4.Структурні компоненти процесу навчання

Процес навчання – це спеціально організована пізнавальна діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування людиною основами соціального досвіду, накопиченого людством.


Структура процесу засвоєння знань:
1. сприйняття - відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, що діють у даний момент на органи почуттів; 
2. розуміння (осмислення) - установлення зв'язків між предметами і явищами, процесами, з'ясування їхньої будівлі , складу , призначення, розкриття причин явищ або подій, тобто аналіз, синтез, порівняння і т.п. ; 
3. узагальнення припускає виділення й об'єднання істотних рис предметів і явищ дійсності, досліджуваних у даний період; 
4. закріплення забезпечує міцне запам'ятовування, поглиблює і розширює знання, розвиває учбово-пізнавальні уміння і навички;
 5. застосування - уміння використовувати отримані знання на практиці в навчальному процесі і житті .


Складеними елементами процесу навчання є наступні компоненти (по Ю. К. Бабанскому): цільовий , стимулюючий-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльний, контрольно-регулювальний, оціночно-результативний. Вони відбивають розвиток взаємодії педагогів і тих, яких навчають, у навчальному процесі.

Складові компоненти процесу навчання: 1) Цільовий компонент – усвідомлення педагогом і прийняття учнями цілі і завдань теми, розділу, навчального предмету. Цілі і завдання визначаються на основі вимог навчальної програми, урахування особливостей учнів класу.

2) Стимулююче-мотиваційний компонент – використання системи прийомів із стимулювання в дітей зацікавленості, потреби у вирішенні поставлених перед ними навчальних завдань. Стимулювання повинно породжувати внутрішній процес виникнення в учнів позитивних мотивів учіння. Мотивація в навчанні виявляється на всіх етапах.

3) Змістовий компонент – визначається навчальною програмою і підручниками. Зміст конкретизується вчителем з урахуванням поставлених завдань, специфіки виробничого й соціального оточення, навчальних можливостей учнів.

4) Операційно-дійовий компонент відображає процесуальну суть навчання і реалізується за допомогою оптимальних методів, засобів і форм організації викладання й учіння.

5) Контрольно-регулювальний компонент передбачає одночасний контроль викладача за ходом вирішення поставлених завдань і самоконтроль учнів за правильністю виконання навчальних операцій, точністю відповідей. Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних та інших практичних робіт, заліків й екзаменів, опитування.

6) Оцінювально-результативний компонент передбачає оцінку педагогами і самооцінку учнями досягнутих в процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх навчально-виховним завданням, знаходження причин тих чи інших прогалин в знаннях учнів.

5.Характеристика основних етапів засвоєння навчального матеріалу.

Засвоєння знань — цілісний і складний процес. У ньому можна виділити наступні основні дидактичні компоненти (етапи):

1) сприйняття навчального матеріалу;

2) розуміння об'єктивних зв'язків між предметами і явищами і виявлення їхньої внутрішньої сутності;

3) запам'ятовування;

4) узагальнення і систематизація.

Сприйняття. У дидактиці розрізняють два різновиди сприйняття учнями навчального матеріалу:

1) безпосереднє, чи чуттєве сприйняття;

2) опосередковане, чи раціональне сприйняття.

Важливим складовим компонентом засвоєння є розуміння. Це один з найскладніших компонентів пізнавального процесу, істотною ознакою якого є спрямованість на розкриття об'єктивних зв'язків і відносин в об'єктах реального світу, виявлення сутності викладання вчителя чи тексту книги. Розуміння також може виражатися у виявленні значення окремих слів.У розумінні мислення тісно зв'язано з пам'яттю, з чуттєвим досвідом людини, із творчою уявою. У процесі навчання розуміння не завжди здійснюється миттєво; у більшості випадків воно вимагає визначеного часу. У цьому випадку можна виділити кілька ступенів чи рівнів розуміння.

За ознакою глибини відображення зв’язків і відносин між досліджуваними об'єктами розрізняють наступні основні дидактичні ступені чи рівні цього процесу:

1) усвідомлення учнями фактичного матеріалу;

2) осмислення знань;

3) інсайт.

Запам'ятовування навчального матеріалу здавна вважається важливим завданням навчання. Без запам’ятовування неможливе засвоєння знань.

У залежності від місця в навчальному процесі розрізняють три різновиди (чи ланки) запам’ятовування:

1) первинне відображення;

2) поточне запам’ятовування;

3) закріплення.

Узагальнення і систематизація знань

Під узагальненням розуміють уявне виділення яких-небудь властивостей, що належать деякому класу предметів; перехід від одиничного до загального. На основі узагальнення формуються поняття, закони, ідеї, теорії, тобто окремі знання, їхня система і структура.

Під систематизацією розуміють розумову діяльність, у процесі якої досліджувані об'єкти організуються у визначену систему на основі обраного принципу.

С. Рубіштейн виділяв такі стадії (етапи) процесу засвоєння:

початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання в широкому розумінні; 

осмислення;

спеціальна робота, пов'язана із закріпленням матеріалу; 

опанування матеріалу - можливість оперувати ним у різних умовах.