- •5. Класифікація переробних виробництв.
- •6. Характеристика комплексів для зберігання продукції.
- •7. Сутність, призначення та функції складського господарства.
- •8. Види складів та їх зберігаюче обладнання.
- •9. Організація складських операцій.
- •10. Вдосконалення роботи складського господарства.
- •11. Основи стандартизації виробничої діяльності.
- •12. Сутність якості та показники її оцінювання.
- •14. Методи визначення якості.
- •15.Організація контролю за якістю на підприємстві.
- •16.Сертифікація і стандартизація продукції.
- •17. Суть та необхідність паспортизації підприємств.
- •18. Види паспортів підприємства та їх оформлення.
- •19. Порядок проведення робіт з паспортизації санітарно - технічного стану підприємства.
- •21. Соціальна інфраструктура. Соціальна діяльність підприємства.
- •22. Планування соціального розвитку.
- •23. Мета і завдання культурного та побутового обслуговування.
- •24. Організаційно-економічне забезпечення та регулювання житлово-комунального обслуговування.
- •25. Шляхи вдосконалення соціально-культурної та житлово-комунальної сфери.
- •26. Загальна характеристика організаційної структури управління.
- •27. Типи організаційних структур управління.
- •28. Еволюція структур управління підприємством.
- •29. Оцінка вибору оптимальної структури управління підприємством.
- •30. Колектив як соціальний орган управління.
- •31. Суть, завдання, основні принципи управління персоналом.
- •32. Методи управління трудовим колективом.
- •33. Соціально - психологічна структура колективу.
- •34. Суть і значення внутрішнього трудового розпорядку.
- •35. Трудова дисципліна та методи її забезпечення.
- •36. Дисциплінарна відповідальність та її види.
- •37. Дисциплінарне стягнення : порядок накладання, оскарження та зняття.
- •39.Суть, види та характеристика груп (колективів)
- •40. Лінійно - функціональна організаційна структура управління.
31. Суть, завдання, основні принципи управління персоналом.
Управління персоналом — це і наука, і мистецтво ефективного управління людьми в умовах їх професійної діяльності. Це система принципів, методів і механізмів оптимального комплектування, розвитку й мотивації та раціонального використання персоналу. Управління персоналом повинно відповідати концепції розвитку підприємства, захищати інтереси працівників і забезпечувати дотримання законодавства про працю при формуванні, закріпленні (стабілізації) і використанні персоналу.
Отже, завдання зводиться до:
забезпечення підприємства в потрібній кількості й якості персоналу на поточний період і на перспективу;
створення рівних можливостей ефективності праці та раціональної зайнятості працівників, стабільного і рівномірного завантаження протягом робочого періоду;
задоволення розумних потреб персоналу;
забезпечення відповідності трудового потенціалу працівника, його психофізіологічних даних до вимог робочого місця;
максимальної можливості виконання різних операцій на робочому місці.
Управління персоналом ґрунтується на таких принципах:
науковість, демократичний централізм, планомірність, єдність розпоряджень;
поєднання одноосібного і колективного підходів, централізації та децентралізації, лінійного, функціональною і цільового управління;
контроль за виконанням рішень.
32. Методи управління трудовим колективом.
Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям дії їх. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які орієнтована відповідна група методів.
Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів управління виділяють три групи:
економічні;
організаційно-розпорядчі;
.соціальні.
Економічні методи управління об'єднують усі методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їхніх членів. Цей вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому.
Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання таких мотивів трудової діяльності, як почуття обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністративної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає. обов'язковому виконанню.
Соціальні методи грунтуються невикористанні соціального механізму, що діє у колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби та ін.).
33. Соціально - психологічна структура колективу.
Соц-псих клімат – якісний аспект міжособистісних стосунків, що виявляється у сукупності внутрішніх умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості у групі.
Якість і продуктивність праці в колективі підприємства залежать не тільки від організації діяльності, оснащеності, умов, а й від рівня групового розвитку, міжособистісних стосунків, психологічної сумісності, згуртованості, стилю ке рівництва. Часто високі результати забезпечують товариська взаємодопомога, дружелюбність, взаємовиручка, тощо.
Характер соц-псих клімату в цілому залежить від рівня групового розвитку.
Для підвищення ефективності впливу соц-псих клімату в колективі необхідно враховувати такі чинники:
– соц-псих клімат суспільства. Основні його елементи працівники засвоюють не тільки у процесі виробничої діяльності, а й у ін сферах життєдіяльності;
– умови життєдіяльності (територіальне розташування, специфіка діяльн та ін.);
– суспільна думка, психологічний вплив, наслідування тощо;
– вплив особливостей групової динаміки.
Якість соціально-психологічного клімату в колективі визначає відношення керівника до суспільства в цілому, до своєї організації і до кожної людини окремо.