sbornik

мутов. Чи такий страшний ГК, як його малюють: у чому ж проблема застосування Цивільного і Господарського кодексів? // Закон і бізнес. — 21.02.2004. — №8.- С.5 та ін.

ського кодексу // Закон і бізнес. 5.05.2003 р.

пейским хозяйственным правом. Однако таковое лишь мистика. И подобные противоестественные наклонности близости с мистическим персонажем вызывают опасения за дальнейшую нашу судьбу.

Однако, может быть, когда стемнеет (т. е. вернется время, более приемлемое к применению конструкций ХК о тотальном государственном вмешательстве в частные отношения, господство государственной собственности), «идеи» ХК вырвутся из этой мути рыночных отношений, частной собственности?

И потом через несколько месяцев, Если еще несколько лет будет действовать ХК, то мы, через несколько лет вновь очнутьизнуренные бесперспективной борьбой далеко не с веся изнуренным, разочарованным тряными мельницами, безуспешно по-кафкиански пройсреди новых руин? дя жернова судебных инстанций, также безуспешно силясь объяснить мировой общественности, что это все значит — полное хозяйственное ведение и весь остальной бред, снова очутимся среди новых руин. И снова бу-

дем пытаться что-то строить? Доколе?

Заключение

На том и закончу, приведя напоследок еще одну цитату из Сартра: «… довольно утаек, душевных переливов, неизъяснимого, я не девица и не священник, чтобы забавляться игрой в душевные переживания». Давайте послушаем уважаемого проф. Довгерта и примем маленький, коротенький и простенький закончик из одного предложения: «ХК отменить». Это единственное что нам остается.

Стержень, який пронизав українське законодавство, заподіявши йому неабияку шкоду*

Ознайомившись з думкою С. Демченко1 щодо відміни Господарського кодексу України (ГК), не можна її залишити без реакції. Звичайно, викликає повагу те, що посадовець однієї з гілок вищої судової влади, більше того, її керівник, опікується станом нашого законодавства і зокрема тим досить болючим його боком, можна навіть сказати, тією «раною», яка постійно гноїться — це господарське законодавство і співвідношення між ГК та Цивільним кодексом України (ЦК). Зрозуміло, що входження С. Демченко до дискусії з цього питання викликане повсякденним використанням ГК в практиці господарського судочинства і тому постановку проблеми про цей кодекс та його значення в законодавчому середовищі слід привітати.

Інша справа, чи можна погодитися з С.Демченком і з тими аргументами, які він наводить. Для цього слід зупинитися на цих аргументах, пам’ятаючи про те, що будучи керівником ВГСУ, він висловлює не просто власну позицію і навіть не тільки позицію якоїсь групи суддів, а й вочевидь висловлюється ставлення до ГК вищої

* Опубліковано: Юридична газета. 2009. — №33–34. — С.9.

1 Демченко С. Господарський кодекс України має залишатися стержнем господарського законодавства // http://www.arbitr.gov.ua/news/27/

судової інстанції. І, вільно або мимоволі, але сприйматимуть судді цю статтю саме як таку, що позиціонує ГК як дійсно фундаментальний документ, який необхідний і корисний, добротний і цілком відповідаючий вимогам сьогодення, але який слід трохи вдосконалити, влаштувати ті суперечності, які виникають між ним та ЦК.

Залишу без реакції ті дещо надмірно публіцистичні наголоси, дещо демонстративно лозунгові вирази, дещо явно перебільшені твердження про позитив, властивий ГК, та ті наслідки, які очікують нас за відсутності цього кодексу. Таких «касандровських» прогнозів висловлювалося господарниками вже немало. Як немало й тих самих аргументів, до яких знов повертається голова ВГСУ. Нічого нового тут немає. Явно простежується кампанія, яку розгорнули прибічники цього кодексу під лозунгом «докласти всіх зусиль, аби зберегти ГК». А на тон, обраний С.Демченко, також можна не звертати уваги. Я сама часто вдаюся навіть до сатирико-викривального підходу в критиці. Правда, результатів від цього, крім негативу, немає. Отже, слід проникнути в сутність заперечень про відміну ГК.

Передусім, необхідно відмести ще раз повторені прогнози про те, що відміна ГК приведе до «дестабілізації законодавства та дезорганізації економіки». Якщо прийняття ГК не призвело до цього, то його відміна вже точно цього не потягне. Крім того, більшого ступеня дестабілізації українського законодавства, ніж існуючий на сьогодні, важко собі уявити. І дивує те, що хтось насправді думає, що це можливо.

Кодекс, який увібрав в собі застарілі норми та підходи, нічого нового не явив собою як кодифікований акт, і сам по собі, тобто без іншого законодавства (антимонопольного, банківського, біржового, цінних паперів тощо, не говорячи про цивільне) не здатний врегулювати відносини в сфері господарювання. Він взагалі позбавлений всякої змістовності, адже всі ті закони, які він немовби увібрав в себе, залишаються діяти і саме вони регулюють відносини у відповідній сфері, а не ГК. На ГК ж робиться посилання, бо здається, що не можна цього не робити, адже кодекс же є.

