Основний та додатковий списки літератури та матеріали судової практики

 

Бажанов М.И. О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны преступления в науке уголовного права // Пробл. законності. – № 40. – 1999. – С. 144-145.

Ковалев М.И., Васьков П.Г. Причинная связь в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1958.

Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Там же, 1960.

Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий. – М.: Там же, 1958.

Мальцев В.В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1989.

Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: Изд-во Харьк. ун-та, 1984.

Панов Н.И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1984. – 111 с.

Тер-Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1980.

Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1963.

Ярмиш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления. – Х.: Основа, 1999.

Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (филосовско-правовой анализ). – Х.: Право. – 2003. – 512 с.

 

×××

Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. – С.-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2000.

Сичов П. Обстановка вчинення злочину: проблеми питання // Право України. – 1998. – № 6. – С.106-107.

Тимейко Т.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1977.

Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб” № 9 від 28.05.2004 р. / Постанова Пленуму Верхов. Суду України.

 

Т е м а 6. Суб’єктивна сторона злочину

 

П л а н

 

1. Поняття суб’єктивної сторони складу злочину та її значення.

2. Ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.

3. Поняття вини, її зміст і значення. Принцип суб’єктивного ставлення за вину.

4. Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Їх кримінально-правове значення.

 

Методичні рекомендації

 

При висвітленні першого питання необхідно звернути увагу на важливу роль суб’єктивної сторони як елемента складу злочину. Це внутрішня сторона злочину, певна психічна діяльність особи, що відображає її ставлення до вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння і до його наслідків. Слід також розкрити зміст суб’єктивної сторони складу злочину, який характеризують такі суб’єктивні ознаки, як вина, мотив і мета вчинення злочину.

Далі доцільно зупинитись на значенні суб’єктивної сторони як завершальному етапі в констатації наявності складу злочину. Наявність чи відсутність цієї категорії дає можливість відмежувати злочинне діяння від незлочинного. Суб’єктивна сторона, форми вини, мотив і мета вчинення суспільно небезпечного діяння істотно впливають на кваліфікацію злочинів і дозволяють відмежовувати суміжні злочини.

Зміст суб’єктивної сторони має суттєвий вплив на ступінь тяжкості вчиненого діяння і тим самим на призначення покарання.

У другому питанні передусім необхідно назвати всі ознаки суб’єктивної сторони, відмітити, що вина – це обов’язкова ознака суб’єктивної сторони, відсутність якої виключає склад злочину.

Слід зазначити, що в багатьох умисних злочинах суб’єктивна сторона потребує наявності мотиву і мети, що є її факультативними, тобто не завжди обов’язковими, ознаками певних злочинів. Необхідно мати на увазі, що особливості деяких складів злочинів потребують також з’ясування емоцій, які відчуває особа при вчиненні злочину. Тому доцільно показати, в яких випадках закон надає їм значення ознаки суб’єктивної сторони.

При розгляді третього питання доречно звернутися до змісту ст. 62 Конституції України і ч. 2 ст. 2 КК України, де закріплено принцип суб’єктивного ставлення за вину, відповідно до якого кримінальна відповідальність настає лише тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненні злочину.

Необхідно наголосити, що загальне поняття вини є результатом наукових досліджень і вперше закріплено у ст. 23 чинного КК України, а ст. 24 і 25 КК України дають визначення окремих видів умислу та необережності.

При аналізі поняття “вина” необхідно зосередитися на тому, що вона нерозривно пов’язана з об’єктивними ознаками складу злочину, які відображають її зміст. Потрібно усвідомити, що не існує абстрактної вини, відірваної від конкретного протиправного діяння. Тільки таке діяння і становить предметний зміст вини.

Далі слід розкрити зміст вини, її форми та ступінь, а також показати її правове значення.

При висвітленні четвертого питання доцільно дати визначення мотиву та мети вчинення злочину, детально з’ясувати їх зміст, види і показати правове значення.

 

Основний та додатковий списки літератури

 

Борисов В.І. Необережність та її види: Текст лекції. – Х.: Юрид. ін-т. – 1991. – 21 с.

Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України. – К.: Атіка, 2005

Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и её установление. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1974.

Коржанський М.Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини. – К.: Атіка, 2004. – 216 с.

Котов Д.П. Мотиви преступлений и их доказывание. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1975.

Ломако В.А. Зміст умислу та його види: Текст лекцій. – Х.: Укр. юрид. акад., 1991.

Пинаев А.А. Особенности составов преступлений с двойной и смешанной формами вины: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1984. – 52 с.

Рарог А.И. Субъективная сторона преступления и квалификация преступлений. – М., 2001.

Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления. – К.: Вища школа, 1977.

Филимонов В. Теоретические проблемы учения о вине в уголовном праве // Уголовное право. – 2004. – № 3.

 

×××

Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.

Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру / Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 31.05.2002 р.

 

Т е м а 7. Умисел як форма вини

 

П л а н

 

1. Поняття вини за кримінальним правом та її форми.

2. Прямий умисел. Його інтелектуальний і вольовий моменти.

3. Непрямий умисел. Його інтелектуальний і вольовий моменти.

4. Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості.