22. Планування соціального розвитку.

До плану соціального розвитку трудового колективу обов'язково включають також заходи для поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства, їхнього соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я, а також зміцнення матеріально-технічної бази відповідних об'єктів соціальної інфраструктури.

План соціального розвитку підприємства має передбачати також заходи для посилення трудової та творчої активності, зокрема ті, що сприяють розвитку раціоналізаторства й науково-технічної творчості працівників.

Головні аспекти плану соціального розвитку підприємства мають бути узгоджені з відповідними територіальними планами. Це зв'язано з тим, що чимало соціальних проблем за своїм значенням і можливостями розв'язання виходять за межі окремого підприємства.

23. Мета і завдання культурного та побутового обслуговування.

Культурна сфера охоплює сукупність галузей підприємств, що виробляють і реалізують товари і послуги, необхідні для задоволення соціально-культурних потреб людини. Діяльність організацій цієї сфери має змістовий (соціокультурний) та економічний аспекти. Головна мета надання культурного обслуговування полягає в задоволенні потреб споживачів і отриманні певної вигоди суб'єктами, які їх продукують. Основними елементами успішної реалізації культурного обслуговування є ефективна система просування їх на ринок, оптимальна цінова політика.

Побуто́ва по́слуга — вид діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника. Інша версія (опосередкована).

Послуги і продукція у сфері побутового обслуговування — це послуги, які пов'язані з веденням домашнього господарства, виконанням різноманітних ремонтних робіт, забезпеченням санітарно-гігієнічних та інших потреб населення, а також з виготовленням за індивідуальними замовленнями особистих речей та предметів господарського призначення.

24. Організаційно-економічне забезпечення та регулювання житлово-комунального обслуговування.

Житлово-комунальне господарство - комплекс самостійних служб, покликаних задовольняти потреби територіальної громади у комунальних послугах.

Реформування і розвиток житлово-комунального господарства України вже впродовж десятиліть є об’єктом пильної уваги як зі сторони політиків, так і науковців. Проте житлово-комунальне господарство (ЖКГ) в Україні реформується вкрай повільно, проблеми в галузі не перестають бути гострими, галузь залишається у критичному стані, якість послуг, що надаються, незадовільна.

Можна зазначити фактори, що найбільш впливають на розвиток житлово-комунального господарства: збільшення інвестиційної привабливості комплексу; впровадження інноваційних технологій в процеси виробництва та надання послуг; підвищення рівня використання наявних ресурсів; модернізація об’єктів житлової та комунальної інфраструктури; регулювання тарифів на послуги ЖКГ і визначення порогів їх зростання; адресна підтримка малозабезпеченим верствам населення; підвищення рівня обслуговування населення. Дефіцит інвестицій в галузь призводить до високого рівня зносу об’єктів комунальної інфраструктури, наслідками цього є величезні втрати в комунальних мережах.

Не менш важливою проблемою ЖКГ є регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги та визначення порогів їх зростання. Зростання тарифів на житлово-комунальні послуги є однією з основних проблем ЖКГ, при цьому щорічне їх зростання більше темпів зростання доходів населення, що призводить до збільшення дебіторської заборгованості ЖКГ. В цій ситуації необхідна соціальна підтримка малозабезпечених сімей.

Таким чином, основною проблемою житлово-комунального господарства є низька інвестиційна привабливість, що обумовлена низкою проблем функціонування комплексу. Їх вирішення можливе тільки при умові, що система заходів, що застосовуються на різних рівнях управління, буде розроблятися з урахуванням принципу узгодження інтересів держави, муніципальних органів влади, бізнес-структур і населення регіону.