Отже, в ГК вихолощена всяка змістовність і сам по собі він являє юридичний нуль. Він немовби макет, остов, на який нанизане те законодавство, з якого зроблена спроба його зіткати, але він сам по собі виглядає безглуздо. Здається, це ясно всім, хто хоч раз відкривав цей кодекс і намагався скористатися ним. І тому точка зору про його гіпертрофоване значення для українського економічного та законодавчого середовища лякає своєю явною нереальністю.

В яку «єдину систему регулювання зводить ГК»? І які «200 законів про господарську діяльність»? Просто дивно, невже це про ГК ведеться розмова. Можливо, це якийсь інший кодекс, бо на явну невідповідність із дійсністю важко що відповісти. Крім одного: це абсолютно не так.

Наступне твердження (я навіть не буду додавати до цього слова прикметник, який би його характеризував), що мене занепокоїло, це те, що наші «суб’єкти господарювання вже навчилися орієнтуватися в нормах ЦК і ГК України, а суди напрацювали практику їх застосування». Це не можна читати без посмішки. Бідолаги! Через що вам прийшлось прійти! Але це не дарма, бо ви навчились використо-

вувати нікуди не гійдний кодекс, прилаштовуючи його до законів, які він мав опрацювавши, вмістити в себе, до ЦК, якому він явно не відповідає, дійсності, яка йде своїм шляхом, іноді відмахуючись від ГК.

Навіщо такі випробування, скажіть на милість? Що за експеримент провадиться в Україні? І чому ми маємо радіти, що «всі вже звикли». Багато нормальних людей не хочуть звикатися з таким становищем, яке породило це «недоробло». Вимушені посилатися на нього в господарському процесі адвокати (і, я сподіваюсь, думаючі судді) спочатку переступали через себе, а нині махнули рукою: що робити! Але це від безвихідності, а не тому, що ГК з часом себе добре зарекомендував. Невже і справді хтось думає, що з часом всі розгледіли в ГК ту перлину, яка ховалась в тих нормах (знов без прикметників), які в нього поміщені? Якщо так, то мені дійсно жаль.

Традиційним для такого роду позицій, яку займає С.Демченко, є те, що їх автори обов’язково (практично жодного разу без цього не обійшлося) посилаються на погіршення інвестиційного клімату, яке настане без ГК. Висловлення про те, що відміна ГК «підірве і без того нестійку довіру інвесторів до України, гарантії для яких містяться в нормах ГК України», вибачте, але це явні байки. Більших зусиль, ніж доклав наш законодавець, змінюючи інвестиційне законодавство, в тому числі гарантії проти зміни законодавства про іноземні інвестиції, не можна докласти, щоб звести на нівець довіру іноземного інвестора до нашого правового середовища. А тому, що в ГК містяться норми, явно не зрозумілі іноземцям, вони вже й не дивуються, бо ми з такими підходами в їх очах дорівнюємо тим екзотичним народам, від яких постійно слід очікувати якихось несподіванок.

Що тоді тут поліпшувати, якщо все регулювання і без ГК вже існувало і потроху ставало в ранг з європейським? З прийняттям ЦК все поступово набуло б тих форм, які звичні для інвестування в усьому світі. І нá тобі! Знов кидок через спину, і ми опиняємося в рангу країни з «височенним» ступенем довіри іноземного інвестора! Він тільки й прагне, якби розібратися з нашими приватними, іноземними, спільними та дочірніми підприємствами, асоціаціями і корпораціями, з нашими «господарськими віданнями» та численними іншими правовими конструкціями «місцевого виробництва»!

Не варто бідкатись, що з відміною ГК не буде «визначення понять, які використовуються у господарських відносинах та при правозастосуванні, зокрема, поняття господарської діяльності, суб’єкта господарювання, господарських відносин, підприємництва тощо. Звичайно, що тих понять, яких слід позбавитися вже давно, які мають бути замінені на ті, що використовуються в європейському просторі, слід скоріше позбавитися! ЦК містить достатній набір тих суб’єктів, які вступають до майнових відносин, що йменуються ГК господарськими. Водночас немає перешкод в обговоренні внесення змін до ЦК, якщо суб’єкти потребуватимуть інших видозмін. Це нормально і всіляко підтримується.

Те, що «у черговий раз доведеться змінювати практику правозастосування у сфері господарювання» — менше зло, ніж те, що ми звикнемо до папуаського

законодавства (хай вибачить мені цей народ). До того ж, я сподіваюсь, що мозоки як суддів, так і адвокатів ще не деформувалися протягом п’яти з половиною років, що процеси ці не катастрофічні і можна ще спасти нормальне праворозуміння.

Наступне твердження С.Демченка, це те, що «в ГК України існує низка ключових для господарських правовідносин норм, частина яких певною мірою дублюється в ЦК України, однак чітко і зрозуміло виписаних лише в ГК України. Зокрема, це стосується порядку укладення, зміни і розірвання господарських договорів, правового регулювання відповідальності юридичних осіб у сфері господарювання, гарантій ведення бізнесу тощо». Крім того, що дубляжем ми зобов’язані не ЦК, а ГК, адже традиційно всі наведені відносини регулювалися в ЦК і немає підстав відмовлятися від такого регулювання, слід вказати й на явну невідповідність дійсності вищесказаного.

