71. Аналіз праці г. Ващенка «Виховний ідеал».

Основним орієнтиром у системі виховання будь-якого народу є вироблений ним виховний ідеал — особливе уявлення про те, якою повинна бути людина; завжди наділений найкращими якостями. Це уявлення народ втілює у своїй пісні, літературі, казках і переказах, народній педагогіці. Українським виховним ідеалом Г. Ващенко вважає "той, що витримав іспит історії, найбільше відповідає психології народу та його призначенню, увійшов у психіку народних мас, відбитий у нар. творчості й в творах кращих митців і письменників". При цьому, ідеал не може бути постійним, має удосконалюватися разом з розвитком самого народу. Основою поглядів на ідеал укр. нац. виховання є закони віри в ідеали добра, намагання творити добро і відстоювати його на землі. Вихована на цих засадах людина у своїй поведінці керується вірою, утверджуючи її навколо себе і в самій собі: вона будує Царство Боже на землі. Водночас людина народжується і живе як єство соціальне, у конкретному національному середовищі, належить до певної спільноти, що вирізняється серед інших спільнот своєю мовою, культурою, зв'язками з минулим, звичаями і обрядами, і яка зветься нацією. Таким чином, ідеал українського виховання ґрунтується на двох головних цілях: служіння Богові (це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса тощо) та служіння своїй нації (земна спільнота, в житті якої повинні реалізуватися її власні та вселюдські вартості).У педагогічному сенсі виховний ідеал — це людина, яка служить Богові й Україні. Благом для Батьківщини він вважає: 1)держ.незалежність; 2) об’єднання всіх українців в одну спільноту з єдиним творчим прагненням і високим патріотизмом; 3)справедливий державний устрій; 4)справедливий соціальний устрій; 5)високий рівень нар.господарства і справедлива його організація; 6) розквіт духовної культури; 7) високий релігійно-моральний рівень народу; 8)здоров’я укр.народу, зведення до мінімум його хвороб і виродження. Ващенко спирається на виховну традицію укр. народу, на етнопедагогіку. На його погляди вплинули роботи В.Мономаха, І.Вишенського, П.Могили, Г.Сковороди, К.Ушинського, Т.Шевченка та ін. Така орієнтація приводить автора до категоричного протиставлення ідеалу укр. нац. виховання, з одного боку, більшовицькій його моделі (колективній), а з іншого, — націонал-соціалістичній педагогіці з її проповіддю культу сили і зневаги до людини.

Розроблений Г. Ващенком ідеал українського виховання є синтезом вселюдського і національного. На думку І.Підласого, виховний ідеал Ващенка має пасивний характер; у ньому загубилася людина. Дійсно, багато тверджень автора є абстрактними і не приваблюють сучасну молодь. Виховний ідеал має чітко окреслити основні життєві орієнтири українського громадянина з урахуванням політичних, соціально-економічних, культурних і релігійних реалій сьогоднішньої України, дати конкретні відповіді на складні питання сьогодення, врахувати гуманістичні орієнтири розвитку світової філософської та педагогічної наук.

72. Методи виховання в практичній діяльності в. Сухомлинського.

Він вперше у вітчизняній педагогіці глибоко розкриває суть таких понять як : людяність, патріотизм, відповідальність, гідність, терпимість, тактовність.

На конкретних прикладах подається методика утвердження в юних душах почуття совісті, сорому, справедливості, щедрості, милосердя. Ідеал справжньої людини визначається Сухомлинським на засадах загальнолюдських цінностей і народної педагогіки, об’єднує найкращі риси менталітету українського народу.

Отже, найголовніші методи гуманістичного виховання:

1. Виховання словом:

- роз’яснення вчителем моральних понять, цінностей, норм, правил гуманної поведінки; - етичні бесіди; словесне виявлення довіри і недовіри; - навіювання; - переконання, роздуми; - створення казкових образів гуманної поведінки і взаємовідносин тощо.

2. Виховання прикладом:

- відношення до людей, навколишнього світу, природи, України, людства.

3. Система методів організації діяльності і формування досвіду гуманної поведінки дітей:

-вправлення (добрі справи); -організація спеціальних педагогічних ситуацій; -доручення; -спонукання до творчо корисної діяльності; -створення ситуації успіху тощо.

4. Стимулювання й оцінювання вчинків, поведінки, діяльності:

- похвала, заохочення, примус, осудження, недовіра, нагляд, заборона, обмеження, моральна підтримка та інші.

5. Самовиховання, саморозвиток учнів як вершина, мета виховання.

Сухомлинським було розроблено гуманістичні принципи педагогіки:

Пізнання багатогранності дитини.

- Віри в її неповторність і талановитість.

- Визнання природного оптимізму дитини.

- Обережного звернення до її душі й розуму.

Захисту багатства людської природи в дитячій душі.

Виховання в учнів самоповаги.

Утвердження краси в природі і в людині.