12. Характеристика доби гуманізму

Ідеї гуманізму проникли в Чехію в другій половині XIV ст. Цьому сприяли високий рівень політичного, економічного та культурного розвитку країни, заснування в Празі першого у Середній Європі університету (1348), діяльність чеських гуманістів, що навчались в університетах Європи і передусім в Італії.

Особливого поширення гуманістична освіта та ідеали ренесансного гуманізму набули в чеській літературі та мистецтві з кінця XV ст. Великий відгомін у Чехії, як і в Німеччині, знайшли ідеали західноєвропейського гуманізму, пов'язані з Реформацією. Ця особливість суспільного і культурного процесу в Чехії позначилась і на чеській літературі цього періоду - увесь літературний процес в країні перебував під впливом видатного чеського патріота і ідеолога Реформації Яна Гуса.

Гуманістичний рух у Чехії особливо пожвавився наприкінці XV- в XVI ст. у зв'язку з виникненням і розвитком книгодрукування (перша друкована чеська книга - «Троянська хроніка» - вийшла у Плзні в 1470 p.). Ідеями гуманізму були наповнені художні, філософсько-дидактичні, наукові твори, які друкувалися по всій Чехії.

Серед чеських письменників-гуманістів, які писали латинською мовою, відзначається Богуслав Гасіштейнський з Лобковиць (1461 - 1510), чиї твори є значним досягненням чеської ренесансної літератури.

Чеською мовою писали ряд визначних гуманістів. Широковідомим у той час був Вікторин Корнел з Вшегрд (1460-1520), який багато зробив для перекладу чеською мовою латинсько-мовних творів, зокрема філософських і дидактичних. Історичну літературу в цей період представляє ілюстрована «Чеська хроніка» Вацлава Гайка з Лібочан (помер у 1558 p.), яка довгий час була улюбленою книжкою широких читацьких кіл.

Відомим видавцем, літератором і організатором культурного життя в XVI ст. був професор Карлового університету Данієль Адам з Велеславина (1546-1599), який у своїй друкарні видавав художні та публіцистичні твори багатьох сучасників, наукову літературу («Календар історичний», «Словник чесько-латинсько-грецько-німецький» та ін.).

У чеській літературі другої половини XVI ст. все частіше з'являються твори, в яких автори намагаються розв'язати загальнолюдські проблеми з позицій гуманістичної ідеології.

Яскравою постаттю в літературі цього періоду був Ян Благослав (1529-1571) - високоосвічений гуманіст, знавець літератури, музичного мистецтва. Освіту Ян Благослав здобув у Німеччині, у Вітенберзі, де познайомився з видатними німецькими гуманістами, зокрема, з визначним діячем німецької Реформації М. Лютером. Діяльність Яна Благослава тісно пов'язана з демократичними традиціями чеського суспільного і культурного життя, з гуманістичними ідеалами. У його творах порушувалися питання історії, філології, теорії віршування, музики, філософії, освіти.

Помітного розвитку в XV-XVI ст. в Чехії досягла народна література. Як правило, це були збірки невеликих розповідей, об'єднаних одним героєм. Цікавою народною книгою була, наприклад, «Історія про брата Яна Палечка, блазня, короля Іржі», анонімний автор якої черпав розповіді про мудрого блазня з народних джерел. Розумним, веселим, дотепним, правдивим захисником скривджених - таким постає перед нами Ян Палечек. Відомий сучасний чеський письменник Франтішек Кубка (1894- 1969) написав на основі цієї народної книги відомий роман «Посмішка і сльози Яна Палечка». У XV- XVI ст. у Чехії успішно розвивалися також світська любовна лірика, започаткована в XIV ст.

13. Ян Гус - життєвий шлях та основні твори ("Орфографіка Богеміка -граматика", які норми правопису ввів, використання питомих чеських слів, синтаксис)

Ян Гус – самый знаменитый чех в мировой истории. Он родился в 1369 году (по иным сведениям в 1371 г.) в селе Гусинец в Южной Богемии в семье крестьянина.

