4. Визволення України. Повоєнна відбудова господарства

Сталінградська битва (17 липня 1942 р. – 2 лютого 1942 р.) поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР і стала початком визволення території України.

У грудні 1942 р. почалося визволення Донбасу, 23 серпня 1943 р. радянські війська звільнили Харків, на початку вересня – Донецьк.

У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро. Її кульмінацією стало визволення Києва. Сталін вимагав будь-якою ціною визволити столицю України до річниці Жовтневої революції. 6 листопада 1943 р. Київ було взято, але ціною величезних людських жертв. Перемога у битві за Дніпро стала завершенням корінного перелому в Другій світовій війні.

У січні 1944 р. Червона армія розпочала визволення Правобережної України та Криму. У липні 1944 р. під Бродами була розгромлена дивізія СС «Галичина». На початку жовтня 1944 р. територія України була повністю визволена від окупантів, а наприкінці жовтня – і Закарпаття. 29 червня 1945 р. між СРСР і Чехословаччиною було підписано угоду про возз’єднання Закарпаття з Українською РСР.

28 жовтня 1944 р. територія України була остаточно визволена від німецьких загарбників. 8 травня 1945 р. капітулювала Німеччина, 2 вересня – Японія. Друга світова війна скінчилася.

Під час війни Україна потерпіла величезні втрати. Людські втрати України у війні склали понад 10 млн. військових і цивільних осіб. Були зруйновані 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, 16 150 промислових підприємств, 33 тис. закладів освіти тощо. Залишилося неушкодженим лише 19 % довоєнної кількості промислових підприємств. Промислове виробництво становило 26 % довоєнного рівня. Посуха 1946 р. та надмірно високі плани хлібозаготівель спричинили голод 1946-1947 рр. До літа 1947 р. в Україні було зареєстровано майже 1 млн. хворих дистрофією. Кількість померлих в Україні сягнула 800 тис. осіб. Голод ускладнив важкий процес відбудови.

Відбудова господарства починалася одразу ж після визволення земель. У травні 1945 р. було відбудовано 30% зруйнованих промислових потужностей.

Характерною особливістю відбудовчих процесів в Україні стала опора на внутрішні ресурси. Першочерговою задачею слало відновлення роботи важної промисловості – основи воєнно-промислового комплексу. Економилися та накопичувалися ресурси за рахунок легкої промисловості, сільського господарства та соціальної сфери. Процес відбудови здійснювався централізовано, на основі єдиного загальносоюзного плану.

Важливим чинником відбудовчих процесів стала командна система, яка давала змогу в короткі строки мобілізувати матеріальні та людські ресурси, концентрувати їх на побудові певного об’єкта. Велика роль ідеології виявлялася у широкомасштабних пропагандистських заходах – рухах передовиків і новаторів, соціалістичних змаганнях. У 1948 р. соціалістичним змаганням було охоплено 90% робітників і службовців України.

Країна повернулася до довоєнної моделі розвитку народного господарства на основі примітивної індустріалізації, що спиралася на розвиток кількох базових галузей важкої промисловості і нещадної експлуатації сільського господарства. У 1946-1950 рр. на потреби важкої промисловості було направлено 80 % капіталовкладень. На повоєнне село направлялося лише 7% загального обсягу асигнувань. Аби змусити село виконати завдання забезпечення потреб країни в сільськогосподарській продукції, влада практикувала традиційні командні методи: посилення тиску, прямі репресії, укрупнення колгоспів.

Ціною величезного напруження фізичних і духовних сил народу за короткий час народне господарство було відбудоване. Почали функціонувати металургійні заводи «Азовсталь», «Запоріжсталь», Краматорський, Єнакіївський заводи. Обсяг валової продукції промисловості України збільшився у 4,4 рази.

Але радянське керівництво, зробивши ставку на пріоритетний розвиток важкої промисловості, законсервувало низький рівень життя трудящих.