Методичні рекомендації

 

Розгляд першого питання теми треба починати з визначення вини у КК України (ст. 23), потім слід розкрити її психологічний і соціальний зміст. Далі доцільно викласти сутність принципу суб’єктивного ставлення, розкрити відмінність його від принципу об’єктивного ставлення і на цій підставі показати значення вини за кримінальним правом. Потрібно також назвати критерії розподілу вини на форми і види, зупинитися на значенні такого поділу, а потім, виходячи із тексту ст. 24 КК України, дати дефініцію умислу, назвати його види.

Відповідь на друге питання рекомендується почати з визначення прямого умислу, а потім перейти до його докладної характеристики. Необхідно розкрити інтелектуальний і вольовий моменти прямого умислу. Аналізуючи інтелектуальний момент, слід показати, що розуміється під поняттям “усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння”. Особливу увагу доречно приділити питанню про особливості передбачення винним наслідків вчиненого суспільно небезпечного діяння. Характеризуючи вольовий момент прямого умислу, слід показати, що потрібно розуміти під “бажанням” настання суспільно небезпечних наслідків, і на конкретних прикладах із судової практики продемонструвати, в яких випадках можна говорити про наявність прямого умислу.

Після цього треба вказати на особливості змісту прямого умислу в злочинах із формальним складом. При цьому слід мати на увазі, що, оскільки об’єктивна сторона формальних складів не включає в себе суспільно небезпечні наслідки, то і психічне ставлення до них не може входити до змісту умислу. Стосовно таких складів воля винного може бути спрямована тільки на вчинення або невчинення ним суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності).

Висвітлення третього питання слід почати з розкриття інтелектуального і вольового моментів непрямого умислу. Важливо показати, чим відрізняється непрямий умисел від прямого за характером передбачення винним суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Характеризуючи вольовий момент непрямого умислу, доцільно з’ясувати, у чому виявляється свідоме припущення винним настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності і чим за вольовим моментом відрізняється непрямий умисел від прямого.

Особливу увагу слід приділити питанню про відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості, враховуючи, що в юридичній літературі немає єдиного погляду на це питання. Цю відмінність необхідно проводити як за інтелектуальним, так і за вольовим моментами, а також проілюструвати її прикладами із судової практики.

 

Основний та додатковий списки літератури

 

Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України. – К.: Атіка, 2005.

Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1974.

Злобин Г.А., Никифоров Г.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. лит., 1972.

Ломако В.А. Зміст умислу і його види: Текст лекції. – Х.: Укр. юрид. акад., 1991.

Филановский И.Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1970.

 

×××

Картавцев В. Кримінально-правове значення наміру як ознаки суб’єктивної сторони злочину // Рад. право. – 1988. – № 6. – С. 61-63.

Рарог А.И. Субъективная сторона и квалификация преступлений. – М.: Проф. образование, 2002.

Селезнев М. Умысел как форма вины // Рос. юстиция. – 1997. – № 3. – С.11-12.

 

 

Т е м а 8. Необережність та її види

 

П л а н

 

1. Поняття необережності як форми вини. Її види.

2. Злочинна самовпевненість. Її інтелектуальний і вольовий моменти.

3. Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

4. Злочинна недбалість та її критерії.

5. Відмежування злочинної недбалості від казусу.