В 1393 году окончил Пражский университет, стал первоначально бакалавром теологии, а затем получил степень магистра свободных искусств. Служил деканом факультета свободных искусств, а в 1402-1403 гг. и 1409-1410 гг. занимал должность ректора.

Одновременно в 1402 году Гус был назначен настоятелем и проповедником Вифлеемской часовни в старой части Праги, где занимался в основном чтением проповедей на чешском языке.

В проповедях он выступал против церковного богатства, призывал лишить Церковь собственности, подчинить её светской власти, осуждал развращенность клира и обличал нравы духовенства, требовал реформы Церкви, осуждал симонию, выступал против немецкого засилья в Чехии, в частности в Пражском университете. Эта критика импонировала шляхте, мечтавшей захватить церковные земли и богатства, и даже королю Вацлаву IV. Проповеди Яна Гуса отвечали и требованиям бюргерства, стремившейся к «дешевой» Церкви.

В конфликте с немецкими магистратами Пражского университета, выступившими против идей Яна Гуса, король Вацлав IV встал на его сторону и в 1409 году подписал Кутнагорский декрет, превративший Пражский университет в чешское учебное заведение; руководство университета перешло в руки чехов, немецкие магистры его покинули. Но одновременно Пражский университет из международного центра превратился в провинциальное учебное заведение.

1409-1412 года – время полного разрыва Яна Гуса с католической церковью и дальнейшего развития его реформаторского учения. Гус поставил авторитет Священного Писания выше авторитета папы, церковных соборов и папских постановлений, которые, по его мнению, противоречили Библии. Идеалом Яна Гуса была раннехристианская церковь. Источником веры Ян Гус признавал только Священное Писание. К 1410-1412 годам положение Яна Гуса в Праге ухудшилось, против него выступил пражский архиепископ.

В 1412 году Ян Гус выступил против продажи папских индульгенций, что вызвало конфликт с Вацлавом IV, отказавшемся далее поддерживать опасного еретика, так что это наносило удар по его и без того слабому международному престижу. В 1413 году появилась булла с отлучением Яна Гуса от Церкви и интердиктом (запрещением исполнять церковные обряды) на Прагу и другие чешские города, которые предоставят ему убежище. Под давлением обстоятельств Ян Гус вынужден был покинуть Прагу и в течении 2 лет жил в замках покровительствовавших ему дворян, продолжая свою проповедническую деятельность в Южной и Западной Чехии.

В изгнании Ян Гус написал свою главную работу – большое сочинение «О Церкви», в котором критиковал всю организацию католической церкви и церковные порядки, отрицал особое положение папы, необходимость его власти, доказывал, что следует лишать священников светской власти и оставить им имущества столько, сколько необходимо для безбедного существования.

В учении Яна Гуса Церковь увидела опасную ересь, и в 1414 году он был вызван в немецкий город Констанц на церковный собор, который собрался, чтобы положить конец расколу в Церкви и осудить ереси. Ян Гус, получив охранную грамоту императора Сигизмунда I , решил поехать в Констанц и отстаивать свои взгляды. Однако в нарушение всех обязательств он был заключён в тюрьму, в которой провёл 7 месяцев.

Затем Гусу предложили отказаться от своих сочинений. 6 июля 1415 года Яна Гуса привели в кафедральный собор и прочитали приговор, по которому, в случае, если он не отречётся от своих взглядов, его отправят на костёр. Ян Гус произнес:

- Не отрекусь!

Он сразу же был лишен сана священника и казнён. Рассказывают, что когда Ян Гус уже стоял на разгоравшемся костре, одна старушка подбросила в огонь вязанку хвороста. Она искренне верила, что сожжение человека угодно Богу и что костёр очистит его душу.

- О, святая простота! – воскликнул Гус.

Эта фраза стала крылатой.

Прах Яна Гуса был выброшен в воды Рейна.

Казнь Яна Гуса всколыхнуло чешское общество и вызвало взрыв возмущения, вылившийся в гуситское движение. Ян Гус был объявлен чешским святым.

Однако католическая церковь по сей день не реабилитировала его.