Теоретичні аспекти конституціоналізму

1. Зародження конституцій

Прообразами сучасних конституцій можна вважати установчі закони, що встановлювалися в давньогрецьких полісах, як правило, особливими законодавцями, з яких найбільш відомі закони Солона і Клісфена в Афінах. У Римі в ролі такого законодавця виступив цар Сервій Туллій. У Стародавньому Римі конституціями називали окремі закони, що їх видавали імператори. Спартанська неписана конституція приписувалася легендарному Лікургу (її справжній автор невідомий). Конституційний характер у Спарті носила усна «Велика ретра» (постанова), що свідчила: Нехай народ буде розділений на Філи і Оби, нехай у герусію входить разом з царями 30 чоловік, а народ час від часу збирається біля річки Еврото на збори. Там хай народу пропонують рішення, які він може прийняти або відхилити. У народу нехай буде вища влада і сила.

Найстарішою з нині чинних конституцій світу є основний закон Сан-Марино, що був ухвалений іще 1600 року, при тому що базувався цей закон на міському статуті, прийнятому ще 1300 року.

Першою все ще чинною номінальною конституцією (тобто документом, що називається конституцією) вважається Конституція США, ратифікована штатом Делавер 7 грудня 1787. Вона ж — перша конституція в сучасному розумінні цього поняття, тобто документ, що описує та встановлює поділ влади і компетенцію кожної влади. Перша писана конституція на Європейському континенті — Конституція 3 травня 1791 в Речі Посполитій, 3 вересня того ж року була прийнята конституція Франції. Обидві конституції проіснували недовго, у Польщі — через російську інтервенцію, у Франції — через розвиток революційних подій.

У державах Середньовіччя, а також до останнього часу на Сході, в землях ісламу, роль конституції грали священні релігійні тексти — Біблія і Коран, які були правовою основою для релігійних судів.

З появою світських держав сучасного типу з розподілом влади і складним законодавством виникла потреба у Основному Законі — конституції сучасного типу.

Сучасна західноєвропейська історична наука першими документами такого типу називає англійські Велику хартію вольностей 1215 року, і Білль про права 1689 року, які залишаються чинними досі.

Першою офіційною конституцією вважається Конституція США, прийнята 1787 року. З незначними поправками вона чинна і сьогодні.

У Європі першою офіційною конституцією вважається Конституція Польщі 1791 року, в Азії — конституція Ірану 1906 року. Перша конституція Росії була прийнята 1918 році. Сучасна українська історична наука першою українською конституцією називає конституцію гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика від 5 квітня 1710 року, коли в Бендерах (теперішня територія республіки Молдова) було затверджено «Правовий Уклад Та Конституцію відносно Прав I Вольностей Війська Запорозького».

Конституція України ухвалена 28 червня 1996.

2. Формування американського конституціоналізму та його риси

Формування американської конституційної моделі від початку відбувалося під впливом ідеології лібералізму. Якщо у Західній Європі конституційними пріоритетами ще й сьогодні вважають рівність і солідарність, то північно-американці вище від усього іншого поціновують людську свободу. Вони також твердо переконані у тому, що державна влада повинна відігравати службову роль по відношенню до громадянського суспільства і не зупинятися перед застосуванням сили з моральних міркувань. Пріоритети американського конституціоналізму є традиційно пов’язаними із категоріями свободи і ринку, вони від самого початку були налаштовані на швидкий поступ.

На відміну від конституційної моделі США, європейські конституційні стандарти є більш поміркованими і консервативними. Зокрема, у 2004 році федеральний канцлер ФРГ Г.Шредер публічно заявив про те, що об’єднана Європа не зможе досягнути запланованого на 2010 рік рівня інновацій, а президент Єврокомісії Р.Проді вимушений був визнати, що спроби Євросоюзу дорівнятися у темпах поступу до Сполучених Штатів зазнали фіаско.

Усвідомити своєрідність конституційних засад США намагалося багато дослідників, проте й досі поза конкуренцією залишається французький аристократ А.де Токвіль. Конституційна унікальність Сполучених Штатів проявилася, на його думку, у тому, що саме у цій країні людина має підкорятися не примхливим настроям іншої людини, а лише вимогам закону і правосуддя. Що ж стосується загальної конституційної доктрини США, то у ній головне місце посідає ідея самовдосконалення. Прийнято вважати, що саме з цим орієнтиром пов’язана більшість американських конституційних традицій. На думку політолога Р.Арона (1905-1983), США й досі зберігають вірність своїм висхідним принципам, а народ – ідеалам, покладеним в основу створення Сполучених Штатів.

