Методичні рекомендації

 

При відповіді на перше питання теми треба визначити поняття “необережність”, показати суспільну небезпеку злочинів, вчинених із такою формою вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в умовах розвитку науково-технічного прогресу помітно збільшується кількість необережних злочинів, які вчиняються в таких сферах, як охорона навколишнього середовища, безпека руху і експлуатації транспорту, безпека умов праці, використання нових потужних джерел енергії тощо, а розміри збитків від необережних злочинів інколи навіть перебільшують розміри збитків від умисних злочинів.

Висвітлюючи друге питання теми, необхідно відповідно до ст. 25 КК України послідовно назвати і детально розкрити зміст інтелектуального і вольового моментів злочинної самовпевненості. При цьому треба мати на увазі, що стосовно інтелектуального моменту злочинної самовпевненості – передбачення особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності – в юридичній літературі зустрічаються різні точки зору. На думку одних авторів, характер передбачення цих наслідків такий, що винний передбачає лише абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, тобто настання таких наслідків у певних схожих, випадках у іншої особи, і не розповсюджує цю можливість на дану ситуацію. Деякі криміналісти вважають, що при злочинній самовпевненості винний передбачає реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого діяння, але розраховує на певні конкретні обставини, які, на його переконання, здатні відвернути настання таких наслідків. Доречно коротко викласти сутність цих точок зору і визначити своє ставлення до них. Крім того, слід проаналізувати вольовий момент злочинної самовпевненості, особливу увагу звернувши на питання про те, в яких випадках і чому розрахунок винного на певні обставини може бути визнаний легковажним. У висновку треба провести відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу за інтелектуальним і вольовим моментами.

Розглядаючи зміст злочинної недбалості, необхідно звернути увагу на те, що відповідальність за злочин, вчинений зі злочинною недбалістю, настає тому, що винний, хоча і не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, мав і міг їх передбачити. Далі доцільно перейти до характеристики об’єктивного та суб’єктивного критеріїв злочинної недбалості. Важливо показати, яке значення має кожен з цих критеріїв для наявності злочинної недбалості, а також з’ясувати співвідношення між собою цих критеріїв. Наприкінці роботи слід розмежувати злочинну недбалість і випадки (казуси).

 

Основний та додатковий списки літератури

 

Борисов В.І. Необережність та її види: Текст лекцій. – Х.: Укр. юрид. акад., 1991.

Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974.

Дагель П.С. Неосторожность: уголовно правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1977.

 

×××

Нерсесян В.А. Ответственность за неосторожное преступление: состояние и пути совершенствования // Гос-во и право, 2002. – № 3. – С.33-38.

Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве. – М.: ВЮЗИ, 1980.

Рарог А.И. Субъективная сторона и квалификация преступлений. – М.: ВЮЗИ, 2001.

Угрехелидзе М.Г. Проблема неосторожной вины в уголовном праве. – Тбилиси: Мецниереба, 1976.

 

Т е м а 9. Осудність та неосудність

 

П л а н

 

1. Поняття та кримінально-правове значення осудності.

2. Поняття неосудності, її критерії та правові наслідки.

3. Обмежена осудність за кримінальним законом. Її правове значення.

4. Примусові заходи медичного характеру.