- •1.Визначення педагогіки
- •2.Поняття дидактики, її основних категорій.
- •3. Поняття процесу навчання
- •4.Структурні компоненти процесу навчання
- •5.Характеристика основних етапів засвоєння навчального матеріалу.
- •6.Принципи науковості та доступності у навчанні.
- •7.Принципи системності та послідовності у навчанні.
- •8. Принципи наочності та природовідповідності у навчанні.
- •10. Мета та завдання педагогіки
- •9. Зміст освіти
- •11. Навчальний план, навчальна програма
- •12. Методи навчання, їх класифікація
- •13. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •14. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •15. Методи контролю і самоконтролю
- •16. Засоби навчання
- •17. Форма організації навчання
- •18. Класно-урочна система навчання
- •19. Типи уроків
- •20. Педагогічний контроль
- •21. Галузі педагогіки.
- •22. Види, методи, форми організації контролю.
- •23. Спеціальні форми організації навчання
- •24.Поняття про процес виховання
- •25.Принципи вихавання
- •26. Самовиховання, перевиховання
- •27. Методи виховання
- •28. Особливості виховання у знз
- •29 Поняття про засоби виховання
- •30 Форми позаурочного виховання
- •31 Формування моральної культури учнів
- •32. Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •33. Формування екологічної культури учнів
- •34. Ефективні форми екологічного виховання.
- •35 Ссистема формування фізичної досконалості
- •36 Формування фізичної культури учнів
- •37 Завдання класного керівника
- •38. Організація позакласної роботи
- •39. Типи позашкільних установ.
- •40. Педагогічна етика.
- •41. Культура педагогічного спілкування
- •42. Педагогічна творчість
- •43. Методи наукових досліджень
- •46. Ідеї родинного виховання у працях відомих особистостей.
- •47. Принципи родинного виховання
- •48. Співпраця батьків і педагогів у справі виховання учнів
- •49. Визначення поняття «система освіти в Україні»
- •52. Визначення поняття «зміст освіти»
- •53.Принципи педагогіки
- •54. Структура системи освіти в україні
- •55. Адміністративно-управлінський персонал школи, його основні обов’язки
- •56 Загальні збори (конференція) та рада загальноосвітнього навчального закладу ,їх склад та повноваження
- •58 Управління навчально-виховним процесом у загальноосвітньому закладі
- •59. Контроль за організацією виховної роботи в школі.
- •60. Методичні об’єднання учителів.
- •61. Моніторинг якості навчальних досягнень учнів.
- •62. Функції класного керівника
- •66. Засоби виховного впливу на учнів
- •68. Навчальні плани, програми, підручники, посібники. (поєднайте з 64)
- •69. Я. Коменський «Велика дидактика». Загальна характеристика.
- •70. Оцінювання знань у загальноосвітніх навчальних закладах.
- •71. Аналіз праці г. Ващенка «Виховний ідеал».
- •72. Методи виховання в практичній діяльності в. Сухомлинського.
- •73. Основні категорії педагогіки:
- •74. Система педагогічних наук.
- •75. Соціологічні методи в науково-педагогічному дослідженні
- •76. Види контролю знань. Оцінювання
- •78. Характеристика основних принципів виховання
- •79. Органи управління загальноосвітнім навчальним закладом
- •80. Принципи управління загальноосвітнім навчальним закладом
- •81. Методи педагогічного спостереження
- •82. Психолого-педагогічний експеримент.
- •83. Принципи навчання в народній дидактиці
- •84. Народно – дидактичні засоби навчання
- •85. Методи та прийоми навчання у народній дидактиці
- •89.Проаналізувати основні функції педагогічної ради школи
- •90.Загальні форми організації навчання
- •91.Загальні форми організації виховання (майже те ж у 65 тільки без спеціальних форм)
73. Основні категорії педагогіки:
Педагогіка, як і кожна наука, має свій понятійний апарат - систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. До основних категорій належать виховання, навчання й освіта.
Виховання - цілеспрямований та організований процес формування особистості.
