××× Иванов в.Д. Ответственность за покушение на преступление: Караганда: Караганд. Высш. Шк. Мвд ссср, 1974. Караулов в.Ф. Стадии совершения преступления. – м.: вюзи, 1983.

Козлов А.П. Учение о стадиях преступления. – С.-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2002.

Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во МГУ, 1958.

 

 

Т е м а 12. Добровільна відмова

 

П л а н

 

1. Поняття добровільної відмови від вчинення злочину.

2. Ознаки добровільної відмови.

3. Межі добровільної відмови.

4. Особливості добровільної відмови співучасників.

 

Методичні рекомендації

 

У першу чергу потрібно звернути увагу на те, що питання про добровільну відмову може ставитись тільки при незакінченому злочині.

При висвітленні першого питання теми слід врахувати, що КК України містить у ч. 1. ст. 17 визначення поняття “добровільна відмова”. Необхідно звернути увагу на те, що ця дефініція вперше з’явилася у вітчизняному законодавстві тільки у КК України 2001 р. До недавнього часу відсутність законодавчого встановлення поняття “добровільна відмова” породжувала велику різноманітність таких визначень у науковій літературі, деякі з яких зберегли свою актуальність і нині. З точки зору з’ясування сутності поняття “добровільна відмова” є доцільним вивчення і аналіз цих дефініцій.

Відповідаючи на друге питання, бажано вирішити проблему встановлення ознак добровільної відмови та дати їм визначення. Необхідно пам’ятати, що змісту цих ознак законодавство не розкриває. Воно наводиться в науковій літературі, причому існують різні точки зору. Характеризуючи добровільність, потрібно вказати, яке значення має в даному випадку вплив зовнішніх факторів на особу, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. Необхідно також пояснити, чому мотив не має значення для визнання відмови добровільною. З ознакою добровільності тісно пов’язана друга ознака – усвідомлення можливості доведення злочину до кінця. Тут потрібно з’ясувати значення цієї ознаки для встановлення добровільності відмови. Розкриваючи зміст третьої ознаки добровільної відмови – остаточності припинення злочину, потрібно з’ясувати, який вона має характер – об’єктивний чи суб’єктивний. Далі доречно розглянути випадки відмови від повторення посягання при невдалій спробі вчинення злочину.

Третє питання потребує звернення до стадій вчинення злочину і встановлення нижньої та верхньої меж добровільної відмови. При цьому на особливу увагу заслуговує визначення верхньої межі. Необхідно окремо з’ясувати питання про можливість добровільної відмови на стадії закінченого замаху.

Відповідаючи на останнє питання, потрібно звернутися до ст. 31 КК України. На підставі детального аналізу слід визначити підстави та умови добровільної відмови для кожного окремого виду співучасника. Крім цього, необхідно встановити особливості добровільної відмови в різних формах співучасті.

 

Основний та додатковий списки літератури

 

Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголов­ному праву. – М.: Госюриздат, 1955. – 212 с.

Кобзаренко П., Бутенко Г. Добровільна відмова від вчинення зло­чину // Рад. право. – 1990. – № 10. – С. 58-62.

Орловський Р.С. Особливості добровільної відмови при пособництві // Пробл. законності. – Х., 1999. – С. 189-193.

Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – 148 с.

Тихий В.П., Панов М.І. Злочин, його види та стадії. – К.: Промені, 2007

 

×××

Иванов В. Добровольный отказ от совершения преступления при соучастии // Сов. Юстиция, 1992. – № 23-24. – С. 10,11.

Иванов В.Д. Понятие добровольного отказа от начатой преступной деятельности // Правоведение, 1992. – № 1. – С. 60-63.

Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. Часть вторая. Виды соуча­стников и формы участия в преступной деятельности / Под ред. М.А. Ефимова. – Свердловск, 1962. – 276 с.