34

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

імені Є.О. ДІДОРЕНКО

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Перший проректор з навчальної

та методичної роботи ЛДУВС

____________________ Е.В. Віленська

міжнародне ПРАВО

Робоча навчальна програма

Луганськ

2010

Розробники: Сорока Г.Б.

Рецензенти: Левченков О.І. – кандидат юридичних наук, проректор з наукової роботи ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка, Михальський І.Б. – професор,

Ухвалено на засіданні кафедри конституційного та міжнародного права Луганського державного університету імені Е.О. Дідоренка

Протокол №____від____________________

Структура робочої програми навчальної дисципліни «Міжнародне право»:

Курс -3, форма навчання-стаціонар(контракт);

Спеціальність - «Правознавство», «Правоохоронна діяльність»;

Освітній рівень - «бакалавр»;

Семестр – 5;

Загальна кількість годин – 72;

Змістових модулів – 2;

Лекції – 18 годин;

Семінари – 18 годин;

Самостіна робота – 36 годин;

Вид контролю – залік.

Мета: освітня

розвиваюча

виховна

Передмова

Навчальний курс «Міжнародне право» вивчається згідно з програмою для вищих навчальних закладів.

Даний курс визначає місце міжнародного права серед інших суспільних наук і галузевих юридичних дисциплін, що вивчають державно-правові явища.

Основна ціль семінарських занять - допомогти студентам самостійно засвоїти курс міжнародного права, усвідомити предмет цієї науки, основні принципи й особливості міжнародного права як особливої галузі права.

Семінарські заняття не повторюють у точності питань, що даються в лекційному матеріалі, а розвивають і поглиблюють окремі їх елементи, вчать студентів самостійно, аналітичне мислити, забезпечують засвоєння певних навичок правильного формулювання і викладення своїх думок у письмовій і усній формах, особливо, в усній - виступах перед аудиторією під час обговорення навчальних питань на семінарських заняттях.

Семінарські заняття проходять у формі виступу й обговорення виступів слухачів з питань, передбачених планом.

На семінарських заняттях студенти навчаються вмінню зв'язувати загальнотеоретичні юридичні знання (ТДП) і спеціальні галузеві (державне, кримінальне право й ін.), отримані ними раніше, із тим навчальним матеріалом, що вони засвоюють у процесі вивчення курсу міжнародного права.

Міжнародне право як галузь права повинно вивчатися під кутом тих об'єктивних процесів, що відбуваються сьогодні у світі (політичних, соціально-економічних, культурних, національних, екологічних та ін.).

Студенти повинні навчитися аналізувати досліджувану літературу і джерела, що є в їхньому розпорядженні. Вони повинні вміти правильно аналізувати зміст міжнародних-правових актів, особливо універсального характеру, таких як Статут ООН, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, міжнародні угоди та інше. Для придбання навичок підготовки логічно послідовних і найбільш повних відповідей студентам рекомендується складати план відповідей. Відповідаючи, вони повинні викладати свої думки "юридичною" мовою, тобто вільно володіти міжнародним-правовим науковим апаратом. Участь студентів у семінарських заняттях є обов'язковою умовою виконання навчального плану.

ЗМІСТОВИЙ Модуль I

Тема 1. Поняття та джерела міжнародного права (2 години)

Тема 2. Суб'єкти та об'єкти міжнародного права (2 години)

Тема 3. Принципи міжнародного права(2 години)

Тема 4. Територія та населення в міжнародному праві (2 години)

Тема 5. Право міжнародних договорів (2 години)

Тема 6. Право міжнародних організацій (2 години)

ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ І

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1.

Сутність та особливості міжнародного права та його джерел (2 години)

План

1. Виникнення і становлення міжнародного права.

2. Сутність міжнародного права.

3. Співвідношення міжнародного права та інших систем права.

4. Нормоутворення в міжнародному праві.

5. Класифікація норм міжнародного права.

6. Поняття джерел міжнародного права.

7. Кодифікація міжнародного права та її види.

Теми рефератів:

1. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права.

2. Звичай і договір у міжнародному праві.

3. Норми міжнародного права та їхні особливості,

4. Міжнародне право як особлива система права.

5. Україна як суб'єкт міжнародного права.

