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (окрім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва.