- •1.Визначення педагогіки
- •2.Поняття дидактики, її основних категорій.
- •3. Поняття процесу навчання
- •4.Структурні компоненти процесу навчання
- •5.Характеристика основних етапів засвоєння навчального матеріалу.
- •6.Принципи науковості та доступності у навчанні.
- •7.Принципи системності та послідовності у навчанні.
- •8. Принципи наочності та природовідповідності у навчанні.
- •9. Зміст освіти
- •10. Мета та завдання педагогіки
- •11. Навчальний план, навчальна програма
- •12. Методи навчання, їх класифікація
- •13. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •14. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •15. Методи контролю і самоконтролю
- •16. Засоби навчання
- •17. Форма організації навчання
- •18. Класно-урочна система навчання
- •19. Типи уроків
- •20. Педагогічний контроль
- •21. Галузі педагогіки.
- •22. Види, методи, форми організації контролю.
- •23. Спеціальні форми організації навчання
- •24.Поняття про процес виховання
- •25.Принципи вихавання
- •26. Самовиховання, перевиховання
- •27. Методи виховання
- •28. Особливості виховання у знз
- •29 Поняття про засоби виховання
- •30 Форми позаурочного виховання
- •31 Формування моральної культури учнів
- •32. Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •33. Формування екологічної культури учнів
- •34. Ефективні форми екологічного виховання.
- •35 Ссистема формування фізичної досконалості
- •36 Формування фізичної культури учнів
- •37 Завдання класного керівника
- •38. Організація позакласної роботи
- •39. Типи позашкільних установ.
- •40. Педагогічна етика.
- •41. Культура педагогічного спілкування
- •42. Педагогічна творчість
- •43. Методи наукових досліджень
- •46. Ідеї родинного виховання у працях відомих особистостей.
- •47. Принципи родинного виховання
- •48. Співпраця батьків і педагогів у справі виховання учнів
- •49. Визначення поняття «система освіти в Україні»
- •52. Визначення поняття «зміст освіти»
- •53.Принципи педагогіки
- •54. Структура системи освіти в україні
- •55. Адміністративно-управлінський персонал школи, його основні обов’язки
- •56 Загальні збори (конференція) та рада загальноосвітнього навчального закладу ,їх склад та повноваження
- •58 Управління навчально-виховним процесом у загальноосвітньому закладі
- •59. Контроль за організацією виховної роботи в школі.
- •60. Методичні об’єднання учителів.
- •61. Моніторинг якості навчальних досягнень учнів.
- •62. Функції класного керівника
- •66. Засоби виховного впливу на учнів
- •68. Навчальні плани, програми, підручники, посібники. (поєднайте з 64)
- •69. Я. Коменський «Велика дидактика». Загальна характеристика.
- •70. Оцінювання знань у загальноосвітніх навчальних закладах.
- •71. Аналіз праці г. Ващенка «Виховний ідеал».
- •72. Методи виховання в практичній діяльності в. Сухомлинського.
- •73. Основні категорії педагогіки:
- •74. Система педагогічних наук.
- •75. Соціологічні методи в науково-педагогічному дослідженні
- •76. Види контролю знань. Оцінювання
- •78. Характеристика основних принципів виховання
- •79. Органи управління загальноосвітнім навчальним закладом
- •80. Принципи управління загальноосвітнім навчальним закладом
- •81. Методи педагогічного спостереження
- •82. Психолого-педагогічний експеримент.
- •83. Принципи навчання в народній дидактиці
- •84. Народно – дидактичні засоби навчання
- •85. Методи та прийоми навчання у народній дидактиці
- •89.Проаналізувати основні функції педагогічної ради школи
- •90.Загальні форми організації навчання
- •91.Загальні форми організації виховання (майже те ж у 65 тільки без спеціальних форм)
1.Визначення педагогіки
Слово "педагогіка" — грецького походження, воно означає "дітоводіння". У Стародавній Греції педагогами називали рабів, які супроводжували дітей до школи. Наразі педагогіка — це фундаментальна суспільна наука,це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості людини.
Предметом педагогіки є: а) дослідження закономірностей педагогічних явищ і процесів; б) теоретичне обґрунтування змісту, принципів, форм і методів навчання та виховання; в) вивчення передового педагогічного досвіду і розвиток на цій основі сучасної педагогіки; г) розробка педагогічної техніки.
А. С. Макаренко сказав, що педагогіка — найскладніша діалектична наука, тому що її предметом є виховання особистості, формування правильного ставлення до всього, що її оточує. В. О. Сухомлинський, зазначив, що педагогіка повинна бути наукою для всіх.
Стадії розвитку педагогіки можна розглядати в такому порядку: народна педагогіка — духовна педагогіка — світська педагогіка. З появою кожної нової стадії відбувався процес її взаємодії, взаємодоповнення та взаємозбагачення.Народна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в поглядах на мету, завдання, зміст, засоби й методи виховання, навчання та розвитку. вперше вжив О. В. Духнович. Родинна педагогіка як складова частина народної культури сприяє формуванню в дітей найглибших почуттів любові до матері, бабусі, дідуся, поваги до пам'яті померлих. Основні завдання -пробудження та врахування природних задатків і нахилів: формування здібностей, піклування про фізичне і психічне здоров'я; оволодіння дітьми рідною, державною мовою; патріотичне, трудове, моральне, естетичне виховання. Школа повинна проводити тривалу і наполегливу просвітницьку та педагогічну роботу з батьками.
Духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання людської особистості засобами релігії.
Світська педагогіка пройшла тривалий шлях становлення. Система гуманної освіти і виховання бере свій початок у Давній Греції: афінська система формування гармонійної людини, основними якостями якої були духовне багатство, моральна чистота і фізична досконалість. Через 350—400 р в Римській імперії утворився термін педагогіка та назва професії педагог. Тривалий час педагогіка була частиною філософії і лише в XVII ст. з'явилися твори, які їх відокремили. Першим творцем самостійної педагогіки вважають педагога Яна Амоса Коменського. Його головна праця "Велика дидактика" — перша наукова педагогічна книга, багато чого з неї увійшло в золотий фонд педагогіки (наприклад, класноурочна система).У XVIII ст. на розвиток науки, освіти, культури вплинули ідеї французьких просвітителів Ф. Вольтера, Д. Дідро, особливо Ж.-Ж. Руссо. В XIX ст. педагогічна думка набула інтенсивного розвитку у працях видатного швейцарського педагога Й. Г. Песталоцці, який став засновником теорії і практики початкового навчання і трудового виховання бідних дітей. Ф. Фребель— основоположник у Німеччині теорії і практики дошкільного виховання. А.Ф. Дістервег— німецький педагог-демократ, який зробив значний внесок у розвиток прогресивної системи освіти, у якій головне місце відводили загальному навчанню всіх дітей. Над питанням педагогічної теорії і практики багато працював Л. М. Толстой який створював школи для селян, сам написав підручники для школи — "Азбуку", підручник з арифметики. педагог К.Д. Ушинський обстоював принцип народності навчання і виховання дітей. У другій половині XIX — на початку XX ст. О. В. Духнович зробив вагомий внесок у теорію і практику початкової освіти: написав буквар, методичні книжки для вчителів. А. С. Макаренко, чия система враховувала індивідуальний підхід до особистості в процесі колективного виховання і перевиховання, багато її елементів і понині корисні, особливо для колоній неповнолітніх злочинців.