Основні поняття: норма міжнародного права, принципи міжнародного права, диспозитивна норма, імперативна норма, правовий інститут міжнародного права, галузь міжнародного права, воля в міжнародному праві, джерело міжнародного права, міжнародний порядок, міжнародний договір, кодифікація, міжнародне право, міжнародне спілкування, міжнародні віднсини, міждержавна система, міжнародне публічне право, міжнародне приватне право, зовнішня політика.

Контрольні питання і завдання:

1. Чому кодифікація норм міжнародного права може бути офіційною і неофіційною?

2. У чому полягає принципова відмінність основних норм від допоміжних?

3. Дайте оцінку актам міжнародних конференцій.

4. Дайте визначення норми міжнародного права.

5. Визначити і охаректеризувати міжнародно-правових норм?

6. Що таке допоміжні засоби для визначення правових норм і коли вони використовуються?

7. Зазначте причини виникнення міжнародного права, час і місце його зародження.

8. Що ви розумієте під міжнародною системою в широкому і вузькому розумінні?

9. Чому міжнародне право є особливою системою права?

10. Що впливає на поширення і поглиблення міжнародних відношень у сучасних умовах?

11. Дайте порівняльну характеристику міжнародного права другої половини XX сторіччя і міжнародного права кінця XX сторіччя.

12. Яке місце займає міжнародне право в зовнішній політиці держав?

Приступаючи до вивчення першого питання, курсантам і слухачам необхідно пригадати той навчальний матеріал, що вони вивчали раніше. Потім варто зупинитися на основних історичних етапах розвитку міжнародного права. Перемога країн антигітлерівської коаліції завершилася створенням основ нового міжнародного порядку. Статут ООН явився основним джерелом сучасного міжнародного права й основою подальшого його розвитку і кодифікації. Метою занняття також є ознайомлення студентів з поняттям і основними джерелами міжнародного права, особливостями процесу нормоутворення в міжнародному праві.

При вивченні другого питання студентів повинні звернути увагу на різноманітність існуючих визначень поняття "міжнародне право" і особливо на те, що вказує на його "сучасність", та на його відмінність від довоєнного права. Студенти можуть засвоїти будь-які визначення, але при цьому аргументувати, чому вони вважають обране визначення більш точним, доступним і одночасно науковим.

Міжнародне право (або міжнародне публічне право) - це система юридичних норм регулюючого характеру між державами й іншими суб'єктами цієї системи права. На відміну від міжнародного публічного права міжнародне приватне право звичайно визначається як право, норми якого регулюють цивільно-правові, сімейні і трудові відносини з іноземним або міжнародним елементом.

Міжнародне право - це система утворюваних державою ( і частково іншими суб'єктами міжнародного права) шляхом узгодження їх воль юридичних норм, що регулюють певні суспільні відносини.

Студенти повинні знати, що визначення сутності міжнародного права – це одине з основних, центральних питань даної теми. Сутність міжнародного права виявляється по-перше, у його загальності і демократичності, у підвищенні його соціальної цінності. ПО-друге у специфіці створення норм міжнародного права, вособливостях процесу досягнення угоди між його суб'єктами на основі балансу інтересів (узгодження "воль").

Основними компонентами міжнародної системи є: держава, народи і нації, міждержавні міжнародні організації, міжнародні конференції, об'єднання держав що не є міжнародними організаціями, різноманітні міжнародні органи, міжнародне право й інші спеціальні норми, що діють у цій системі, відношення і взаємодії між цими компонентами.

У глобальній міждержавній системі усі компоненти активно взаємодіють між собою, а міждержавні відношення виступають у ролі системоутворюючих. Є і функціональні підсистеми.

У сучасних умовах зростаючої глобалізації усе більш чітко вимальовується загальнолюдська модель міждержавної системи, стрижнем якої виступають принципи демократії і гуманізму.

Необхідно звернути увагу студентів на взаємозв’язок внутрішньодержавного і міжнародного права як результату поглиблення взаємодії зовнішньої і внутрішньої політики держав, розвитку процесу інтеграції. Студенти повинні знати як співвідноситься норма міждержавного права з нормами національного права і навпаки, пам'ятаючи при цьому про примат норм міжнародного права над внутрішньодержавним правом.

