Окремим випадком глобальної комп’ютерної мережi є електронна пошта. Вона має таку ж швидкiсть доступу, що i телефон, але не потребує одночасного перебування обох абонентiв на рiзних кiнцях телефонної лiнiї. Текст для передачі пiдготовляється на комп’ютерi (рис.2) з використанням вiдповiдної iнформацiйної технологiї (текстового або графiчного редактора, електронної таблицi i т. iн.), далi отриманий файл за допомогою модема надходить у телефонну мережу до потужного поштового комп’ютера, який перевiряє адресу, з’єднується з комп’ютером другого абонента та передає iнформацiю. Електронний лист зі США в Україну йде близько трьох хвилин. Крiм того, електронна пошта дуже вигiдна, оскiльки вартiсть переправлення листа на декiлька порядкiв нижча, нiж звичайною поштою. Для того, щоб електронне послання дiйшло до свого адресата, необхiдно його оформити вiдповiдно до певних стандартів, тобто воно повинно мусить стандартизовану поштову електронну адресу. Електронна адреса має такий вигляд: “ кому@куди”. Електронна адреса читається справа наліво. Наприклад, адреса “ivanov@umsa.poltava.ua” означає, що цей лист адресовано в Україну (ua), в м. Полтаву (poltava), УМСА (umsa), Іванову (ivanov). Ще однiєю перевагою електронної пошти є можливiсть передачi практично будь-якого виду iнформацiї, яка може бути представлена у цифровому виглядi (текст, малюнки, голос, вiдео).

16.2.Всесвітня комп’ютерна мережа InterNеt

У 1964 роцi в Мiнiстерствi оборони США зародилася iдея - створити мережу передачi даних, що не втратить працездатностi навіть пiсля ядерного удару, коли значна частина обладнання вийде iз ладу. Саме тодi були закладенi принципи, на яких i досi побудована мережа InterNet: вiдсутнiсть загального центру керування; повна самостiйнiсть кожного сегмента.

Побудована таким чином система буде працювати доти, доки хоча б два комп’ютери будуть з’єднанi лiнiєю зв`язку. Тодi ж був запропонований i

145

механiзм обмiну даних мiж комп`ютерами, що базується на принципi комутації пакетiв. Кожне повiдомлення розбивалося на шматки-пакети i в такому виглядi мандрувало мережею. Шанси такого повiдомлення добратися до адресата досить великi, оскільки навіть у разі втрати декiлькох пакетiв (унаслідок прямого влучення атомної бомби - так думали розробники) повiдомлення не лишається сенсу.

Така мережа була створена. Вона мала назву ARPANET. У 1969 роцi до неї входило всього чотири комп’ютери. Iдея виявилася вдалою. До мережi пiдключалися все новi й новi вузли. З’являлися локальнi комп`ютернi мережi. З’явилися системи електронної пошти та новин. Удосконалювалися самi комп`ютери, протоколи обмiну даних.

У 1989 роцi ARPANET припинила своє iснування, але iдеї, що були закладенi її розробниками, продовжували працювати, i вже пiд iменем InterNet система почала новий вiдлiк часу. В тому ж роцi вiдбулася подiя, яка зробила мережу дiйсно iнтернацiональною: до американської мережi пiдключилася Європа. Нинi вузли мережi InterNet є на всiх континентах i, можливо, у всiх країнах.

На фiзичному рiвнi InterNet - це сукупнiсть комп’ютерiв, що зв’язанi мiж собою каналами зв’язку. В InterNet є так званi вузли - потужнi комп’ютери, до яких збігається велика кiлькiсть каналiв зв’язку (мал.3). Завдяки вузлам відбувається маршрутизацiя даних у мережi, тобто перенаправлення потоку даних таким чином, щоб конкретна iнформацiя дійшла до свого пункту призначення найкоротшим шляхом. Як правило, власниками вузлiв, послуг InterNet - ISP є провайдери, тобто органiзацiї, якi пропонують iншим особам можливiсть пiдключення до мережi. Провайдери мають потужнi канали зв’язку, до яких за допомогою спецiального обладнання пiдключаються iншi клiєнти InterNet. Завдяки провайдерам мережi InterNet функціонує той механiзм взаємодiї, за рахунок якого данi в мережi InterNet можуть безперервно передаватися вiд комп’ютера до комп’ютера. Тiльки провайдери несуть

146