НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Номенклатура і класифікація запалення Методичні вказівки для студентів ііі курсу факультетів ветеринарної медицини внз ііі-іv рівнів акредитації

КИЇВ – 2009

УДК 616 – 002.001.33 (083.72)

Наведено загальні принципи номенклатури та класифікації запалення органів і тканин, які прийняті у ветеринарній патології.

Для студентів факультету ветеринарної медицини, практичних лікарів, лікарів-патоморфологів

Рекомендовано навчально-методичною радою факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Укладачі: доц. М.К. Потоцький, ас. Я.К.Сердюков

Рецензенти: д.б.н., проф. В.Ю.Чумаченко

к.в.н., доцент М.М.Омеляненко

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Номенклатура і класифікація запалення. Методичні вказівки для студентів ІІІ курсу факультетів ветеринарної медицини ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації

Укладачі: Потоцький Микола Кирилович,

Сердюков Ярослав Костянтинович

Відповідальний за випуск Я.К. Сердюков

Зав. Видавничим центром А.П.Колесніков

Редактор З.І. Маренець.

Підписано до друку Формат 60 х 84 ¹/₁₆

Обл.-вид. 2,0 Ум. друк. арк. 1,83

Наклад 200 пр. Зам. №

Видавничий центр НУБІПУ

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................4

Загальні принципи номенклатури запалення...............................6

Класифікація запалень…................................................................8

Номенклатура запалення органів і тканин..................................19

Список літератури..........................................................................33

ВСТУП

Запалення (лат. inflammatio, гр. phlogos, англ. the inflammation, фр. l’inflammation, нім. die Еntzündung, рос. воспаление) – це комплексна місцева захисно-пристосувна судинно-мезенхімна реакція, що виникає у відповідь на пошкодження тканин внаслідок впливу патогенних чинників. Запалення еволюційно виникло дуже давно, про що свідчить наявність цієї реакції у всіх хребетних, а також найбільш високоорганізованих безхребетних тварин.

Значення запалення у патології як людини, так і тварин важко переоцінити. Запалення спричинюється практично будь-яким чинником зовнішнього середовища, деякими чинниками внутрішнього середовища. Ознаками будь-якого заразного захворювання обов’язково є запальні процеси, приблизно половина відомих незаразних захворювань також мають запальну природу. Різноманіття клінічних та морфологічних проявів запалення вимагає всебічного глибокого вивчення цього явища, оскільки це необхідно для діагностики різних захворювань – як клінічної, так і посмертної.

Вивчаючи наукову літературу, присвячену вченню про запалення, легко помітити декілька особливостей. По-перше, якщо вченими-медиками детально вивчені етіологія, патогенез, клініка, морфологія запалення на всіх рівнях – від органного до молекулярного (у найновіших джерелах натрапляємо навіть на «перегин» у бік молекулярно-біохімічних змін із приділенням меншої уваги змінам макро- та мікроскопічним, що методично є невірним), то в галузі ветеринарії і кількість джерел, і обсяг досліджень значно менші і часто можна натрапити на деякі факти екстраполяції поглядів і тверджень, встановлених медиками, на вивчення запалення у тварин. По-друге, якщо класифікація запалення розроблена детально і між класифікаціями у гуманній і у ветеринарній медицині повна відповідність, то номенклатура запалення і в тих, і в інших джерелах висвічується мимохідь. Нарешті, зовсім мало вивчені закономірності запалення в органах, які у тварин мають іншу анатомічну будову, ніж у людини, або взагалі відсутні у людей.

Особлива увага в нашій праці приділена номенклатурі запалення. Знання її необхідні для лікарів як гуманної, так і ветеринарної медицини для правильного опису патологічних процесів, особливо при складанні документації розтину, історії хвороби тощо. Між тим, всі ці терміни разом із поясненнями під однією обкладинкою зібрані вперше у галузі ветеринарної медицини.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ НОМЕНКЛАТУРИ ЗАПАЛЕННЯ

Основне правило, за яким побудована сучасна номенклатура запалень, виглядає так: до латинської або грецької назви органа або тканини, де відбувається запальний процес, додається закінчення -ит (якщо корінь слова закінчується твердою приголосною, напр.: гастрит), -іт (якщо корінь слова закінчується м’якою приголосною, напр.: васкуліт) або -їт (якщо корінь слова закінчується голосною, напр.: трахеїт). Таке різноманіття закінчень зумовлене особливостями граматики української мови, тоді як у латинській мові закінчення одне: -itis. Щоправда, існує кілька виключень, які є емпіричними назвами, що прижилися у медичній термінології: ангіна, пневмонія, ісхіас, екзема та ін.

Якщо, наприклад, латинська анатомічна, фармакологічна номенклатура побудована суто із латинських термінів, то в клінічній (а відтак і патоморфологічній) номенклатурі застосовуються так звані латино-грецькі дублети, тобто грецькі терміни із латинізованими вимовою та правописом. Наприклад, запалення шлунка носить назву гастрит, від грецьк. gaster, тоді як власне латинська назва шлунка – ventriculus. Традиція ця веде свій початок ще з давньоримської доби, коли на формування мови, культури та науки латинських племен величезний вплив мала еллінська культура. Такі латино-грецькі дублети лежать в основі 90 % термінів, якими позначають запалення різних органів і тканин. Решта 10 % має латинські корені. Причинами цього явища є вживання грецького слова за умови відсутності або втрати латинської назви (напр.: езофагіт), або ж навпаки, відсутності або втрати грецького еквіваленту (напр.: аеросакуліт).

Велике значення в номенклатурі запалення мають префікси. Нижче розкриті основні аспекти їх значень:

1. Якщо орган складається з трьох оболонок, то на запалення внутрішньої оболонки вказує префікс ендо- (лат. endo-), середньої – мезо- (лат. meso-), зовнішньої – пери- (якщо корінь слова починається на приголосну літеру) або пері- (якщо корінь слова починається на голосну літеру) (лат. peri-).

2. Префікс пара- (лат. para-) вказує на запалення адвентиції органа (наприклад, парапроктит), тоді як префіксом пери- (пері-) позначають, як правило, запалення капсули або серозної оболонки органа (наприклад, периспленіт, перигастрит). Щоправда, префікс пери- (пері-) може позначати і запалення адвентиції (наприклад, периартеріїт, перигіпофізит).

3. Префікс пан- (лат. pan-) вказує на запалення всіх оболонок органа одночасно (наприклад, панкардит, панофтальміт).

Є терміни, які містять два або більше коренів (наприклад, тубулонефрит, ларинготрахеїт, гастроентероколіт).

Cлід зазначити, що в період Української Народної Республіки (1918 –1920 рр.) вченими Української академії наук була зроблена спроба створити клінічну номенклатуру на основі української мови. З цією метою пропонувалося до української назви органа додавати закінчення -запал (наприклад, шлунок – шлункозапал). На жаль, ця спроба загубилася у вирі тогочасних політичних подій.