Конституційними засадами США вважаються громадянська злагода, підзвітність, обмежене правління, народне представництво, правління більшості, права меншин, визнання прав опозиції, необмежена свобода думки, слова, преси і мирних зібрань, рівність можливостей, релігійна віротерпимість, рівність перед законом, право на юридичний захист, а також індивідуальний вибір кожним свого життєвого шляху.

Що ж стосується принципу політичного плюралізму і терпимості (толерантності), то вони пронизують собою американську конституційну культуру. Не випадково постмодернізм вважають першим американським глобальним стилем. Американські підходи відігравали й продовжують відігравати непересічну роль у процесах модернізації світу. Зокрема, послідовна реалізація принципу рівних можливостей передбачає ринкову систему, міцний правопорядок і національний уряд, вільний від релігійного контролю. Американці здобули успіхів, рішуче відмовившись від привілеїв, пов’язаних із соціальним походженням. Запровадивши у себе спектр радикальних «негативних» прав і свобод людини, вони скористалися результатами освітнього вибуху, який синтезував у собі результати демократичної і промислової революцій.

Функціонуюча у США конституційна модель представницького правління у поєднанні з федералізмом забезпечує високий ступінь автономності громадянського суспільства відносно держави. Інтегровані довкола ідеї свободи, Сполучені Штати нині вважаються втіленням творчого потенціалу світу, механізм людської уяви працює тут на повну потужність.

Сполучені Штати часто називають країною, у якій людина зуміла досягнути вищого рівня свободи у поєднанні з життєвим комфортом. При цьому постійно зростаюча роль знань в економіці США підтверджує справедливість тези про те, що одні конституційні культури можуть бути більш продуктивними, ніж інші. Як свідчить наука, США зберігають ефективність, оскільки живуть в умовах економічного і політичного ринку. Але це також означає, що у мирний час ця країна майже не керується рішеннями централізованого типу. США ухвалюють мільйони децентралізованих рішень у всіх сферах життєдіяльності, що є безпосереднім наслідком і логічним продовженням здобутої ними свободи і демократії.

Конституція США 1787 року першою в світі вивела свободу совісті, думки, слова і преси за межі контрольованого державою простору, заборонивши конгресові втручатися у креативно-символічну сферу. Від самого початку американський конституціоналізм виходив із переконання у тому, що будь-який уряд, яким би доброзичливим і раціональним він не був, має органічну схильність трактувати своїх громадян як політичну меншість. Переконання у тому, що будь-яка держава прагне обмежити свободу людини, втрутившись у її приватну сферу, вважається у США мало не аксіоматичним. З цієї ж причини основний закон США забороняє екстраполяцію урядових прерогатив на ті сфери життя, які плекають індивідуалізм і свободу вибору.

З точки зору Конституції США, держава не повинна обмежувати свободу народу, ринок і приватну власність. З іншого боку, не існує ефективного ринку без захисту конституційних прав і свобод людини, які покликана охороняти сильна держава. Американський конституціоналізм контролює сферу урядового примусу, охороняючи громадян та їх вільні інститути від хаосу і насильства. Урядові функції у конституційній моделі США гармонійно поєднуються з федералізмом, гарантіями самоврядування і громадянською свободою.

Подібно до того, як футбольний арбітр не має права сам бити по м’ячу, конституціоналізм Сполучених Штатів забороняє державі радикально втручатися в діяльність ринкових механізмів. Для досягнення цієї мети функціонує механізм конституційно-правових гарантій, які запобігають авторитаризму та бюрократичному свавіллю. Йдеться про верховенство права, розділення влад, механізм стримувань і противаг, гарантії самоврядування, автономний простір невідчужуваних прав і свобод індивіда.

Свого часу англійський філософ Г.Спенсер (1820-1903) ставив перед собою риторичне запитання про те, для чого існує держава. І відповідав на нього приблизно так: держава існує не для освіти громадян, не для навчання релігії, не з метою благодійництва і не для будівництва доріг. Вона існує для захисту кожної особи і власності від примусу і насильства, тобто для забезпечення справедливості. Держава не може прагнути більшого, їй не можна дозволяти здійснення меншого. У якості лаконічної політико-правової формули ці слова виражають сутність американської конституційної парадигми.