При розгляді четвертого питання студенти повинні зазначити, що по ньому питанню нема єдності думок ні у вітчизняної, ні в зарубіжній правовій літературі. Одні вчені вважають, що міжнародне приватне право являє собою не що інше, як вид міждержавного публічного права, інші не ототожнюють їх. На наш погляд, заслуговує на увагу точка зору тих юристів, які вважають, що хоча міжнародне приватне право і складає одну із спеціальних галузей цивільного права, воно в основному дуже тісно пов'язано саме з міжнародним публічним правом.

Міжнародне право відрізняється від внутрішньодержавного права: 1) за способом утворення норм; 2) за соціальною сутністю; 3) суб'єктами; 4) об'єктом регулювання; 5) засобами функціонування.

Приступаючи до підготовки четвертого питання курсантам і студентами необхідно пригадати з теорії держави і права поняття норми права. Потім вивчити визначення норми міжнародного права, її ознаки, специфічні відмітні риси в порівнянні з нормами звичайного внутрішньодержавного права.

Норма права-це сукупність владних рішень.

Юридичний обов'язок - характерна риса правових норм, що відрізняє їх від інших соціальних норм, які функціонують у міждержавній системі. Диспозитивні норми - це такі, від яких держави можуть відступати по взаємній угоді. Імперативні - це норми, від яких держави не можуть відступати навіть за взаємною угодою, і договір, що суперечить таким нормам, немає юридичної сили.

Студентам необхідно особливу увагу звернути на специфіку утворення норм міжнародного права, в першу чергу, як процесу узгодження "волі" суб'єктами міжнародного права їхніх інтересів, які не співпадають, а іноді і діаметрально протилежні, тобто студенти повинні твердо засвоїти, що процес, способи і форми створення норм міжнародного права відрізняються від створення норм внутрішньодержавного права.

Розглядаючи п’яте питання студенти повинні спочатку визначення, класифікації норм міжнародного права, зазначити критерії, які лежать в її основі.

Переходячи до вивчення шостого питання, студенти повинні пригадати з загальної теорії права поняття джерела права. Потім дати поняття джерела міжнародного права, назвати Їхні види, відмітнні риси і особливості. При цьому звернути увагу на критерії, які лягли в основу їхнього поділу на окремі види. Студентам необхідно засвоїти, що міжнародний договір і звичай - основні джерела міжнародного права, (різноманітні способи створення і форми закріплення міжнародних правових норм).

Джерела міжнародного права являють собою установлені державами в процесі правотворчості форми втілення узгоджених рішень, форми існування міжнародно-правових норм.

До джерел міжнародного права можуть бути застосовані основні характеристики джерел права з загальної теорії права. Проте, на відміну від внутрішньодержавного права, міжнародне право не має таких конституційних норм або спеціальних актів, у яких дається перелік нормативних актів.

Самі держави, міжнародні організації і ( у передбачених випадках) деякі інші суб'єкти, погоджуючи свої інтереси, визначають не тільки зміст міжнародно-правових норм, але і зовнішню форму їхній вираження.

Традиційно склалися і протягом століть застосовувалися два джерела міжнародного права - міжнародний договір і міжнародний звичай. Сучасна дипломатична практика держав дала нові форми втілення міжнародно-правових норм у виді актів міжнародних конференцій і нарад і актів міжнародних організацій.

Маються на увазі не всі такого роду акти, тому що вони в основному мають декларативний або рекомендаційний характер, як-от ті акти, що приймаються з метою встановлення і закріплення нових правил поведінки і взаємовідносин держав, самих міжнародних організацій, а також інших суб'єктів. Ці акти повинні також відповідати визнаним умовам їхньої дійсності: по-перше, вони не можуть суперечити основним принципам міжнародного права; по-друге, вони поширюються, як правило, лише на ті держави, що прийняли їх внутрішньодержавні закони не розглядаються як джерела міжнародного права, оскільки вони виражають інтереси окремої держави. Проте їхнє додержання не байдуже для міжнародно-правового регулювання.

При вивченні сьомого питання студентам необхідно усвідомити, що таке кодифікація в міжнародному праві. Для того, щоб відповідь була повною, студентам необхідно порівняти її з кодифікацією внутрішньодержавного законодавства, при цьому обов'язково зазначити критерії покладені в основу ділення кодифікації міжнародного права на певні види. Курсантам так само необхідно підкреслити прогресивну роль ООН і інших міжнародних організацій у цьому процесі. У висновоку зазначити на необхідність приведення внутрішньодержавного законодавства України у відповідність з нормами міжнародного права.