- •5. Класифікація переробних виробництв.
- •6. Характеристика комплексів для зберігання продукції.
- •7. Сутність, призначення та функції складського господарства.
- •8. Види складів та їх зберігаюче обладнання.
- •9. Організація складських операцій.
- •10. Вдосконалення роботи складського господарства.
- •11. Основи стандартизації виробничої діяльності.
- •12. Сутність якості та показники її оцінювання.
- •14. Методи визначення якості.
- •15.Організація контролю за якістю на підприємстві.
- •16.Сертифікація і стандартизація продукції.
- •17. Суть та необхідність паспортизації підприємств.
- •18. Види паспортів підприємства та їх оформлення.
- •19. Порядок проведення робіт з паспортизації санітарно - технічного стану підприємства.
- •21. Соціальна інфраструктура. Соціальна діяльність підприємства.
- •22. Планування соціального розвитку.
- •23. Мета і завдання культурного та побутового обслуговування.
- •24. Організаційно-економічне забезпечення та регулювання житлово-комунального обслуговування.
- •25. Шляхи вдосконалення соціально-культурної та житлово-комунальної сфери.
- •26. Загальна характеристика організаційної структури управління.
- •27. Типи організаційних структур управління.
- •28. Еволюція структур управління підприємством.
- •29. Оцінка вибору оптимальної структури управління підприємством.
- •30. Колектив як соціальний орган управління.
- •31. Суть, завдання, основні принципи управління персоналом.
- •32. Методи управління трудовим колективом.
- •33. Соціально - психологічна структура колективу.
- •34. Суть і значення внутрішнього трудового розпорядку.
- •35. Трудова дисципліна та методи її забезпечення.
- •36. Дисциплінарна відповідальність та її види.
- •37. Дисциплінарне стягнення : порядок накладання, оскарження та зняття.
- •39.Суть, види та характеристика груп (колективів)
- •40. Лінійно - функціональна організаційна структура управління.
36. Дисциплінарна відповідальність та її види.
Дисципліна́рна відповіда́льність – відповідальність робітників і службовців за порушення трудової дисципліни, яке виражається у накладенні стягнень адміністрацією підприємства чи установи.
Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і у бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з необережності. Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень відповідають у дисциплінарному порядку і за проступки, які порочать їх як державних службовців або дискредитують органи, в яких вони працюють (керівники, державні службовці — співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці та ін.).
Види дисциплінарної відповідальності державних службовців: 1) у порядку, встановленому законами України; 2) у порядку, встановленому Кодексом законів про працю (далі — КЗпП); 3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців; 4) на підставі дисциплінарних статутів та спеціальних положень, чинних у низці галузей управління і деяких сферах державної діяльності.
37. Дисциплінарне стягнення : порядок накладання, оскарження та зняття.
Стаття149.Порядок застосування дисциплінарних стягнень. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь важкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Стаття 150. Оскарження дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу). Законодавством встановлено загальний порядок оскарження накладеного дисциплінарного стягнення, що передбачає звернення працівника з заявою до комісії з трудових спорів (КТС) (статті 221 і 225 цього Кодексу). Працівник також може оскаржити накладене стягнення прямо в суді, куди він звертається із заявою про визнання недійсним (незаконним) стягнення, оголошеного працівникові, відповідно до статті 124 Конституції України. Стаття 151. Зняття дисциплінарного стягнення. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то вважається, що він не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Згідно частини 1 статті 151, якщо працівник протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не був підданий новому, старе втрачає силу, і це не вимагає ніякого нового наказу (розпорядження). У разі, якщо стягнення у вказаний період застосовувалися до працівника, старе зберігає свою дію.
38. Метрологія та стандартизація на сучасному етапі розвитку. Метрологія — наука про вимірювання, яка вивчає теоретичні і практичні аспекти вимірювань як способу пізнання у всіх галузях науки і техніки.
Стандартизація — діяльність, спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багатократного використання стосовно реально існуючих або перспективних завдань.
Характерними ознаками на цьому етапі є переважаюча роль технічної регламентації інформаційного обміну, наявність програмного забезпечення діяльності, інформаційних мереж зв’язку і способів обробки та передавання інформації, стандартизація навколишнього середовища для проживання, витіснення локальних систем стандартизації, при-скорення технічного розвитку та збільшення обсягів торгівлі за рахунок стандартизації і сертифікації, врахування чинників довкілля у багатьох сферах життя суспільства, сертифікація систем менеджменту якості та систем екологічного менеджменту, впровадження інтегрованих систем менеджменту, стандартів з безпеки життєдіяльності та етики бізнесу у контексті рішень міжнародних конференцій у Ріо-де-Жанейро (1992) та Йоганнесбурзі (2002) про сталий (врівноважений) розвиток.