§ 5. Підготовка формувальних і стрижневих

матеріалів і сумішей.

Ливарні цеха споживають велику кількість формувальних і стрижневих сумішей. На 1 т придатного лиття витрачається 5 - 12 т формувальної суміші. Тому в кожному ливарному цеху є відділення для готування формувальних і стрижневих матеріалів і сумішей на механізованих і автоматизованих установках.

Свіжі матеріали сушать, роздрібнюють або розминають, і просівають. Потім їх змішують в однорідну масу. Чим рівномірніше розподіляються між зернами піску глинисті добавки, волога й ін. складові частини, тим вище основні якості суміші.

Формувальні суміші по видах формування розрізняють: суміші для сирих форм і суміші для сухих форм.

При готуванні сухих форм завжди застосовують лицювальну суміш, а при виготовленні сирих форм часто використовують єдину.

Сирі форми роблять із формувальних сумішей, що містять малу кількість глини.

Сухі форми виготовляють із формувальних сумішей, що містять велику кількість глини, іноді в ці суміші додають органічні речовини, які в період сушіння вигорають і тим сприяють збільшенню газопроникності форми.

Великі форми для виливків масового виробництва, а також стрижні деяких видів виготовляються із глини або з формувальних мас із дуже великим вмістом глинистих речовин.

Чавунні виливки виготовляють у сирих і сухих формах. Для економії в сумішах використовують до 90% відпрацьованої суміші. А потім додають 10...50% свіжого піску й глини й 2...8% меленого кам'яного вугілля. Чим більше маса виливка, тим більше додають свіжих матеріалів у формувальну суміш.

Сталеві фасонні виливки масою до 300 кг можна відливати в сирі форми, а виливки більшої маси в сухі. Формувальні суміші в такому випадку готують із високовогнетривких матеріалів: чистого кварцового піску, вогнетривкої глини, хромистого залізняку й ін.

Формувальні суміші для кольорового лиття містять значну кількість глини й складаються з більш дрібнозернистих пісків, що забезпечують виливкам гладку поверхню.

Температура плавлення кольорових сплавів значно нижче, ніж, чорних, тому суміш може мати меншу вогнетривкість і газопроникність.

Для мідних сплавів у суміш додають мазут, для магнієвих – борну кислоту, сірку й фтористі присадки.

Стрижневі суміші можуть бути піщано-масляні й піщано-глинисті. Стрижні під час заливання форми металом перебувають у менш сприятливих умовах, чим форма. У більшості випадків стрижні майже з усіх боків оточені розплавленим металом. Тому матеріал стрижнів повинен мати високу вогнетривкість, газопроникність, міцність, піддатливість, не повинен бути гігроскопічним. Тому як сполучні матеріали застосовують крепители, які діляться на три групи:

• до I групи відносяться: лляне масло й замінники масла, полівініловий спирт і ін. В основу цих крепителей входять одна або кілька складових – сланцева смола, сульфітна барда й ін.

• до II групи відносяться: сульфітно-спиртова барда (відходи спиртового виробництва), сульфітний луг (відходи паперового виробництва), декстрин (продукт переробки крохмалю)

• до III групи відносяться: каніфоль (залишки при переробці смоли хвойних порід), торф'яний або деревний пек (відходи при витягу фенолів зі смол).

Стрижні після просушування мають міцність на розрив від 1 до 10 кг/см² і газопроникність від 70 до 130 одиниць.

Для готування формувальних сумішей у сумішоутворювальних відділеннях використовують напівавтоматичні й автоматичні установки.

Після заливання металу у форми й охолодження виливків форми з конвеєра подаються на вибивні решітки, де відпрацьована формувальна суміш вибивається з опоки й попадає на розташований під підлогою транспортер. Цей транспортер скидає суміш на вібраційне сито, за допомогою якого із суміші видаляються шматки стрижнів. Минула через сито формувальна суміш попадає на похилий стрічковий транспортер, що доставляє її в сумішоутворювальне відділення. На кінці стрічкового транспортера поставлений магнітний шків, за допомогою якого з відпрацьованої суміші відокремлюються металеві частини, що потрапили в суміш під час заливання форми, і очищена суміш засипається в розподільну стрічку й у бункери. З бункерів відпрацьована суміш за допомогою дозаторів засипається порціями в бігуни для змішування. У бігуни також засипають свіжі формувальні матеріали й заливають воду, після чого суміш перемішують.

З бігунів формувальна суміш похилим стрічковим транспортером подається в розпушувач, який знаходиться над відстійним бункером. Потім після проходження відстійного бункера суміш через живильник і транспортер подається в другий розпушувач і далі системою стрічкових транспортерів, розподіляється по розбіжних бункерах, розташованих над формувальними машинами. Щоб висипати формувальну суміш із бункера в опоку, натискають на важіль затвора в нижній частині бункерів.