У педагогіці поняття "виховання" використовують у різних значеннях.
Виховання в широкому соціальному значенні означає формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного ладу. Стверджуючи "виховує життя", мають на увазі виховання в широкому значенні цього слова. Оскільки дійсність нерідко буває суперечливою і конфліктною, то особистість може не лише формуватися під впливом середовища, а й деформуватися під впливом антисоціальних явищ, або, навпаки, загартовуватись у боротьбі з труднощами, виховувати в собі несприйнятливість до них.
Виховання в широкому педагогічному значенні охоплює формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка ґрунтується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.
Виховання у вузькому педагогічному значенні є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога, спрямованою на досягн. конкретної мети в колективі учнів.
Справжнє виховання за своєю сутністю є глибоко національним. "Національне виховання, - писала український педагог Софія Русова , - забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли її творчі сили не будуть покалічені, а значить, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдного поступу: воно через пошану до свого народу виховує в дітях пошану до інших народів..."
Національне виховання - виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності.
Будучи конкретно-історичним виявом загальнолюдського гуманістичного, демократичного виховання, національне виховання забезпечує етнізацію дітей.
Етнізація - наповнення виховання національним змістом, що забезпечує формування в особистості національної самосвідомості.
На певному щаблі суспільного розвитку складовою частиною виховання в широкому його значенні стає освіта.
Освіта - процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.
Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.
Навчання - цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.
У живому педагогічному процесі означені цими педагогічними категоріями феномени взаємопов'язані та взаємозумовлені. І в широкому соціальному, і в широкому педагогічному значенні виховання охоплює навчання та освіту, а закономірністю навчального процесу є виховуючий характер навчання.
74. Система педагогічних наук.
Педагогіка є системою сформованих у процесі її історичного розвитку різних галузей педагогічних знань. Ця система весь час збагачується, розвивається, поповнюється новими знаннями. До педагогічних наук належать:
а) загальна педагогіка, яка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу;
б) вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих), що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп;
в) корекційна педагогіка, яка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами. її утворюють: сурдопедагогіка - наука про навчання і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка - наука про навчання і виховання сліпих і слабозорих; олігофренопедагогіка - наука про навчання і виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку; логопедія - наука про навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення; виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців);
г) галузеві педаг-ки (війс-ва,спорт-на, вищ. школи, профтехосвіти)кожна з яких розкр-ає закономір-ті навчально-виховного процесу у певн. сферах життєд-ті людини.
До системи педагогічних наук належить також історія педагогіки і школи - наука, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти в різні історичні епохи.
Окремою групою педагогічних наук є часткові, або предметні, методики, які зосереджуються на дослідженні закономірностей викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти всіх типів.
Наприкінці XX ст. намітився стрімкий розвиток соціальної педагогіки - галузі, що вивчає закономірності та механізми становлення й розвитку особистості в процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності особистості у процесі розв'язання суспільних, політичних, економічних та інших проблем сусп-ва.
Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють: агогіка - наука про вивчення проблеми запобігання відхиленням у поведінці дітей та підлітків; герогогіка - наука про соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку; андрогогіка - наука про освіту та виховання людини впродовж усього її життя; віктимологія - наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.
Оскільки до розв'язання проблем виховання особистості причетні різні науки, педагогіка тісно пов'язана з ними. Міжпредметні зв'язки педагогіки дають їй змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.
Педагогіка пов'язана з філософією (етикою, естетикою), соціологією, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною людини та з іншими науками.
У процесі соціологізації особистості важливого значення набуває засвоєння нею норм, правил поведінки та установок, пов'язаних з роллю, становищем і призначенням статей у суспільстві. Цими питаннями займається гендерна педагогіка, яка останнім часом стала активно розвиватися в Україні.
Гендерна педагогіка - галузь пед-ки, що функціонує як суку-ть підходів, спрямованих на успішну підготовку дітей до статево ролевої поведінки в сусп-ві.