Взагалі, останнім часом, слухаючи чи то наших політиків, чи бізнесменів, чи посадовців, хочеться спитати: «невже ви і правда так думаєте?» А іноді навіть здається, що ти сам вже нічого не розумієш, немов за сценарієм казки про голого короля. А коли всі навколо твердять про такі якості ГК, про які ти думав, що це навпаки, стидоба, тоді швидко його перечитаєш, щоб переконатися, що з тобою все більш-менш нормально.

Це просто сюжет для «95 квартала» — не більш і не менш. Задзеркалля якесь. До якого «вакууму» призведе скасування ГК України? Чому це негативно вплине на ведення бізнесу в державі? Це не піддається навіть критиці! Адже якщо привести наше законодавство до нормального ладу, відмінивши ГК як зайве та ганебне явище, то це буде на користь державі і на розквіт бізнесу. А не навпаки.

З чим я можу абсолютно погодитися з С.Демченко, к це з тим, що вкрай необхідно надати достойного рівню державному регулюванню підприємницької та ринкової діяльності взагалі. Тут немає жодних питань! Причому це слід зробити на концептуально виважених засадах, гармонійно, щоб все українське законодавство «вистроїлось» під цю ідею. А для цього слід обговорити роль і значення державного регулювання, способі і засоби, які для цього мають застосовуватися.

І вже безсумнівно, що з цим не справився ГК! Там, як і з інших питань, нічого не значущі вирази, якісь переписані та застарілі правила, які іноді й нормами назвати не можна. Все це нікуди не годиться! Все потребує переосмислення із запропонуванням надійного і логічного механізму державно-правового регулювання українських економічних засад ринкових відносин.

Те законодавство, яке потребує, на думку С.Демченка, систематизації, дійсно, є таким. Можливо, варто ставити питання й про такий спосіб систематизації, як його кодифікація. Але це має бути зроблено в руслі нормальної кодифікаційної роботи, а не так, як це було зроблено при розробці ГК і не так, як пропонується С.Демченко — з залученням науковців-економістів та фахівців суддівського корпусу господарських судів України. Вже досить знущатися над законодавством України! Потрібно йому дати ладу, і це взмозі зробити лише квалифіковані правники, серед яких є й представники суддівського корпусу, є й господарники, але мають бути й цивілісти, без яких

процес кодифікації публічного регулювання державного управління підприємницькою діяльністю та ринковими відносинами знов зайде в глухий кут.

В цілому, дискусія з приводу ГК є безперспективною. Жодного господарника не вдасться переконати в зайвості цього кодексу і зізнатися в нагальній потребі його відміни. Як і жодного цивіліста неможливо переконати в зворотньому. На мій погляд, залишається лише одне — прийняти безповоротне рішення про відміну ГК і притягнути до опрацювання законодавства (а воно, безумовно, потребує цього) правників і фахівців, щоб заповнити ті прогалини, які вони винайдуть як наслідок відміни ГК. Таке опрацювання, повторюю, можливо, буде здійснено в руслі кодифікації, можливо, ні, але це має стати предметом окремого обговорення наукової спільноти після принципового рішення про відміну ГК. Таке рішення необхідне, щоб припинити ці квазідискусії і, виходячи з факту, який вже стався, використати всі цінні пропозиції про внесення змін до законодавства, яких воно потребує внаслідок скасування ГК. В противному разі ми будемо ходити по колу і перекидуватися одними й тими ж фразами, аргументами, колючостями, а в той час інші країни будуть розбудовувати своє суспільство, спираючись на прогресивне і якісне законодавство.

До розділу 3

Проблематика організаційно-правових форм юридичних осіб (на прикладі спільних підприємств)*

Питання, пов’язані з організаційно-правовими формами юридичних осіб є надто складними і до цього часу не мають однозначного вирішення ані на теоретичному (науковому), ані на законодавчому рівні. На практиці ж постають питання про можливість існування тих чи інших організаційно-правових форм чи видів юридичних осіб, правомірність вимог про їх перетворення на інші організаційно-правові форми, порядок прийняття рішень про це та вимоги до установчих документів створюваних таким чином юридичних осіб тощо. Це стосується, насамперед, колективних, спільних, орендних, приватних та інших підприємств.

Враховуючи значний обсяг розбіжностей між вказаними підприємствами, застосувати об’єднаний підхід щодо їх правового статусу навряд чи буде вірним. Тому зупинимося лише на спільних підприємствах. Тим більше, що це питання має значення й для вирішення більш загальної проблеми інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів. Для забезпечення найбільш можливого ступеню об’єктивності, висновки щодо досліджуваного питання уявляється доцільним базувати на сукупній

*Опубліковано в збірнику «Часопис Хмельницького ун-ту та права». — 2006. — №1. — С. 71–

78.— (у співавт. з В.В. Спасибо).