2. Гетьманат Павла Скоропадського

29 квітня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Конституцію УНР. Однак в той самий день на Всеукраїнському Хліборобському з’їзді у Києві гетьманом усієї України було проголошено отамана Вільного козацтва, генерала Павла Петровича Скоропадського. Центральна Рада була розпущена. Окупаційні війська, розігнавши Центральну Раду, визнали владу гетьмана. Внаслідок державного перевороту виник гетьманат «Українська держава».

Основні напрями діяльності Гетьманату:

• республіканська форма правління замінена на авторитарну;

• відновлено поміщицьке землеволодіння, приватну власність капіталістів на фабрики, заводи, шахти. Це сприяло економічному піднесенню першого періоду Гетьманату, розвитку фінансово-банківської системи;

• здійснено позитивні зрушення в галузі культури і освіти: українізація шкіл, відкриття гімназій, університетів. Вересень 1918 р. – відкрито Українську Академію Наук. Президент – В. Вернадський;

• утворено Українську автокефальну православну церкву на чолі з митрополитом В. Липківським;

• розширення зовнішніх зв’язків. Українську державу П. Скоропадського визнали 30 держав світу;

• налагоджено дієздатний адміністративний апарат, який вдавався до репресій і переслідувань лівих сил;

• передбачалося створення української регулярної армії, однак проект так і не був реалізований.

Незважаючи на певні позитивні зрушення, гетьману не вдалося втримати владу. Успіхи гетьманату були пов’язані з стабільністю держави. Ґрунтом цієї стабільності виступала зовнішня сила – окупаційні війська. Фактично гетьман перебував у залежності від німецько-австрійського окупаційного режиму. Власної регулярної армії не було створено.

Проведення політики в інтересах великої буржуазії та землевласників позбавила гетьмана підтримки широких верств населення – селянства, робітників. Це сприяло формуванню опозиції: поширенню страйкового руху, підйому селянської боротьба проти окупантів та гетьманщини.

У травні 1918 р. партії соціалістичного спрямування утворили Український національно-державний союз (з серпня – Український Національний Союз (УНС)). 13 листопада 1918 р. опозиційний до гетьмана УНС створив Директорію (тимчасовий верховний орган УНР) на чолі з В. Винниченком (ввійшли С. Петлюра, Ф. Швець, О. Андрієвський, А. Макаренко). Мета: організація боротьби проти гетьманського режиму.

У липні 1918 р. була утворена Комуністична партія більшовиків України (КП(б)У). Зростали симпатії українського населення до більшовиків, які висунули гасло передачі землі селянам, а фабрик і заводів – робітникам.

11 листопада 1918 р. завершилася І світова війна поразкою австро-німецького блоку. Почалася евакуація німецьких військ з України. Гетьман втратив іноземну військову підтримку.

28 листопада з ініціативи КП(б)У було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі з Г. П’ятаковим (пізніше – Х. Раковським). За допомогою Росії у листопаді-грудні 1918 р. більшовикам вдалося відновити радянську владу на частині української території.

14 грудня війська Директорії вступили до Києва. П. Скоропадський зрікся влади, виїхав за кордон. Влада перейшла до Директорії, яка заявила про відновлення УНР. Авторитарний шлях правління зазнав невдачі.

Причини падіння гетьманату:

1. залежність стабільності в країні від австро-німецьких збройних формувань;

2. відсутність власної регулярної армії;

3. вузька соціальна база;

4. зростання напруженості в суспільстві, формування опозиції.