- •Розділ V
- •§ 2. Класифікація способів зварювання.
- •Глава II Електричне дугове зварювання
- •§ 1. Поняття про електричну дугу й характеристика основних способів зварювання.
- •§ 2. Джерела живлення зварювальної дуги.
- •§ 3. Ручне дугове зварювання.
- •§ 4. Автоматичне дугове зварювання під флюсом.
- •§ 5. Напівавтоматичне дугове зварювання під флюсом.
- •§ 6. Електрошлакове зварювання.
- •§ 7. Дугове зварювання в середовищі захисних газів.
- •Глава III Електричне контактне зварювання
- •§ 1. Характеристика процесу.
- •§ 2. Основні види контактного зварювання.
- •§ 3. Точкове зварювання.
- •§ 4. Шовне або роликове зварювання
- •§ 5. Стикове зварювання.
- •Глава IV Газове зварювання
- •§ 1. Сутність процесу
- •§ 2. Апаратури для газового зварювання.
- •§ 3. Техніка й режим газового зварювання.
- •§ 4. Термітне зварювання.
Розділ V
ЗВАРЮВАННЯ МЕТАЛІВ І СПЛАВІВ
Глава I
Загальні відомості
§ 1. Сутність процесу зварювання.
Зварюванням називається технологічний процес одержання нероз'ємних з'єднань твердих матеріалів, що здійснюється за рахунок використання міжмолекулярних і міжатомних сил зчеплення.
Зварювання широко застосовується в сучасному машинобудуванні, будівництві для з'єднання металів й їхніх сплавів між собою й з неметалічними матеріалами (керамікою, склом), а також для з'єднання пластмас. Зварювання є високопродуктивним й економічно вигідним процесом обробки матеріалів.
Суть процесу з'єднання матеріалів шляхом зварювання полягає в зближенні поверхонь, що з'єднують, на відстань, у межах якого починають діяти сили міжатомного зчеплення. Ця відстань має порядок декількох ангстрем (Аº=10-8 см). Сучасні способи зварювання для необхідного зближення поверхонь деталей, що з'єднують, передбачає тепловий і механічний вплив на метал у зоні з'єднання.
§ 2. Класифікація способів зварювання.
У цей час налічується кілька десятків способів зварювання і їхніх різновидів. Всі вони можуть класифікуватися по двом ознакам:
по методу об'єднання поверхонь, що з'єднують;
по виду застосовуваної енергії.
По першій ознаці всі зварювальні процеси можна розділити на способи зварювання плавленням і способи зварювання тиском.
При зварюванні плавленням проводиться розплавлювання крайок заготівель, які зварюють, і присадочного матеріалу для заповнення зазору між ними. Підвищена рухливість атомів матеріалу в рідкому стані приводить до об'єднання деталей у результаті утворення загальної зварювальної ванни. Після затвердіння зварювальної ванни й виникнення звареного шва утвориться міцне з'єднання.
До способів зварювання плавленням відноситься:
дугове зварювання (ручна, автоматична під флюсом, газоелектрична й дуговою плазмою);
електрошлакова;
електронопроменева;
газова;
термітна.
При зварюванні тиском з'єднання заготівель здійснюється шляхом спільної пластичної деформації поверхонь, що з'єднують. Пластична деформація здійснюється за рахунок додатка зовнішнього зусилля. При цьому метал у зоні з'єднання нагрівають із метою підвищення пластичності. У процесі деформації відбувається зняття нерівностей, руйнування окісних плівок, у результаті чого забезпечується повний контакт між заготівлями. Виникнення міжатомних зв'язків у цих умовах приводить до міцного з'єднання деталей.
К способам зварювання тиском відносяться:
контактна;
індукційна;
дифузійна;
ультразвукова;
газопресова;
зварювання тертям;
холодне зварювання.
По виду застосовуваної енергії зварювання може бути:
електричним (всі види дугового зварювання, електрошлакового, контактного);
хімічним (газова й термітна);
механічним (ковальським, холодним, тертям, вибухом й ультразвуком);
променевим (електронопроменева, лазерним і сонячним променем).
Глава II Електричне дугове зварювання
§ 1. Поняття про електричну дугу й характеристика основних способів зварювання.
Джерелом теплоти при дуговому зварюванні є електрична дуга, що горить між двома електродами, при цьому одним електродом є заготовка, що зварюється.
Зварювальна дуга – це потужний електричний розряд в іонізованому газовому середовищі, що супроводжується виділенням значної кількості тепла й світла.
Процес запалювання дуги при зварюванні складається з 3-х періодів:
коротке замикання електрода на заготівлю;
відвід електрода на відстань 3...6 мм;
виникнення стійкого дугового розряду.
Коротке замикання виробляється з метою розігріву торця електрода й основного металу в зоні контакту з електродом. Після відводу електрода з його розігрітого торця , що є катодом, під дією електричного поля починається емісія електронів. Зіткнення в напрямку до анода електронів, що швидко рухаються, з молекулами газів й атомами пар металів приводить до їхньої іонізації. У результаті дуговий проміжок стає електропровідним і через нього починається розряд ел. струму. Процес запалювання дуги закінчується виникненням стійкого дугового розряду.
Електрична дуга є концентрованим джерелом теплоти з дуже високою температурою. Температура стовпа дуги досягає 6000ºС, а температура анодної й катодної плям - 2000...3000 ºС.
Однак не вся потужність дуги повністю витрачається на нагрівання й розплавлювання електрода й основного матеріалу, частина її губиться в результаті тепловіддачі в навколишнє середовище. Так при ручному дуговому зварюванні втрати потужності становлять 20%, приблизно 30% потужності йде на нагрівання й розплавлювання електрода, а інші 50% витрачаються на нагрівання й розплавлювання основного матеріалу.
Залежно від матеріалу й кількості електродів, а також від способу включення електродів і заготівлі в ланцюг електричного струму розрізняють наступні способи дугового зварювання:
зварювання електродом, що не плавиться (спосіб Бенардоса) або вольфрамовим. З'єднання здійснюється або шляхом розплавлювання тільки одного основного металу, або із застосуванням присадочного матеріалу.
варіння електродом, що плавиться (спосіб Славянова). Електрод подається у зварювальну дугу, розплавляється й наповнює зварювальну ванну рідким металом.
зварювання дугою непрямої дії. Дуга горить між двома електродами, що плавляться або не плавляться, основний метал нагрівається й плавиться теплом, випромінюваним стовпом дуги.
зварювання трифазною дугою. Два електроди й деталь підключені до різних фаз трифазного струму. Дуга виникає між електродами, а також між кожним електродом й основним металом.