§ 3. Лиття в напівпостійні форми.

1. Цементні форми.

На модель накладають цементну лицювальну суміш (цемент із піском) шаром 25...30 мм. Потім опоку засипають відпрацьованою цементною сумішшю. Після ущільнення роблять отвердіння півформи на повітрі. Для усунення пригару цементні форми офарблюють графітною фарбою.

2. Азбестові й графіто-азбестові форми.

Форму виготовляють шляхом заливання моделі сумішшю графіту, азбесту або алебастру. Після чого форму пресують протягрм 20 хвилин. Після просушування й прожарювання форму заливають.

3. Шамотні форми.

Шамотну масу шаром 50...60 мм набивають у металеві профільні опоки з моделлю. Після видалення моделі, форму просушують, прожарюють і заливають металом.

4. Металокерамічні форми.

На модель наносять лицювальний шар в 10...30 мм, що складається із чавунної стружки, азбесту, вогнетривкої глини й рідкого скла, а потім наповнювальну суміш у якій також утримується велика кількість чавунної стружки. Форму прожарюють і офарблюють графітом.

5. Графітові форми.

Графітовою масою засипають модель, пресують і після просушування форми заливають метал.

§ 4. Лиття в металеві форми.

Лиття в металеві форми є одним з найбільш прогресивних напрямків у ливарному виробництві. При цьому методі продуктивність праці підвищується в порівнянні з литтям у піщані форми в 4...5 разів, знімання лиття з 1 м² формувальної площі збільшується в 4...12 разів, брак знижується на 25...35%, лиття виходить більш точним.

Лиття в кокіль.

Литтям у кокіль наз. процес одержання фасонних виливків у формах, виготовлених із чавуну, сталі або ін. сплавів. Цей метод має ряд переваг у порівнянні з литтям у піщані форми:

- металева форма витримує велику кількість заливань (від кількох сотень до десятків тисяч);

- отримані виливки мають високу точність розмірів і кращу чистоту поверхні, вимагає меншого припуску на механічну обробку;

- усувається необхідність формувальної суміші;

- можна виготовити виливки зі сталі, чавуну й всіх видів кольорових сплавів.

Металеві форми зазвичай роблять із чавуну або сталі. Для одержання стійкості внутрішньої поверхні форми підігрівають до 200...250ºС і покривають вогнетривкою обмазкою, що наноситься за допомогою пульверизатора.

Металева форма являє собою коробку, що складається з 2 половин, які взаємно центруються.

Рідкий метал заливають у кокіль через лійку, потім він надходить у порожнину кокілю знизу по ливниковим каналам. Для виходу з порожнини повітря, а також газів з металу влаштовують випори.

У масовому й серійному виробництві для лиття в кокіль застосовують спеціальні ливарні машини, у яких механізовані процеси відкривання й закривання форм, виїмка виливків, установка й виїмка стрижнів, вибивання виливків з форми.

Відцентрове лиття.

При відцентровому литті рідкий метал заливають в обертову форму; під дією відцентрофих сил метал наближається до стінок форми й твердне.

Форма приводиться в обертання на спеціальних машинах для відцентрового лиття, які виготовляють із різною віссю обертання: вертикальною, горизонтальною й похилою.

Деталі невеликої довжини, напр. бронзові втулки, відливають на машинах з вертикальною віссю обертання. Деталі великої довжини, напр. чавунні водопровідні труби, сталеві стовбури знарядь, відливають на машинах з горизонтальною віссю обертання.

Швидкість обертання форм визначається з умови якості одержуваних виливків і встановлюється тим більше, чим менше діаметр виливка. Частіше швидкість коливається в інтервалі 250…1500 об/хв.

Переваги відцентрового лиття наступні:

• відсутність літників, випорів, стрижнів;

• більша щільність і підвищені механічні властивості одержуваних виливків;

• можливість одержання більш тонкостінних виливків;

• високі техніко-економічні показники.

Недоліки:

• труднощі одержання якісних виливків з сплавів, що ліквірують;

• неможливість одержання отвору точного розміру у виливку.

Лиття під тиском.

Це найбільш продуктивний і економічний процес одержання точних фасонних виливків.

Сутність процесу в тім, що розплавлений метал заповнює сталеву форму під тиском поршня машини.

Звичайно під тиском відливають деталі із цинкових, алюмінієвих, магнієвих і мідних сплавів. Такі виливки не мають потреби в механічній обробці.

Для їхнього одержання застосовують поршневі машини. Розплавлений метал перебуває в сталевому тиглі, що становить одне ціле із циліндром. Усередині циліндра переміщується поршень. При русі поршня нагору метал через отвір, що відкривається, надходить у циліндр, звідки видавлюється через канал у форму.