Тема 8. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)

Друга світова війна стала одним з найжорстокіших конфліктів в історії людства. У війну була втягнута 61 держава, вона коштувала 65-67 млн. життів. В епіцентрі воєнних подій 1939-1945 рр. опинилася й Україна.

План

1. «Українське питання» в міжнародній політиці у 30-40 рр. ХХ ст.

2. Напад Німеччини на СРСР. Окупаційний режим

3. Рух Опору на окупованій території

4. Визволення України. Повоєнна відбудова господарства

5. Повоєнні територіальні зміни і радянізація західних областей України

Ключові терміни: Акт відновлення Української держави, геополітичні інтереси, Друга світова війна, нацизм, мюнхенська змова, окупаційний режим, операція «Вісла», Організація українських націоналістів (ОУН), пакт «Молотова-Ріббентропа», радянізація, партизанський рух, підпілля, «рейкова війна», рух Опору, Українська повстанська армія (УПА), фашизм.

1. «Українське питання» в міжнародній політиці у 30-40 рр. Хх ст.

У 1930-і рр. внаслідок економічної кризи і депресії ускладнилися міжнародні відносини. Поглиблення суперечностей між провідними державами світу призвело до формування двох протилежних блоків: США, Великобританія, Франція, з одного боку, та Німеччина, Італія, Японія, з іншого.

Одним з важливих в міжнародній політиці 1930-х рр. було «українське питання» внаслідок роз’єднаності українських земель та розподілу їх між іншими державами. Так, після І світової війни Східна Галичина і Західна Волинь знаходилися під владою Польщі, Північна Буковина і частина Бессарабії – під владою Румунії, Закарпаття відійшло до Чехословаччини. Більшість території України як УРСР перебувала у складі Радянського Союзу.

У вирішенні «українського питання» були зацікавлені групи країн:

1. СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина, які вже володіли українськими землями. Вони намагалися втримати їх і приєднати нові;

2. Німеччина, Угорщина, які претендували на українські землі;

3. Англія, Франція, США, які втручанням у вирішення «українського питання» або нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси.

29-30 вересня 1938 р. уряди Англії і Франції, намагаючись зіштовхнути німецький нацизм з радянським більшовизмом та відвернути загрозу війни на схід, уклали з Німеччиною і Італією Мюнхенську змову. Вони погодилися на приєднання Судетської області Чехословаччини до Німеччини. В цих умовах чеський уряд 11 жовтня 1938 р. надав автономії Карпатській Україні. Прем’єр-міністром автономного уряду Карпатської України став А. Бродій (з 12 лютого 1939 р. – А. Волошин).

У березні 1939 р. Німеччина окупувала Чехословаччину і дала дозвіл своїй союзниці Угорщині анексувати Карпатську Україну. 14 березня Угорщина розпочала окупацію Закарпаття. В цій ситуації 15 березня сейм Карпатської України проголосив її незалежність і обрав президентом А. Волошина. Але після запеклих боїв Закарпаття було окуповано угорськими військами.

23 серпня 1939 р. було підписано договір про ненапад між СРСР і Німеччиною (Пакт «Молотова-Ріббентропа») терміном на 10 років. До нього додавався таємний протокол щодо українських земель, котрий зазначав, що у разі поділу Польщі межа сфер інтересів буде проходити по рікам Нареву, Вісли, Сяну, тобто по лінії Керзона.

1 вересня 1939 р. німецькі війська перейшли кордон Польщі. Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Почалася Друга світова війна.

17 вересня 1939 р. радянські війська перейшли польський кордон і зайняли Східну Галичину і Західну Волинь. Таким чином, СРСР вступив у світову війну.

22 вересня 1939 р. було узгоджено демаркаційну лінію (за умовами таємного протоколу 23 серпня).

28 вересня 1939 р. був підписаний радянсько-німецький договір про дружбу і кордони. Він зазначав, що кордони проходять по лінії Керзона. Таким чином, переважна більшість західноукраїнських земель потрапила в межі СРСР, однак 1,2 млн. населення і 16 тис. квадратних кілометрів української етнічної території опинилася під німецькою окупацією.

28 червня 1940 р. румунський уряд заявив про згоду передати Радянському Союзу Бессарабію і Північну Буковину.

Після приєднання західноукраїнських земель до СРСР почалася їх активна радянізація. Серед позитивних заходів – українізація народної освіти, ліквідація неписьменності, запровадження безкоштовного медичного обслуговування. З іншого боку, утвердження тоталітарного режиму та перенесення всього комплексу його заходів, що були вже апробовані в УРСР: розгром всіх політичних партій і громадських організацій, репресії, які торкнулися 10% населення, примусова колективізація села і націоналізація промисловості, ліквідація церковних закладів.

Однак возз’єднання майже всіх українців в межах однієї держави стало значним кроком у розв’язанні українського питання.